Все – остаточно
Рішилась
Хочу померти
Вибору не залишилось
Він не любить мене
Просто хоче
Аби я обкурилась
Нізащо, ніколи !
Краще буду
Лузати насіння !
Тільки пасивне
Куріння !
Принаймі – коли
Він бачить
Зрештою –
Що це все значить ?
Який же спосіб
Померти обрати ?
Втопитись –
Як Лисий і Босий ?
Ні – на те треба
Надто багато
Здібностей мати
Придумала !
Буду курити !
На свіжум повітрі –
Звичайно
Щоб зручно було
Ура ! На балконі !
Звичайно – потроху !
Зовсім не багато
З курінням отим
Ще проблем
Буду мати !
Так – 2 – 3 папіроски
На місяць
Думаю – хватить

Олександр Протас

Жили собі тихо, жили собі мирно.
Та лихо спіткало нашу країну.
Ворог прийшов до нашої хати,
Колись називав себе старшим братом.
Що то за брат, що нас убиває?
Чому господь його не карає?
Сльозами кривавими серце матері плаче,
За дітьми, за сином якого вже не побаче.
Путін-негідник, за кого ти себе маеш?
Тебе ненавидять, тебе проклинають.
Кісткою в горлі у тебе ми станем.
Бо ми українці і ми не нездоланні.
Ти в пеклі згориш і зграя твоя.
А ми переможем, і будем щасливі.
Бо ми українці і всі ми єдині.
А хто з мечем до нас прийде.
Від меча і загине!

Храпова Людмила

Ти нам богом дана земля українська.
Багата, красива, квітуча земля.
На теренах твоїх процвітає мистецтво,
Коріння якого сягають в віка.
Твій народ працьовитий, розумний і хазяйновитий.
Безмежно любить Україну
І спроможний її захистити.
Німецьку навалу ти подолала.
Відбудувала села й міста.
Криваві рани залікувала.
І знов заспівала і знов ожила.
Та сталося лихо, яке все змінило,
Якого ніхто не чекав.
Сусідня росія на Україну напала,
Що другом і братом себе називала.
І знову матері плачуть.
І знову ридае земля.
І знову сини наші гинуть.
Захищають наше життя.
Та не будем на долю зважати
Бо ми мудрий и сильний народ.
Триклятого ворога ми подолаєм,
І знов заживем, і знов заспіваєм.
То ж хай завжди нам світить сонце.
Дитячий сміх нехай луна.
А якщо сльози, то від щастя.
Бо Україна в нас одна!

Храпова Людмила

До рідної неньки звернулось малятко.
“Матусю, скажи, куди подівся мій тато?”
У жінки серце заболіло від горя.
Пішли мій синку, поговорим ми з тобою.
Розуміеш любий, твій тато пішов воювати.
За кожну родину, за кожну хатину.
Але зараз він у шпиталі.
Він був тяжко поранений.
Йому потрібне лікування.
І як пояснити дитині,
Що наш ворог сусідня країна?
Міста і села наші руйнує.
Людей вбиває і навіть гвалтує.
Збройні сили України – це наша гордість,
Це наша сила.
Весь світ у захваті від наших героїв.
Вони наше життя прикривають собою.
Україну увесь світ поважає.
А росію увесь світ проклинає.
Україна переможе, буде жити,
А росія буде в пеклі горіти.
Україна хай живе процвітає,
А росія корабель доганяе.

Храпова Людмила

Схаменіться росіяни,
Адже ви православні, а не мусульмани.
Ви не коран, а біблію читаєте.
І господні заповіді також добре знаєте.
Але ви їх безсоромно порушили.
Міста і села наші руйнують.
Людей убивають, дітей викрадають.
Невже путінська подачка, наші унітази і пральна машина.
Для вас дорожче за життя рідного сина?
Україна переможе, буде жити,
А росія буде в пеклі горіти.
Міста і села свої відбудуєм.
І знов заспіваєм і знов затанцюєм.
Наш мудрий Тарас давно написав:
“І на оновленій землі врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі.”

Храпова Людмила

– Рік 2024 вже підходить до кінця за цей рік було багато не приємних спогадів цей рік зрад,болі,сльоз по ночам втримувати себе в руках щоб нічого не зробити но іноді сидиш і думаєш чого не можна вернуть час назад щоб все виправити бо на душі боль ти не жива(не живий)ти мертва(мертвий)морально,весь рік ти плакала(плакав) від болі тобі зрадили ти себе не чуствуєш живою(живим) ти хочеш жити но не вдається, скоро новий рік і ти думаєш чи після нього щось зміниться, але не знаєш що може бути з тобою завтра надієся на краще, ти сидиш в сльозах і надієся що все зміниться в кращу сторону, сльози ідуть як дощь із відра душа болить любов не проходе сидиш дивися на всі спогади разом плачеш і в той самий час радуєся за нього(ней) єслі ти не щаслива(щасливий) то хоть той хто тобі боль приченив буде щасливим(щасливою) а ти поплачеш і перестанеш 🥀💔
Наталя

Повертаюсь додому, а там пустота
Мене зустрічає одна темнота
Відчуваю себе ніби в світі одна
До сліз розриває мене тишина

Зрозуміти не можу чому ти пішов
І чому ти так легко іншу знайшов
Чим ця зміюка тебе спокусила
Я ж тебе більше за неї любила

Дивлюсь я на фото де ми разом з тобою
І наповнились очі гіркою сльозою
І як не старалась знайти протиріч
Думки лиш про тебе були цілу ніч

Як же хочеться знов тебе повернути
І знов твою ласку на собі відчути
В твоїх обіймах зігрітись теплом
Щоб всюди ми були тільки разом

Я ще надіюсь що прийдеш ти до тями
І повернешся до мене ще цими днями
Обіцяю забуду про все що було
Щоб наше кохання знов зацвіло

Ігор Лівак

Сіло сонце по надвечір
на порозі тихий вечір
потемніло все нагорі
пливе місяць поміж зорі

Тихо кличе в ліжко мати
вже пора малятам спати
руками ніжно пригортає
і тихенько їм співає

Спи, засни моє серденько
закрий очі ти легенько
і ти відправишся в політ
в неймовірний диво світ

Де літатимеш як птах
над землею в небесах
як маленький світлячок
ти полетиш до зірочок

Місяць ніби срібний човник
віднесе на ясний вогник
там чарівник що до рання
здійснить всі твої бажання

Скоріше очі закривай
і відправишся у край
де добрі звірі всі гурбою
будуть гратися з тобою

Левеня як ніжний котик
тобі ляже на животик
тебе ніжно приласкає
файну пісню заспіває

Нехай малята вам присниться
найкращий сон, і міцно спиться
янголята сизокрилі
на добраніч мої милі
Ігор Лівак

В тихій долині де вітер гуляє
Біля струмочка дівчина співає
Ніби природа знов оживає
Коли її голос навколо лунає

Серце цвіте коли чую цей спів
Арія чиста з лагідних слів
Не втримався я, і в долину пішов
До неї тихенько я підійшов

Дівчинонько мила я можу спитати
Ти звідки красуне, як тебе звати
Поки твоя пісня лунала в гаю
Я до тебе летів ніби ангел в раю

Серце моє ти в полон захопила
І ніби у мене виросли крила
Ніжний твій голос завжди хочу чути
Це відчуття я не можу забути

Твоя пісня дівчино дуже красива
І сама кругло личка дуже вродлива
Скажи мені люба погодишся ти
Бути моєю в житті назавжди
Ігор Лівак

З тих просторів між комет
І з невідкритих ще планет
Скрізь фантазій і повсякчас
Прийшла поезія й до нас

І принесла в наше життя
Неймовірне відчуття
Треба душу лиш відкрити
Її з радістю впустити

І зразу ж ти побачиш те
Як кругом все зацвіте
В дивовижних кольорах
Що бува лише в казках

Досить тільки зупинитись
І на природу придивитись
Як з Карпат тече струмочок
Біжить, лунає як дзвіночок

Перероста в велику річку
У блакитну довгу стрічку
Яка багата жвавих хвиль
Що пливуть у небосхил

І як дерева всі в саду
Зустрічають знов весну
В білий цвіт усі вдягнені
Як на весіллях наречені

І бува що літнім ранком
Ми милуємось світанком
Як перший промінь засвітив
І навкруги все оживив

І як в парку з усіх боків
Солов’їний лине спів
І про ці явища дрібніше
Поет в віршах своїх опише

І достатньо лиш того
Взяти папір та перо
І описати всі дива
Що природа нам дала

Щоб всі інші лиш читали
І в думках лиш уявляли
Як в словах цього поета
Дивовижна ця планета

Ігор Лівак