Колись ми жили і не знали
Ким ми були і ким ми стали
Під чиїм сонцем ми жили
Як ми без страху шлях пройшли

Колись усе було не так
Лишився днів тих післясмак
Колись була у нас надія
Тепер залишились лиш мрії

Колись нам мати була воля
До нас прихильна була доля
Тепер на рани сиплять солі
І граєм ми не свої ролі

Колись давно уже минуле
Яке ми гостро так відчули
Колись ми жили і не знали
Ким ми були і ким ми стали

Іван Хомин

Там де холод з теплом обійнялись
Там де дні із роками прощались
Там де мрії надіями стали
Там де ми ще незнане пізнали

Там де небо торкнулось Землі
Там де простір зникає в імлі
Там де йдемо на зустріч з собою
Там де правда лиш була святою

Там де ми вже на зламі віків
Там де кожен до свого дозрів
Там де скарбом була для нас воля
Там де нам усміхалася доля

Іван Хомин

Без тебе дні роками стали
Без тебе світу цього мало
Без тебе зорі позгасали
Дощами небо заридало

Без тебе вічністю хвилини
Без тебе сніг то хуртовини
Без тебе навіть я не я
Без тебе сам собі сім‘я

Без тебе ніби все востаннє
Без тебе захід і світання
Без тебе я чому не знаю
Без тебе та завжди чекаю

Іван Хомин

Поспішаю до Тебе я знову
На душевну і тиху розмову
На розмову про радість з журбою
На якій Ти мене заспокоїш

Йду до Тебе Ти завжди чекаєш
Ти як завжди найкраще все знаєш
Поміж щастям буває тривога
А до Тебе моя лиш дорога

Моє серце й душа тебе знає
Лиш Тобі я усе довіряю
Та коротка чи довга розмова
То молитва до Господа Бога

Іван Хомин

…Ясний день темна ніч
Розкажи в чому річ
Чом сумуєш не спиш
Все забудь і облиш…

…Не тривож не питай
Весь мій сум за цей край
За вітчизну Вкраїну
За мою Батьківщину…

…Ясний день темна ніч
Розкажи в чому річ
Чом земля у крові
Наші сльози гіркі…

…Ми воюєм за волю
За свою кращу долю
Тому сльози гіркі
І земля у крові…

Ясний день темна ніч
Ми в бою пліч о пліч
Боротьба йде віками
Перемога за нами…

Іван Хомин

Чи знаєш ти чи може ні
Як ніч запалює вогні
Як все що є немов у сні
Минулі дні десь вдалині

Як все в житті буває вчасно
Що загорілось те й погасне
Що сильно в грудях так щемить
Те з плином днів ще відболить

І лиш роки і лиш літа
Яка життя цього мета
Усе в цім світі марнота
Одна Любов лише свята

Іван Хомин

Привіт привіт душа моя
На рандеву із власним «я»
Всі наші дні це течія
Життя нестримна течія

А час на шальках терезів
Я днів своїх мости розвів
Колись як всі всього хотів
Але від правди тверезів

По суті сказаних вже слів
Покора знов тамує гнів
Порив нових семи вітрів
Яких я добре зрозумів

Іван Хомин

Сонце яскраво сходить
Стиха у небі сяє
Правда по світу ходить
Правди ніхто не знає

Запах духм‘яних квітів
Співи птахів ранкові
Сняться мені вокзали
Сни мої кольорові

Знову огорне ніч
Темною пеленою
Мабуть у тому річ
В кожного правда своя

Іван Хомин

Ніхто не знаючи не зна
Холодна осінь чи весна
Сурми небесної луна
Чи це ще мир чи вже війна

Тут всі свої чужими стали
Тих що стрічають проводжали
Там за зникаючим вокзалом
Розлука стала ніби жалом

А ми готуємось до бою
Лишивши сумнів за спиною
Наше життя вже стало фронтом
Життям під новим горизонтом

Іван Хомин

Добраніч мила гарних снів
Хай сни під спів нічних вітрів
Під мерехтіння зір у небі
Хай цілий світ лише для тебе

Добраніч ніжна і кохана
Хай сни крізь місячний серпанок
Хай добрим буде твій світанок
Зустрінь усміхненою ранок

Добраніч щиро я напишу
Словами тишу нічну зрушу
Пишу слова ці без жалю
Кохана я тебе Люблю

Іван Хомин