Я відкриваю шафу з купою листів,
Листів яких я так тобі і не показала,
Бо я ніяк не можу наважитись,
У мене просто сміливості не вистачає,
У тих листах я зізнавалась тобі,
В коханні, болі, та стражданні,
Я не знаю, що тепер робити з ними мені,
І кожен лист я думала пишу востаннє,
Але я не могла зупинитись,
Писала тобі їх кожного дня,
Казала, що відправлю їх,
Але сміливості не вистачало,
У тих листах я писала все те,
Що зараз відчуваю я до тебе,
Не знаю можливо і настане день,
Коли ти отримаєш їх від мене,
Знаєш вже немає сил,
Я так хочу тобі зізнатись,
Але не можу, не знаю як,
Я так боюся осоромитись,
Я написала близько ста листів,
У них писала майже все однаково,
Бо коли я писала то ставало легше мені,
Мабуть весь біль на лист передавала,
Ти знаєш я вже давно кохаю тебе,
При зустрічі з тобою я тікаю,
Ну не вистачає сміливості у мене,
І це моя кара я це знаю,
Та може я колись все ж таки,
Наберуся сміливості і підійду до тебе,
Віддам свої листі у твої руки,
І вмить втечу від тебе,
Я знаю це не правильно,
Ось так тікати нічого не пояснивши,
Але мені так буде легше,
Мені так буде легше жити,
Я не знаю як ти відреагуєш,
Але чомусь боюся твоєї реакції,
Боюся, що ти не захочеш,
Не те щоб брати, а й читати їх,
Та ще цього моменту не настало,
Не знаю напевно до нього,
Я напишу ще листів багато,
Які так і будуть в шафі валятись.
<br>Анастасія
