Напишу ці короткі рядки
Хай зачеплять бодай одну душу
Напишу напишу напишу
Бо писати я все таки мушу

Різнобарв'я сучасних ідей
Закувало в кайдани всіх нас
І батогом жене всіх вперед
Невблаганний господар наш-Час

Напишу ці короткі рядки
Може де проросте і зернина
Бо господар наш- Час вже не жде
І зрадливо спливає хвилина

Так писав би собі досхочу
Про прийдешнє сучасне й минуле
Тільки Час вже нікого не жде
Але ми ще цього не відчули
<br>Іван Хомин

Якщо сьогодні я живу
А завтра більше не настане
Я проживу останній день
Наступить щось нове незнане

Якщо сьогодні все востаннє
З колиски жде мене прощання
На серці з радістю чи сумом
З дитячих мрій дорослі думи

Якщо сьогодні йти навіки
В незнану досі ще дорогу
Стуливши втомлені повіки
Вручу я свою душу Богу
<br>Іван Хомин

Зима твій холод твоя крига
То заметіль то знов відлига
Ти не завжди є сніжно біла
Теплом нікого не зігріла

Зі сну прокинеться весна
Вона весела не сумна
Весна ще юна і привітна
Вона завжди так гарно квітне

Весна тихенько задрімала
Спекотне літечко настало
Погожі дні липневі грози
Хитає вітер верболози

Серпневі дні відгомонять
Птахи у вирій відлетять
Настане осінь із дощами
Барвистим листом під ногами
<br>Іван Хомин

Лунає гімн лунає гімн
Лунає гімн мого народу
Що чутно в нім що чутно в нім
В нім дух і присмак перемоги

Іде війна іде війна
Чи доживемо до весни
За нами Бог за нами Бог
Ми ждем закінчення війни

Пролита кров пролита кров
Моя Вітчизна у вогні
В ярмі Любов в ярмі Любов
Але настануть мирні дні

Лунає гімн лунає гімн
Лунає гімн мого народу
Що чутно в нім що чутно в нім
В нім дух і присмак перемоги
<br>Іван Хомин

Мій ангел йде зі мною в ногу
Несе мене як нема сил
Мій ангел моя перемога
А за спиною пара крил

Мій ангел моя охорона
Він на сторожі моїх снів
Мій ангел праведна дорога
І він є світлом моїх днів

Мій ангел зажди є зі мною
Коли я ніби сам один
Мій ангел кличе мене в небо
До своїх ангельських родин
<br>Іван Хомин

О люди люди ви повсюди
Не завжди так як зараз буде
Серед гріхів ви і облуди
Колись вас час судити буде

О люди люди камінь в грудях
Ви тільки люди десь на людях
За вами люди інші будуть
Колись і вас навік забудуть

О люди люди вас не стане
Життя мов сніг собі розтане
Допоки вічність не настане
Лишають люди людям рани
<br>Іван Хомин

У битві власних почуттів
В полоні невимовних слів
На перехресті двох шляхів
Одне життя між безліч днів

Життя спектакль чи кіно
В житті є принцип доміно
Життя фізичне і духовне
Життя без віри беззмістовне

Квиток в один кінець дороги
Десь поміж радістю тривоги
Десь між блаженством є і біль
А сльози сіль а сльози сіль
<br>Іван Хомин

І як сказати ті слова
Котрими повен я сповна
В душі невимовна журба
Тебе нема тебе нема

Ти десь не тут далеко там
Я піддаю себе словам
З словами завжди сам на сам
А дні свої тобі віддам

І ти читаєш ці слова
І розумієш все сповна
Як ми згоріли вдвох дотла
Як лиш для нас весна цвіла

І тільки ти і тільки я
Кохання тліє ще зола
Злітає з уст твоє ім‘я
Тебе нема тебе нема
<br>Іван Хомин

Коли закінчиться війна
Ми відсвяткуєм перемогу
Ми і полеглим і живим
Квітами встелимо дорогу

Коли закінчиться війна
Подяку Господу складемо
Ми ще державу відбудуєм
Ми Україну збережемо

Коли закінчиться війна
І зацвіте в саду калина
Збереться в єдності родина
З війни воскресне Україна
<br>Іван Хомин

Іде життя розлилось на хвилини
Не в комусь в собі ти шукай причину
Є день як день погожа гарна днина
Часом все сіре все якась рутина

Плете павук в кутку десь павутину
Птахи в‘ють гнізда потім їх покинуть
Усе живе так хоче жити без упину
Життя іде життя розлилось на хвилини

На полонині десь вівчар пасе отару
Сонце зайшло а потім вийшло десь з-за хмари
Тече ріка і витіка в відкрите море
Десь там степи а тут високі гарні гори

Гори життям здобудь свою вершину
І не шукай у інших ти причини
Іде життя розлилось на хвилини
Свого життя ти головна причина
<br>Іван Хомин