Я думала Світ цей добріший,
Де люди живуть наймиліші…
Я думала Світ цей казковий,
А Всесвіт такий загадковий…
Тобі посміхаються зорі…
І душі такі всі прозорі…
Знов двері в нове відкриваю!
Так серце тріпоче, співає…
Та, біль… підкрадеться, наступить,
Сльоза запече, горло здушить,
Безвихідь і сум відчуваю,
Та розпачі знову минають!
Хоч люди не зовсім хороші
Й кругом верховодять гроші…
Але я вкотре шукаю,
Світло навколо вмикаю!
І знову цей Світ феєричний,
І люди живуть тут незвичні!
ND❤️

Надія Холод (ND)

Я думала Світ цей добріший,
Де люди живуть наймиліші…
Я думала Світ цей казковий,
А Всесвіт такий загадковий…
Тобі посміхаються зорі…
І душі такі всі прозорі…
Знов двері в нове відкриваю!
Так серце тріпоче, співає…
Та, біль… підкрадеться, наступить,
Сльоза запече, горло здушить,
Безвихідь і сум відчуваю,
Та розпачі знову минають!
Хоч люди не зовсім хороші
Й кругом верховодять гроші…
Але я вкотре шукаю,
Світло навколо вмикаю!
І знову цей Світ феєричний,
І люди живуть тут незвичні!
ND❤️

Надія Холод (ND)

Кожна ніч, як заклинання
Продовжуються однакові дні
Ти моє найчастіше коливання
Знову бачу тебе у ві сні.

Коли небо запливе туманом
Побачу очі я твої
Приїду, рано-рано
Знову відчуєш, обійми мої.

Аля

Життя на стільки цікаве, ти навіть не уявляєш
З кожним днем щось нове
Може сльози, а може сміх
З кожним днем є щось нове
Виходьте всі!
Виходьте з минулого
Живи сьогодні!
Лише цим дивним днем
Лише сьогодні!
І ти побачиш те, що маєш
Живи без надії та очікувань чогось
Живи так, як цього хочеш тільки ти
В цьому житті нам дали все,
Лише час швидко йде
З кожним днем ставайте сильнішими, не витрачайте час на сум і на поганих людей
А час нам покаже все: що сталося, брехню, і настоящих людей.
Віталій Терпай

Я прислухаюсь до дзвіну ночі
І тихо сиділа у вікні
Відчуваю щось сказати мені хоче
Своїм мерехтіння у далені

Аля

Коли пташки відкриють небо,
Біле світло, скрізь хмари прогорта
Я знову зможу повірити в себе
Чудний світ перед очима відкрива.

Якщо дивитися з позитивом
У світі чимало справжнього добра
І з кожним сонячним позивом.
Приходить й тепла пора.

Аля

Боже мій,
Навчи мене любити,
Навчи не відпускати,
Дай сили пережити
Дай терпіння щоб чекати
Я з гвинтівкою в вікні
Я не мов в страшному сні
Я знаю скоро буде знов,
Буде те чого нам не минути
І наших предків закіпає кров
Все оживає,оживає все забуте,
Боже мій,дай пережити
Дай мені не бачити червону кров
Я буду мовчки говорити
Це буде більше всіх промов.

Якщо в цю тиху ніч
Буде знов палати небо,
Не буде більше протиріч
Сусідів нам таких не треба

Якщо я буду помирати
В укопах рідної землі
Я буду кігтями писати
Якіж ці суки москалі

Якщо буде’ йти дощ із градом
Весь град собі я заберу
Цей вірш, написаний солдатом,
Строковиком з ДПСУ.

Михайло

Летіло жовте листя,
Падало до ніг.
І жовтим золотом іскриться,
Листок останній ліг.

Нагадував про миті,
Забуті в метушні.
Щастям келихи налиті,
Розбиті на землі.

Нагадував кохання.
Жагуче і п’янке,
Таке прекрасне і забуте,
Таке чуже й моє.

Нагадував солодкі миті,
Нагадував тебе.
Любов цю щиру у світі,
Що ще в мені живе.

І сльози з неба потекли,
Омили спогади дощем.
Я говорив "Могли!
Могли спалити все вогнем…"

Але любов ця жити хоче!
Й п’янким запахом мороче
Закохані серця,
Й щасливі лиця.

І вогником в очах
Тепер у різних полюсах,
Забуті ми…
Й ці почуття в скарбниці,
Заховані навіки в памяті моїй.
Тарас Четербух