Ти загубився у своїх думках...
Шукаєш вихід, ти є вільний птах!
Душа втомилась від проблем, біди…
Та сила волі допоможе, мчи!
Небесний сокіл, ти париш до зір!

Лети високо на вітрилах мрій…
Космічне небо…мерехтять зірки,
Не зупиняйся, твій політ душі…
Високі гори, далі небокрай…
Всі горизонти миру відкривай…
Глибокий подих, змах крилом і Вись…
Натхненним, вільним з Неба повернись!

*****
Променеве серце
Не буде щеміти,
Вже не знає болю,
Перестало нити…
Відчай весь покинув,
В грудях спокій став,
Райдугою в небі
Новий день настав!
Я не хочу суму,
Кров не рветься з вен.
Повторилось ехо
Звуком із пісень…
Кольорова казка
Райських квіток цвіт,
Оточила сонцем
Мій блакитний Світ…
Я пройдуся полем
В золотих степах...
Доля моя лине,
Наче вільний птах!
Розсипав волосся
Вітер степовий,
Оточив колоссям,

Душу відновив...
Розгулялась в небі
Райдуга краса...
Залишився в серці -
Промінь - то Весна!
*****
Хіба може душа, що відкрилася Світлу -
Помсту в серці нести
та творити всім зло!?
Хіба промінь вже всякнув,
Відійшов десь на відстань:
Відступив, полетів, не дає більш тепло?
Ні, не так, бо ще тліє надія!
Бо Володар небесний надає вкотре шанс!
Але як докричатися Ангел зуміє:
Говорити не може, прошепоче, як птах...
Обирати потрібно - ту, єдину стежину,
А духовність, що в серці - рятівний путівник,
Вона вірно підкаже в вирішальну хвилину:
Як знайти вірну путь і впізнати свій шанс.
Не піддатись спокусі - повернути наліво...
Крокувати направо, може теж варіант?
Можна йти навпростець,
перестрибнути вміло,
Пронестись з вітром вмить - звуковий стрибок-квант!
Головне пам'ятати, що кругом Божі очі
І Він спуску не зробить
за всі кривди людські.
Як пройти свою ниву і достойною бути!?
Не звернути з дороги -
обирати тобі!
*****
Багато болю завдає
брехня людині,
В безвинне серце голками клює…
Але від ненависті ворог згине
І перш за все зганьбить себе!
Спочатку заплямована душа страждає -
Через підступну гру людську,
Бо заздрість мозок роз'їдає,
Не мають совісті вражини, ні жалю...
Не має міри та бездарність,
Не знає спокою вночі...
Весь час вмикає хитру наглість,
Все точить леза та ножі…
І замість того, щоб радіти,

Й плекати власні надбання -
Проводить час, щоб підгледіти
Й совати ніс в чуже життя.
І так проходять її роки:
В безславній засідці щодня,
А потім карма в усі боки,
Й невчасне, пізнє каяття...
А та душа, що була щира -
Омилась променем вона!
Повітряні, небесні крила -
Її віднесли в майбуття!
*****
Та музика, що надихає,
Як двері в життя відкриває...
Увіковічує диво,
Летить вічна пісня красива...
Чарівна мелодія казки...
Знов тіла торкається ласка...
І хвиля тепла виринає,
Коли та мелодія грає.
Нас різні хвилини стрічають,
Та струни в душі все ж співають...
І випита чаша Грааля,
А та все мелодія грає...
Вона нас відносить в далеке
І ми летимо, як лелеки...
Поєднуємось у всесвітню -
Прекрасну, божественну пісню!

*****
Просто жити, не спішити,
Смакувати відчуття...
І нехай несуть лелеки,
Ці прекрасні дні життя...
І продовжується диво
До самісіньких зірок.
Наша вся життєва нива -
Розмаїття із думок…
Ми вдихаємо повітря,
Задивляємось в блакить...
Там яскравий відблиск Світла
Вічним променем горить!

Ми черпаємо натхнення
І даруємо тепло:
Нашим рідним, друзям, дітям...
Знову щастя ожило!
Все в промінні веселиться...
На просторі, в благодаті!
Жайворонок, ген з-за хмари
Буде з піснею літати!

Її очі дзеркалить сам Всесвіт!
Подих вітру цілує чоло…
Вже вона відчуває величне!
Життя стежками стрімко вело…
Її серце, як зірка космічна,
Наче промінь у вічності снах…
І проходить вона шлях барвистий,
Щезла тінь, як вуаль на очах…
В її погляді зникнув весь смуток
І відкрилися знов почуття…
А могутня, велична сила -
Переможно до Світла вела!..
Світоч сонця крізь простір прорветься,
Вітер волі гуляє в полях...
І можливо усе це здається!?

Ні, це життя пролітає, як птах…

*****
Відлетіли ластівки з гнізда,
Знову промайнуло тепле літо...
І лише осіння ця пора
Листопадом пахне у повітрі…
Покидають місто журавлі...
Стрімко полетіли десь у вирій
І забрали тугу, що в душі,
Нібито вона мені наснилась.
Розгорнулася омріяна вся даль,
Вітер листя із дерев жбурляє…
І лиш нотка тону про печаль
Ту мелодію в душі все грає.
Знову обертом осі Земля,
Поверне птахів, що відлетіли
І зів'ють ті ластівки гніздо,
Й змахом крил здійсняться усі мрії!
*****
Не шкодую я, як все було!
Закрутилося життя в осіннім танго…

Щось забулася і відбуло...
Попрощалося минуле вже назавжди.
Гіркотою плинули слова…
Передуються всі пори року...
Знов прийде засніжена зима,
Зачарує блиском моє око...
Феєрверком пролунає Новий Рік...
Захурделить знову січень місяць…
І біжить моє життя, летить -
Не шкодую, бо настане літо!
Все у цьому Світі має хід,
Змінюються кадри у картинках...
Пролітає це життя, як мить,
Відтискаючи слова в сторінках.

*****
Чомусь не хочеться чекати,
Коли прийде життя ясне...
Я хочу зараз відчувати,
Так хочеться тепла уже…
З собою трішки помовчати...
Весняний, свіжий вітерець...
Сьогодні хочу щастя взнати -
Чекати я не можу вже!
Я подивилася на Місяць...
Він загорнув сторінку дня.
Це відбувалося раніше
І так трапляється щодня…

Чомусь не хочу щезнуть в горі
І розчинитись в часі дня…
Бо тільки вічні, світлі Зорі…
А завтра може забуття…
Я бачу листя, що самотнє
Кружляє навколо дерев…
Нічний ліхтар засвітив вкотре...
І знову ранок, нове все...
І тінь з бруківки пропадає,
Відходить у вчорашнє ніч...
Я знову світло зустрічаю:
"Привіт, життя моє, привіт!"
*****
Краплі дощу, що стікають по вікнах...
Чашка кави - арабіки смак…
Відзеркалився світ і всі образи змиті...
Знову стукають в мозок, як знак…
Сотні різних думок із дощем пропливають...
І знов сумніви звуть в океан...
Океан той із мрій, ілюзорний світ,
Як очей моїх обман...
Затуманена даль з горизонтом злилася...
Застелила простори мирські...
Я дивлюся в вікно, там видніються сосни
І летять одинокі птахи…
Все застигло кругом...
Сірий спокій земний...
Як дрімота зимового сну...
І лиш промінь крізь хмари
Тихенько крадеться...
В наші душі покличе Весну…
*****
Гуляло вічне щастя в піднебессі...
Тихесенько кружляло в вишині...
Не підпускало відчаю до серця,
Оберігало струмені в душі.
Блукало щастя у безмежних далях,
Що мерехтіли зорями вночі...
Забрало всі людські печалі,
Світилось діамантами, як в сні.

Відкрило щастя ту Зорю прекрасну,
Що одиноко в небі пропливла...
І загорілась іскра ясна,
І відчинились вічні небеса...
Так трепетно вона сіяє -
Та Зірка щастя, що так манить Світ...
Мільйонів погляди у фокусі тримає,
Людський благословляє вік.
*****
З гідністю неси свою ти ношу,
Єдиний ти господар у житті!
Не звинувачуй родичів, чи друзів,
Бо не вони твої творці!
Не ний, не плач, що доля невблаганна!
Вставай на ноги та іди!
Бо легше всього на дивані
Свої відлежати боки.
Спостерігай за дивним світом...
Знайди гармонію в красі...
Відчуй в душі свої таланти,
Відкрий духовність у собі…
І справедлива, вічна сила -
То промінь світла, провідник!
Надасть тобі натхнення й силу,
Нехай життя твоє летить!
*****
І казкою в серці залишився слід...
Трояндовий колір яскравий...
Розкрився мій Світ,
Це стартовий зліт!
Ця мить…і вона настала!
Усі почуття, наче з клену листок,
Летять у далекі далі...
Повітря ковток і новий ривок!
Душа полетіла за хмари…
Який дивний Світ, це наше буття…
У грудях так серце палає...
Пульсує та іскра у венах життя,
Ця мить… і вона вже злітає!

*****
Людині так хочеться щастя,
Щоб оминули напасті.
Людині так хочеться миру,
Щоб дітки зростали щасливі.
Багато є різних рецептів:
Концепцій, стратегій, проєктів...
Як віднайти свою долю!?
Не знати в житті більше горя…
Хтось у зірок щастя кличе,
Хтось вірить так щиро у вічне…
А дехто тихенько, в куточку -
Просить у Бога відстрочку.
А є злі, підступні мисливці.
Полюють на інших, як вбивці.
Ох, не розумні - програють!
Бо щастя своє так вбивають!
Душа, що відкрита до Світла,
Отримає долю привітну!
Вона в Мир добро проєктує,
За це її Бог обдарує!

Віра, Надія, Любов -
Три догми життєві, великі!
Вони нас тримають, щоб знов -
Змогли після болю злетіти!
Буває що все пропаде,
На дрізки розбилось сердечне…
Та Віра Любов "вознесе",
Надію дарує безмежну!
Три струмені Світла в пітьмі,
Вони долетять в потаємне,
Розіб'ють всі скелі міцні
І виведуть душу в блаженне!
Віра, Надія, Любов!
Три Світла, три сЕстри, три долі...
Серця надихають і знов -
Духовна свобода і воля!
Чергуються нічка із днем…
Міняється дата щороку…
Незмінними є три ключі,
Три догми у душах високі!

Ті слова, як прекрасна музика,
Що лунає сердечно в душі...
Почуття мої розкриваються...
Ті слова говорив мені ти…
У чуттєвій, любовній мелодії
Відлетіли у небокрай…
Це кохання безмежна симфонія,
Усвідомили свій Рай!..
Полетіли в безкрайньому просторі,
Як лелеки, що навесні...
І сплелися обіймами ніжними
У рожево-блакитній красі…
Не залишилось більше здогадів,
Летимо, як птахи в Небесах!..
Це щаслива любові мелодія,
Це танок наш у вічних вітрах…

Знайди мене серед снігів,
У тіні сонця, в літній тиші…
Посеред вересня ланів…
А може я сховалась в лісі…
Впізнай мене в дрімотну ніч…
В космічнім небі, де всі зірки,
Де сяє простір з сотні свіч,

Закрутиться вітрами в пісні…
А може ти мене знайдеш
Між строк жіночого роману!?
Коли в кінотеатр прийдеш,
Впізнаєш в кадрах, на екрані...
Я мрія твоя - назавжди!
Не проженеш мене нікуди...
Я буду жити в голові,
В нічній уяві - я повсюди...
Я бриз, міраж...не розчинюсь.
Кругом й ніде...блукаю вічно…
Мов ехо в далях відгукнусь,
Знайди мене, де пульс ритмічний...

Найпотужніша сила дана у дари,
Її велич не знає меж!
І багато століть вже пройшло на Землі -
Разом з людством крокує теж!
Хоч впаде на коліна, потухне вогонь...
Кров у жилах застигла її...
Але дивним велінням засвітиться знов!
Подарунок небесний - ЛЮБОВ!
Чарівний вітер змін на крилах несе,
Возвеличує в людях чуття...
Перепони життєві ущент рознесе!
Це любов, це є сенс життя!
Все минається з часом: страждання і біль…
Стіна муру впаде, зникне дім...
Любов встоїть, ніщо не зламає її!
Світоч щастя у серці людськім!

Хай твоє сонце для мене засвітить...
І твоя посмішка так мені личить
І, як про тебе згадаю,
В ніжності я розквітаю...
Світить вогнями та грає,
Як вся веселка яскрава...
Хвиля тепла гріє душу...
Про тебе я мріяти мушу!
Ти десь у Світі далекім...
Попереду гори та ріки...
Столиця Варшава, Париж…
У небі британським париш...
Де б ти не був, а нас двоє,
Можливо слова різні в мові...
Та в серці один промінець,
З'єднає він стукіт сердець.

Затуманились очі в жалю...
Сірі будні закрили Зорю...
Розчинилась любов у вітрах,
Ти, як птах…
Відлетів із думок, із душі...
На подвір'ї зливали дощі…
У закУтках буденних ідей,
Тінню ллється рядок із ночей…
Тільки відблиск Небесних Світил,
Він відкриє вуаль і дасть сил...
Я згадаю всю ніжність тепла,
Я щаслива з тобою була!
Затяжний цей вселенський урок...
Новий поштовх і новий стрибок!
Я відкрила для себе весь Світ...
Загорнулась чарівністю літ...

Зустрічаю я весну...
Чисте небо, світле...
І не знаю, чи знайду
У душі я іскру…
І не знаю, чи прийде
В моє серце спокій.
Може скотиться сльоза
І заплачу вкотре…
А можливо посміхнусь
Всім невдачам знову,
З вихром вітру закружусь,
Стану знову Нова!
І яскравий промінець
Із Весни привітом

Нагадає про Тебе,
І про світле, вічне…
Передам цілунок свій
У могутній Всесвіт!
Нехай крутиться Земля -
Вічно в піднебессі!

У жіночій ніжності душа...
Як троянда квіткою цвіла...
Розпустила білі пелюстки,
То дівоче серце навесні.
Інша квітка пристрасті вогонь,
Полум'ям червоним б'є до скронь,
Стрепенула душу молоду,
Відблиском злетіла у зорю…
Третя квітка смуток і печаль...
Жовтий колір...на очах вуаль...
Пронизує душу сильний біль,
Пробиває серце точно в ціль!
Поєдналися три кольори,
Кожне серце торкають вони…
Гама може різна бути,
Зумій колір свій відчути!