тривожна знову ніч
і небо як трунА
у чорнім креп-сатині з
срібними гвіздками

життя – така неоковирна штука
в якій уже усе було

і те що бУде

намальоване напЕред

все відбувається відбувшись

відбившись від
передчуття всього

все просто є
биттям сердець

і неважливо що й навіщо
життя тече собі абИщо
і не кудись
а просто
звідси й
не сюди

здається хаосом
ця метушлива суєта
але поезія проникла в
глибину цих ран
і ти
від правди
від-
вертаєш очі

їх, свої і всі

містерія думОк
невпинна і нудна

матеріально по-
вторима втома

гукАє хтось

оглЯнешся – нема
нікого
поряд
чийсь погляд ви-
вертає душу

а кажуть що
її нема

чому тоді так
боляче любити
і
бачити любов
лише в думках
далеких

неминулих

в як леза
гострих небесах
навстіж все

навсібОки

ото й не втримав най-
дорожче

несила бУло полонИть
божественних пісень
яких булО всліпУ
складало мОє серце
у не-
повторні
складки тих часів
коли ме-
не торкалось
справжнє диво

і все булО не тУт

в-
се
бУло
тАм

прислУхайся до цеї тиші
вона не має краю й дна
її повільними губами
шепочуться пророчі ті слова
якими
послуговується
небо
темне

й я
скраю
запускаю
невід скромний свій
помалу в
це мовчання
надцілоземнЕ
за-
тамувавши подих

через
час
якийсь
бринить
в на-
тягнутих руках
не-
видимий метелик
чи може Я
тремчу
як злодій
залізши раптом
в не своЄ

я
витяґаю
пОтай
вИлов
браконьєрський свій
із глибинИ небес
нічних
і це
ґрабунок
що його
ніхто й
не
бачив

й тоді

перед очИма
постає
щось неземне
і
невимовне

і я
радію
що
я тУт
нікого не питАючи
упхАвся
нишком
просто тихо бУть

я
ніби тУт мене й немА

краса підслуханих мелодій
армаґеддон
відстрочує на рік
іще один

у місці людному
я був один
ніхто
на мене
не звертав уваги
і я забув
чому там був
аж ось
вона ввійшла
і просто говорила
говорила
говорила
а я
пропав
дивився
як на град
рясний
горохом білим що
відскакує
від підвіконня
не розрізняв
у сказаному нею
слів
як
у бджоли в польоті
не побачиш крил
лише її
чарівномедонОсне тіло
вона також
несла в собі
чудес
запаморочливі
обіцянки
а зараз
губи
в неї
щось живе
так згубливо
зі слів собі плели
що я аж
остовпів
й закляк
від грому цього чуда
що водоспадом
в вирій
понеслО
мене минулого
я все віддав б
щоби
хоч крок
наблизитись тоді
до неї
і вічно б
слухати мені цей спів
пташиний
і зустрічати погляд
її
милий
по-доброму здивований
моїм
від неї
переляком
бо цЕ ж
не може ж
бути наяву
я сплю т-ти Господи
неначе

оманлива лунА ж від чОго
луна й луна у мОїй голові?

все сниться сон
один і той же

замІ’нює реальність він
містерією
у якій
живу я ніби недаремно
й знахОджу
знову
посмішку твою
сумну
у
буґі-вуґі буднях
життя
земного
серед
земноводних
обставин
де
так даремно
наніщО
усі живуть
плазують
щоб
хоч Якось заробить
тяжку копійку
дІ’ток прокормить
і не здуріть при цьому
до кінця
до решти
викрОюючи
5 хвилин для сну
про небудЕнне
в цій сИзій муті
геть без кольорів
калейдоскопом
монотонним
про-
ходить всЕ
як у тіснім метро
бездумно
надаремно
ковзько
в раю рабів
з лічильником таксі
коли
усе захопливе й важнЕ
завжди
минає мимо тебе
й
красу
доводиться тобі
вигадувать
аби зустріть
й
бодай торкнутися
її туніки
із живого срібла

вона
це
пошук рідної душі
до кого можеш
притулицця
в цій м’ясорубці
на хвилинку
й полинути у світ
над світом сим
приреченим
сліпим
але уже почАтим
тобою
тож
з цього жолоба вузького
тобі
не вислизнуть
ніяк
усе ужЕ як в домовині
хоча до неї ще гай-гАй
але. .
але хто знА

між тим
з зими
приходить теплий вечір
червоно сонечко сідА
і дітлахів мамИ
з садОчка
закутано
розвозять
по домАм
післяробОча втОма
млОсно наливА
100 грам і
розгортА
нез’Їджені в обід
домашні бутерброди
сяк так
пройшов ще день
ніч насувається здалЯ
але я не віддам їй
вечір
мій
в якому
тИ
мене
чекаєш вдома
й
очима рідними
з порога зустрічАєш
спАлахом великого добрА
в якім я тАну
як сніжинка на лицІ
що
з вулиці
зі мнов
прийшлА
до тебе
щобИ
розтанути сльозов
перед тобОв
як я
в твоїх обіймах
де
так докірливо
ти
мружиш очі
бо
бензином
знОв пАхне шАлик
мій
що на заправці
все плУтався
мені
помЕжи рУк
ти притули
свої обі долоні
до мОїх скронь
і поцілуй мене
бо вмру
на
нашому порозі
не вспіючи
сказать тобі
люблю

я – тОй
хто
слово принесЕ
і
дасть
“убогому-на-слОво”

академічо нЕмічний
ступАк
який
ввесь час
руков сягає
до кишені

за
мало не
щокОждим словесОм

у тім і
полягає ґАс
яким
начИнена
його лампАда
що
світом світить
пОки ранок
сіро

не
перейдЕ у
ще
сіріший день

от тАк

на бЕрезі
протОки ЛаперУза
чи Соя кайкьо
бАчить-
ся мені
Хоккайдо
в кавАлку моря
чималім

мандруючим
вогкИм вітрИлом

понуро
нависаючим
над головОв
мойОв

в похмурому
чекАнні вітру

затятий був
затягував пасок
терпів усі знущання долі
і тяг шлею свою
щодень
з останніх сил

жив
як в неволі

між тим

мав цілий всесвіт
у собі
сокритий

отам і жив
насправді
а не тут

на тім
тримався
ввесь цей
світ
содомгомОрський

коли Б
усі Б
взялИ Б
своЄ Б
усе Б
скінчИлося Б

а так

хтось прОстий жив
і не
забрав своЄ
у сім житті

його цінов
борг всіх
закрився

так Є

механіка простА:

середньостатистично
нуль виходить
коли
всіх грішних
з
праведним
додать

один хтось
довго
робить
велетенські кораблі
а
другий хтось
помалу
всіх їх
топить

з останніх сил
зі скреготом зубів
живе
моя скривавлена
Вкраїна
і кожен день її
як рік
і кожна ніч
шахбомбардія

тривога в серці
і
з усіх сторін
мільйони поглядів у небо
уперта ненависть до ворогів
і сподіваємось лише на Бога
не мав би всіх нас Він лишить
тоді
як всі
помалу нас лишають
зі звіром в клітці
божевільним і страшним
тоді як ми
із голими руками
вночі схопились діток боронить
і досі
з босими ногами
продовжуємо повінь цю гатИть

та тануть сили
мЕншає нас

у надриві
все більшому
моя душа

вже третю зИму приплИвли
а бЕрегу війні нема

один хтось
довго
тАнки
виколУпує
зі схронів
всілякі різні БМП
клепАє з них “нові”
фарбує їх
рихтУє
і
через пів-Землі
усе це чЕбря зтягує сюди
де ми його
як ті горіхи лущим
шкарлупки лиш летять у всі бокИ

не око тут за око йде лічбА
щодень
по краплі
падають
на землю нашу
кубометри крові
поту
болю
сліз
і
розпачу що нас ніхто не чує

вже друга тисяча пішла
тих чорних і кривавих днів-ночЕй

мільйони матерів з дітьми
втекли
світ-за-очі
від бучі
бомб
і
ґвалту
бійні
де їх по плану шикували на забій
пальцЯми всім повидирати душі
скалічити тілА
й знівечити життя їх

світ проковтнув
ці ешелони втечі
не відірвавшись від своїх утіх
і
звичного лінивого
життя
в яке
той Звір ще поки не прийшов

один хтось
довго
робить
літаки
і
гвинтокрили, РЛС і РЕБи
складні
дороговартісні машини
щоб убивать

а ми – збиваєм їх
інОді з першого удару
іноді – з двох, чи трьох, чи чотирьох
он – скільки того вже металолому
що вчора був машинов надскладнов

один хтось
ліпить
дрони
як в пекарні пиріжки
і
ще гарячими у небо їх пускає
мопедами розвозити жахіття
щоночі
в бомбосховища
іще зганять людей
і їх дітей
і внуків

і на Хануку
й на Різдво
і в Рамадан
безбожно
болісно
повзе слимак війни
через десятий рік
а світ живе
своїм життям
і
зойки в свіжовиритій могилі
не заважають лайкати інформпомиї
й
не зупинЯть страшну Чуму
що пре й до їх дітей

колись докотиться й до них
те кОлесо війни
росте лише в якого сила
якщо його не зупинЯть

аби не було надто пізно
бо божевільним потакать –
дурна ідея –
трісне клізьма
що переповнена лайна брехні
і
скрізь тоді вже буде смерть
яка
накручує свою пружину тут
щоб вибухнути там

гартує свОє жало
муштрує орди мертв’яків

гарматне м’ясо приростає
до піднятих з могил ідей
в яких панує хам над світом
й зростає нОвий чінґісхан

а ви –
ніяк
не бачите й не чуєте пожежі
та церемонно
вкотре
відкриваєте Нотр-Дам

не дасть вам більше Бог
нічого даром

нічим не іскупИть вселенський гріх
і глупість ту безмежну
ту глухоту до нас
що дала розростися лиху до самих небес

почуйте ж нас
рятуйте ж світ
од цеї нОвої напАсті

як ми впадЕм
то прийде хам
прямісінько до вас
і
в вашій зАтишній оселі
настане горе
як у нас

і буде хлів
і сморід без кінця
не буде крові
бо ви всі здастЕся
на милість переможців
що зґвалтують вас
але не вб’ють
щоб завтра знову ґвалтувати далі

що ж
ми в бою нерівному
загинем

всі

а ви –

живіть собі
й чекайте свОю жахітливу кару
і
далі лайкайте оте усе лайно
що затуляє очі вам від правди-правди-правди
й ілюзії
що якось лихо боком перейде
і буде статускво фореве кокакола
але
прийде потоп
який не раз у світ уже приходив помиї змить
і все осе ні те ні се потоне
щоб знов з нуля нове життя розквітло
на згарищі цивілізацій заблудилих

комар
вишУкує
кудИ встромИти спИс
і звук його турбін
Ієрихонських труб жалОбних
розлякує ті рештки снУ
що щЕ
мені
в цю ніч зостАлись