Спали у полум’ї своїм мої печалі,
Втопи мій смуток у багряному вині
Нехай любов веде нас у далекі далі
А горе най горітиме в вогні.

Нехай несуть мене в майбутнє твої крила,
Нехай ніколи не зламається твій меч
Бо у тобі – моя єдина сила,
Бо моє серце в тебе, як і кров, і я увесь.

7 черв. 2024
Інга Волошина

Ось захотілося мені навчитися вірші складати
і вирішив я спочатку про це книги почитати,
в яких написано про таке,
як писати в риму всіляке.
Потрібно взятися мені за оце
бо воно для мене нібито як сонце,
настрій ця справа підніміє мені швидко
писати щось без римування слів мені гидко.
Для того щоб навчитися вірші складати
хочу я цю справу серйозно взяти
та починаю її вивчати!
Валерій

Ось знову ранок прийшов,
світанок вже пройшов.
Сонце світити розпочинає
та енергію, вітаміном D, всім підіймає.
Всі люди з ліжок встають
потім на кухню йдуть та сніданок готують.
Поснідавши хтось в школи збирається,
а хтось на роботу одягається,
після цього у будинку двері відкриваються.
Ось так у всіх людей дні розпочинаються!
Валерій

Сьогодні неділя
це справжнє безділля,
а завтра понеділок
це розпочнеться ріст робочих гілок,
які будуть виростати
та роботи на наступні дні тижня надавати.
Як пройдуть робочі дні
розпочнуться після п’ятниці вихідні,
захочуть всі відпочивати
але після неділі знову потрібно працювати.
Валерій

Був би гетьман пан Залужний
Все ішло б тоді як нужно
Але клон усе змінив
На покладистого замінив
Довго ждать нам позитив
Незрозуміли його мотив
Але відчая не нада
Ось такі діла громада
Пишемо як можим
Може переможим
А як що ні ? Будемо в гамні
Знову треба йти скакать
І як завжди волю добувать
До вподоби наші дії
Це одвічні наші мрії!
———————————-
Дякуємо за публікацію
Спасаємо націю
Настала зла година
У скруті Батьківщина

Ніколя

Скоро вже буде ніч,
виконає наше тіло з ліжком зустріч.
Коли ми будемо лежати
то розпочнемо дуже часто позіхати.
Як заснемо, прийдуть цікаві сни,
вони почнуть розважати нас з середини.
Під час цієї внутрішньої розваги
можуть дружити з нами маги,
які будуть нас навчати всього
для підтримки спілкування з ними дружнього.
Ось тут і ранок прийшов
та сон від нас швидко відійшов,
а нам потрібно вже вставати
і новий день, за допомогою своїх сил, розпочинати.

Валерій

Україно, відкрий вже очі, подивись!
Як кричать страшні сирени
Поруч бої, жахливі і смертельні.
У окопах солдати стоять сталеві,
Захищають дух непоборний,що живе в серцях суспільства
Неначе справжнє Боже диво,
З яким ніколи не відчутий страх.
І все на світі стало нам байдужим
Окрім життя,
І запах тиші й миру-нелегкий і особливий,
Посеред галасу наповнює тебе…
Стаднік Анна

Це – моя Муза
Стоїть одиноко
Бронзові руки
Розвела широко
Маски висять
Вибирай будь-яку
Надінеш –
Розумним, веселим
Аможе й багатим
Станеш
Та маску ту
Вже довіку
Не знімеш
Олександр Протас

Ми українська нація
Ми вільна країна
Я маю право пишатися
Цією кровавою вершиной

Ходимо ми лабіринтами
Це називають свобода
Але чому мовчите боги
Що вони мають вершину

Я можу дивитись на небо
Дуже гарна картина
І справді це все не ілюзія
Але є й інші верства

Антагоніст для нас зовсім інший
І боги загнали нас в кут
Чому ми так багато говорим це
А система працює сильніш

Ми відчуваємо силу
Яку нам твердять вони
Що ми є правильними
А ось вони нам вороги

Завжди борімось за свободу
І вже святкуєм її
То чого бляха Богові
Я не маю права говорить

Дуная

Усім на жаль скінчилась осінь.
Її творіння, наче сни,
Розсипалися по дорозі
До дуже довгої зими.

Короткі дні, холодні ночі,
В душі туманних ранків щем
І ніби платячи за злочин,
Дерева мокнуть під дощем.

Межа. Невизначеність часу.
Дні в сутінках ідуть на спад.
А вітер затаїв образу
І гонить з міста листопад.

От і скінчилась дивна осінь,
Та ще так довго до зими…
Холодний вітер листя носить,
Мій біль і розпач разом з ним.
Володимир Хвостенко