Нет нормальных слов только так
Был бы другой день и час и заплакал бы в тот же час,
Дурак был все сломал,
Волю всю раздал,
Но успел увидеть,
Успел узнать ,
Дурак был а может,и дураком и остался,
Но нет собрал Себя из многих сломленных частей.

Возможно поздно возможно В САМЫЙ раз,но Собрал,
Но не увидел то что должен был,
Время исправить есть,
Сложный путь предстоит,
Но шанс ещё есть он не потерян.

В комнате ты закрыт.
Не знаешь что одним движением
Можешь изменить ты все
За столом сидишь з так называемые друзьями
Измени все одним движением руки комнату свою
Стань из стола и выйди в коридор.
Тебе уйти помешать могут.
Ты иди и не смотри назад.
А уйдя от туда сядь на поезд и умчи в даль.

В школе спать охота.
А ти проснись и посмотри по сторонам.
Мир твой серый и темный.
Но есть в нем лучик света.
Ти вспомни з кем было прекрасно
З кем он ожил
И вспомни разговора прекрасный миг.
Момент этот помни.
Поможет он тебе.

Дан был луч нам.
Но обманули всех
Во всем мире сказали это камень
Камень этот луч прекрасный оказался
Луч заглушить пытаются
Попытка не удастся.
От его посланий слезы лються
Он не здаеться

Один раз увидев
Уже не забудеш никогда
Никто невправе забрать у тебя это чудо
Выбрал ты этот путь не зря
Зря только волнения напрасные
Нуже иди путем который ты выбрал

Розшей же мрак
Мрак который в тебе таится
Тот мрак который в снах ты видел
Светом ты его уже залил
Но он ещё есть в тебе
Не оставь не одной темной плямы
Пусть весь мрак в тебе светом будет просветлен

Луч охраняют
Луч обережают
Луч зделал роботу важною
Луч здаватся не собирается

Страх прихущ в тебе
Но свет пробьется через любой барьер

Ти ученик
Ты в школе себя видеш
Школа символ твой не заменимый
Ти з друзьями в ней сидишь
Новую головоломку решить стараешься
Но связь налажеваеться и приду на помощь
Светом ты тьму отганяй
Всьо що страх наводить пытается ты светом отганяй

Волшебник в снах ты смелый
Используй же волшебство могучие
И победиш ты желание темные

Звуки тебе чудятся
Но ты не бойся
К тебе за помощью пришли
Помоги же им

Ты во мне я в тебе
Мы не разделимы

Лучик гаснет но не здаеться
Спихнет он с новой силой

Злость твоя понятна
Понятна но не нужна
Не обижайся и не убежай
Если мучает она тебя
Отстранишь ты от источника злости

Тьомные места в тебе
Проявляется по разному
Но ты не падаех духом
Сразайся и победиш то
Используй свое величайшие оружие
Ты уже его знаешь

Осознай ты место где ты
Сказы ты слова слова тайные
И сможеш зделать много

14.05.23

Так багато на Землі людей призивають цей "Кінець світу",
А в слів велика сила є,
Що кличеш то прийде що гониш то піде,
Скільки раз на день ти кличеш цей феномен,
Стільки ж раз ти Життя від себе відганяєш.

Придумали за людей чотирьох вершників і сміло їм стежку підстелили люди враз.
Невже ніхто не бачить що двоє навіть троє з чотирьох вже тут на Землю прийшли вони уже,
Та план свій хитрий виконують вже.

А що для нас Земля являє собою,
Запам'ятайте друзі: "Що всередині те й і зовні",
Пора нам проганяти з нашої Свідомості ворожі до Життя думки.
Сказати сім'ї із чотирьох сказати НІ!
А Життю сказати Так!!!

"Що угорі те й внизу!"
" Що всередині те й і зовні!"

22.11.23

Мої рядки кошмарними тобі можливо показались,
Но я тільки свої почуття на чистий лист розписати захотів,
Всім зараз не просто в кожного біль своя,
Своїми недоладними віршами я думку донести хотів,
Нехай кожен в кому оберемок сліз,
На листі їм форму почуттів надасть.

Під напливом рядки ці пишу,
Спало на думку мені,
І вже давно гніздо звела,
Я про колесо писав,
Але ще інше сказати хочу,
Крутимося ми по колу,
Все пливе перед очима,
І дверей безліч зливаються в образ один,
А в тремтячих руках ключ малий,
Вставляєш ключ на спіху,
І знову та ж кімната і все спочатку,
Що сказати я чим я хочу нам всім у вверх підняти голови й найти прохід на поверх вище,
А не в перший побачений прохід проламувати шлях в надії на зміни кардинальні.

Чому я пишу про пробудження ти спитаєш,
А я у відповідь скажу,
Мені набридло крутитись в колесі,
Чвари, Війни, Голод, Смерть.
Що з за колесо таке,
Іде важіль з написом стоп.

Колесо це тільки біди принести готове,
Де ж в його вічному крутінні,
Світло те про яке всі так говорять красиво.

А я сказати хочу воно в мені, в тобі воно,
Но бачити ми впритул не хочемо,
А воно ближче чим всі думають,
Тільки над собою владу взяти й воно вже тут.

Владу над собою взяти та іти,
Іти й назад не повертати,
Очі на правду в сьому світі відкрити,
І там в кінці шляху важіль потаємний з написом "Стоп".

Міста моєї України... Розтрощені...
Щодня про біль їх віршами кричу.
Прощала всіх я у Неділю Прощену...
Тепер же, здається, не усіх прощу...
Пронизує серце сирена, як ніж
І укритті я години рахую.
Скажіть, а у звірства існує рубіж?
Рашистам тільки смерть пасує.
Моя країна кров'ю солдат зрошена,
Хтось молиться - плаче, я ж до Бога кричу:
"Прости Боже, що в неділю цю Прощену
Я ніколи-ніколи уже не прощу..."

Зміни та збіг обставин,
Збіг обставин і зміни,
Скільки раз на день ми задумаємося про їх зв'язок,
В котрий раз я впевнився що збіг обставин випадковим не буває,
Від самого мого народження до даного моменту,
Всі зміни наклали свій унікальний відбиток на зміни в мені та навколо мене,
В пологовому дивний збіг обставин мого народження дав можливість новим можливостям,
Одна розмова з друзями створила нову унікальну стежку хоч мені напрямок змінити намагалися,
Врятувати від тої дуже важкої та вузької стежки Життя,
Але я вибрався звідти або навіть тільки на фінішній прямій цієї стежки,
Одна випадкова зустріч в маршрутному таксі з незнайомим чоловіком така коротка, але слова його мали вплив на всю мою дорогу Життя,
І найстрашніший збіг приліт ракети в підприємство в яке я мав намір іти працювати,
Знак Долі чи просто збіг?
А скільки в вас таких моментів хтось з вас задумувався?
29.11.23

І знову мова про пустоту піде та про серця в неї,
Спробуйте прикладіть руку до серця та відчуйте його стукіт,
Подумайте про простір як серце на нього реагує,
Що я хочу сказати то те що наші серця не просто хочуть існувати,
Вони хочуть жити творити свою історію,
Свій неперевершений малюнок,
Розфарбувати холодну та в'язку пустоту своїм життям,
Так прислухаймось до цього стукоту,
До цього стукоту в пустоті,
До наших з вами сердець.