Ти красива та ясна Точнісінько так, як та зоря.
Що вночі так ясно сяє, а у день про неї ніхто не знає.
Розумію я тепер одне, що ти- зірка, але не моя, а чиясь, кому не треба ти й дарма.
Що за несправедливість у житті?
А, може це просто безглузді думки у моїй голові…
Зем’янська Ольга Іванівна

Може,нарешті відкриєш ти очі?
Побачиш,як тяжко мені?
Важке мені ти забуття напророчив,
Та таке,що немає і в страшному сні.

Тебе палко кохаю,тебе сильно люблю,
Уявляю тебе біля себе у ліжку,
Уві сні обіймаю,уві сні я й люблю,
Я готова на все,написати вже й книжку.

Лишень будь ти моїм,розділи мої мрії,
Було б уже так, моє щастя б не мало вершин,
Та це все лиш у мріях,всі придумані події,
І до кінця ночі ти знову один.

Юля

Ти красива та ясна

Точнісінько так, як та зоря.

Що вночі так ясно сяє, а у день про неї ніхто не знає.

Розумію я тепер одне, що ти- зірка, але не моя, а чиясь, кому не треба ти й дарма.

Що за несправедливість у житті?

А, може це просто безглузді думки у моїй голові…
Зем’янська Ольга Іванівна

Не гідна зовсім я любові, вуста червоні, мов в крові
Ребра зламані коханням,
і відповідь я чую: «ні»
Воно не варте того болю, що причиняли лиш мені.
Любов не довговічна зовсім, маленький промінь у пітьмі.
Він каже:
«Знаєш люба, захоплююсь
лише тобою і ти вартуєш всі думки
Про тебе пишуть мемуари,
твоє ім‘я лиш в мому сні.
Та побач он ту красуню,
у неї ноги не криві
І руки витончені, білі,
і очі гарні, голубі.
Таких поміж жінок є сотні,
і зовсім не потрібна ти мені
Ти на момент була мні мила,
повір, та справа не в тобі.
Вночі чудова ти здалась,
прекрасна дівчина в пітьмі,
і запах твій й гаряче дихання і стогін вирвався із губ блідих.
А потім рано, скинувши волосся,
моє з очей його сліпих,
Він все забуде і не схоче, згадати те, що так єднало нас в ту ніч
Я варта кращої любові,
в листах його й віршах
вже точно не про мене йтиме річ.

Гера

Серце, як вогонь, горить в путті страждань,
Людська душа, мов плач прометея.
В небесах біль неначе вічний камінь,
Прив’язана до скель, де вітри гойдавійни.

Непокірна, як прометеївське відчуття,
Душа вибирає біль, не шукайте вибуття.
Але в серці темнім, а у кайданах страждань,
Тліє вогонь, як прометеївський біль, в душі карбує свої блискавки серце тяжкої долі
Анонім

Той хто дивився в небо, той не бачив пекла, той не бачив чорта і повну кімнату грішників с кайданами на руках. Статусів у них там нема, всі вони рівня грішника. Не прийняли їх в райських садах, а відправили їх в те саме пекло до страшенних чортяк. Їх не помилують, і не відпустять гуляти в райських садах, прохання й мольба про каяття там вже не має значення й непочутим залишиться на віка.
Кетті

Ні, не говори, не говори, що ми вже зовсім не ті, що не змогли все це пройти, ти краще мене знаешь, що ти і не любив. Досить брехати мені, я все бачила і відчувала, поки ти думав, що я дурненька і нічого крім свого кохання не бачу. Це все очі, це вони мені все розповіли поки вуста брехали. Серце вже давно болить, а мозок сподівався ще спочатку, що почую я правду, а не вкотре брехню із стиснутих зубів. Тиж її кохав, так, з думками про неї ти зі мною засинав, на боці лежавши стиснувши кулак, я молила Бога закінчити цей жах. Ты не говорив про майбутнє, бо ти знав, що його зі мною не буде, я сполівалась, що ти її забудешь, і зі мною щасливий будешь. Тому пишу тобі це, не щоб зробити тебе винним, ні, ти для мене на завжди невинний тиж, мій милий, благаю тебе,будь щасливий, а я буду все для цього робити, але вже не в цьому світі, люби її як мріяла я, і мріяв про неї ти.
Кетті

Дзвони мені щодня,щоб розказати
Про те,як жити ти без мене ще не звик.
Я трімко телефон в руці буду тримати,
Щоб ти не слухав серця мого крик.

Дзвони мені щоночі,щогодини,
Твій голос завжди гріє мою душу.
Прощай,пробач,не можу говорити
Тікать від болю у душі я мушу.

Давай ми завжди будемо сміятись,
Щоб суму на обличчі й не було
І нашу зустріч з тріском в серці уявляти,
Щоб всі сказали"Не потоне їх судно"

Дзвони мені,я завжди візьму трубку,
Я щиро розповім тобі про те,
Як ніжно хочу я стиснути твою руку
І обійняти, потиснувши плече.

А доки ми будемо говорити,
Сміятись, плакать ,й жити вдалині,
Пройде цей час,
І скоро зможу я тебе вже обійняти,
Й забути про розлуку у туманному вікні.

Korostilka

Війна триває а я все чекатиму на тебе герою повертайся швидше коханий тільки не покидай мене тут одну я хочу бути лиш з тобою навіки і назавжди!! наша донечка теж тебе чекає в мене є одна мрія щоб ця клята війна закінчилася назавжди швидше б ця мрія здійснилася і жили би ми щасливі навіки…
Купцова Христина Михайлівна

Ні, він не такий, він не такий як мій батько повторювала собі не раз я, він просто помилився один раз, а потім ще декілька насправді…
Я намагаюся правду дізнатись, а не виправдовувати його як моя мати батька.
Я так не хочу вірити у це, але серце розірвалося у мить коли впала на підлогу і почула його крик, але ж він не такий кричало серце на всю в мені. Він помилився вдруге,прокинувшись він запивняв,що сама я винна він не штовхав, я сама политіла сходами у низ, повірити йому я не могла,я все знала й бачила сама, як від злості він штовхнув мене до долу,а потім запевняв, що я сама.
Він помилився втретє,тоді так болілав голова і вибачити його він вже не благав, знаючи,що це була остання крапля, втікла я звідти хоч серце все ще кохало його, не зважаючи на ці всі побиття.
Кетті