через коротку
лінію дощу
ніяк
не може роз-
початись вечір
.
навіщо
знов
до тебе йду
і
"судьбам міра"
суперечу

я
дИвлюся у
твОї очі
і
бачу тЕ
чого
нема
і
знов
не спати
цілі ночі
болить
геть
з ла мана душа

бо
нІдочого
притулИцця
хоч
і
світ
широкий
ніби
–
"та хтО йо го мАє"
–
тОж
хібА
приснИцця

і з тИм
ти
будеш
лиш
сновИда
повИкреслений
із
живих
й
веретенО
із
прЯжею життя
–
це бУде
не
про тЕбе
–
бо
охопИти
сни
–
несИла
бач
силЕнній сИлі
нАвіть
–
бо ж
море
що
не мАє
берегів
є
незбагнЕнно віль ним
широчЕнноОким
і
лИш твоЇм
–
не мОрем
–
океАном
в тОй чАс
як
десь
в
реальному житті
метають жереб
щодо твОй'ї
рИзи
і
перемОжець
забирАє всЕ
–
матЕріальне
і
тілЕсне
–
а
всЕ
що зА
по-
рогом снУ
–
лишається твоїм
–
бо
жЕреб
бач
не
знає брОду
чЕрез
е фемер ну тінь
яка
не мАє
вЕрху – нИзу
і
німА
–
так
звЕрхньо
і
зухвАло
і
собІ

не плач, метелику,
останній
твій політ
пристАв
і
сонце гріти
перестАло ти

ну
перейдЕмо гОри
ми
засніжені
удвох
і
дві
морозні ночі
притулИвшись
переждЕмо
.
а дАлі що ?
.
щО б ти зимОв хотів ?
.
щоб всЕ була веснА ?
.
аби кругОм
буяло літо ?
.
але
не
буде так
.
бо все твоЄ
вже перейшлО
–
зів'яли крила
посивІли квіти
і
сонце
ледве – ледве
кОтить небо
–
повипадАли зуби
з шЕстерні йогО
і камізЕлька
стАла щось не грІти
.
о, мій метелику,
сумнИй
зрадій
ніхто не був
й на чверть такий
як тИ
ти – сАмий
мЕтеликувАтий
був
зі всіх
кого б
хтось вИгадати міг
і не-
забУтній
кожен твій політ
для кождого
хто
рАз тебе був бАчив
–
томУ
якщо б
і дАлі
ти літав
ще довгії літА
то
чудо дИвнеє твоЄ
таке тендітне
й не-
вловИме
зійшлО би нанівець
і призволЯще
зібгАлося б в повтОр
і невпіймАнне
б
піймане булО
за крИла
що притрУшені
пилкОм
казкОвим
неземнИм
і
все
оцЕ
дістАлось б
вівісЕкторам
і псам їх
гАмірним
–
розгАдана красА
–
знівЕчена
одним їх дотиком
і дИханням отИм
нечИстим
посейбічним
–
тому ти мАв пітИ
й
з собОв забрати
сю таємну вроду
–
крихку
усміхнену
несамовито гарну
–
промінчик сонця
золотий
невпинний
літунЕць
–
тепло і радість за-
лишаються
від тЕбе
й
на душі
від дотику краси
панує
особливий спокій
незнищЕнності
тИх сИл
–
які
над прАхом
–
будЕнних
монотонних
кАїнових днів
–
тримАють небо
і
дають надію
яку
ніхто
на світі
більше
не
дає
–
краса
рятує
світ-
ло даючИ
у тьмУщу тьму
–
разЮче
чисте
джере-
ло життя
–
здавАлось би
якИйсь собі метелик
–
а й той
несе красу
на крилах
і
політ
його
над головов
мойов
мене
бентежить
невмолИмов
тов
красОв
яка
коріннями
ся-
гає
про-
сто
неба

міг більше
алЕ
опустив свої руки
і
жив
як усі
та раз
роз-
двоЇвся
той
рОз-
ум
–
один – причаївся
а
другий – кипів
та
щонОчі
вже мАло не
знОсив
чавунну плитУ
під якою
він схований був
.
лиш
вві сні
ко-
ли тЕмрява ночі
зливалась
із
ко-
льором
ко-
смосу
геть
без
роз-
різнення їх
–
отоді
роз-
кривались
простОри для сну
у
якому
на всЮ
вибухово смілИво
відчайдУшно
та щиро
аж
голо і босо
гуляла
свобода
його
без зайвого Ока на неї
і
йсе відбувАлось
щокОждої нОчи
–
один крок потОйбіч
й
все нОвих історій
ставав він героєм
.
захоплено рвалося
серце
у грудях
жилОся на повну
і
тАк не хотілось
вер-
татись
у
день
в світі сірім
ре-
альнім
.
однім
.
однакОво
все
в
нім
а-
лЕ
–
рАз
так
за-
дУмав
творець всіх світів
то
нехАй буде й дЕнь
в свОїх межах
і
нА
свому місці
–
оце тільки й сила йогО
а за тИм
бУде інше
недЕнне буття
фАнтасм-
агОрії нОчі
і
сну
де
тебЕ
можуть чути
і де
в колі дрУзів
без жАлю
ти
все
своЄ пОлум'я
щиро ки-
дАєш
у спільне багАття буття
у якому
шукається слово
і думка новА
і нові почуття
непочУті удЕнь
.
те багАтство
здобуте
у плінії снів
із собОв
посейбіч не пронЕсеш
і
всіх
тих обличч
і гарячих тих слів
теплих сліз
поцілунків
об'ятть і обіймів
–
все лишИ
на порозі
і
йди собі
знОву
назад
де живЕться не цИм
а
лише
чорнобілим і тЯглим
"однИм й тим самИм"
.
защодЕнь
защокОжде
несИла
робИти це
знову і знову
.
на калюжнім обличчі дощУ
не увидіти сльози
і рОз-
пачу слід не-
глибокий
не
ки-
дається в
очі
йо-
го вартових
і
сирена три-
воги не
вклЮчиться
зранку
ножЕм скалозубим
негОстротупИм
.
отже він
по-
вертається
тихо і
нишком
назад в свОє
ліжко
в сАмрАнок нуждЕнний
вологий і бідний.
.
сніданок на кухні
під radiogАga
.
за тИм
–
мити посуд
в на-
грітій воді
і
в-
дягатись в з-
вичайну одежу
.
не тУ
що
вві сні
тільки що ще
теплілась
на
ньому
і тілі його
не-
земнім
.
Але
кличе його у
будЕнності світу
в звичайність просту
непрозОротягУчу
і
він
під-
коряється
волі Отця
цьо-
го світу
щоб нЕ-
сти по-
винність як
всі і
кру-
тити скри-
жАльні ко-
лЕса су-
спільної
долі
усіх і уся
.
натщесЕрце молитва
про-
кльони – про себе
–
не ви-
ходить
рівненько
життя
там і там
проживати
щоб
без
ревнощів
тахікардій
битих морд і тарЕлів
обманів і тайн
та не-
вИнно
проли-
тої крові
між су-
зір'ями зрад
і по-
рушених клятв
у по-
лоні коханнь і любовей
жди
пО-
вені
чи то
по-
топу
що з-
миє межУ
між світАми
а
дерево злА
і добрА
ззеленіє ізнОв
тою сИлов
яка о-
бертає п-
ланети
Чумацьким ШляхОм
–
є надія
що
світ
ста-
не кращим
й ні-
хто
на по-
тАлу
не пустить
відведений кожному
час
.
складнИй
цей мурАшник
людськИй
вавілОнською вежою
в не-
бо ростУчий
де
кождий на-
ділений
волею
діяти
і
вибирАти с-
вій
шлЯх у ті-
снОм-
у житті
.
в-
се
бУло би
добре як-
би ви-
стачАло
на в-
сіх
світовОго добрА
і с-
тежкИ в-
сіх
живУчих не
перетинАлись
і
тИсячі
ззУджених рук не
тя-
гнУлися
всі о-
дно-
часно й
безжаль-
но
до
останнього Я-
блука
так не-
постУпливо
як
брат на брАта
і Каїн і
Авель
на цілій Землі
тільки двоє
їх бУло
і тО
не з-
моглИ ро-
зійтИсь
повтор-
Я-
ючи зУд
їх батьків
у гонитві з-
а "хОчу!"
не б-
ач-
ачи
інших
і тА
пЕрша кров
перший гріх
на Землі
від-
печатані в
кОжнім
тепер-
ішнім русі
мурашника л-
Юдства
який в-
се не
бАчить
що то-
не
все глибше і
глиб-
ше
.
нема
вороттЯ
я-
к убИтого
Авеля
з-
нОв воскресИти
.
Бог не зміг
і не з-
мОже ніхто
.
світ тісний
в не-
здійснЕннім бажанні
й
впирається в-
се
у перетин
всіх ліній
у точці
одній
і
розвЕсти їх всі
в нас
не
вИстачить
сили
.
Бог не з-
міг в-
рЯтувати
дитину Адама
й
це
прокляття
лягає
на нас
і
тА кров
убіЄнного й вбивці його
в наших ве-
нах тече
і гри-
мить в нашім серці
–
з тим живем
і грішим
бо ні-
хто перед нами не
був без гріхА
.
всі в глухому куті
хоч
здавалось б
багато є місця
щоб
два літаки не
зіткнУлися
в небі однім
але ні
–
все ж зав-
ждИ
лі-
такИ
ті
зіткнУться
бо
за-
мішана кров
протиріччям батьків
і підкова
нЕ
ро-
зігнеться
прибита
до нас
на-
завжди
по життю
.
Бог не-
міг
у пласкОму житті
роз-
вестИ
лобового у-
дару братів
й запобігнути
першої
крові
.
при-
дивися ж
–
бо
зміг
–
при-
дивися ж
–
бо
Бог
все не
так в-
лашував
примітивно як
першому
погляду явлено
в кождому кліпові
ока твогО
.
в царині сну
і в
кожній дУмці нашій
ми
роз-
риваєм не-
можливість
роз-
вестИ прямі
дві
які
на площинІ
одній
уперто так
прямують оби-
двІ
до зітнення свогО
у неунИкній
ними
точці
перетинАння
між собою
їх
–
але
на не
пласкій Землі
довОлі місць
для не-
перетинання
й тИх самИх
прямИх
яким
судилось перетнУцця
тож
в кОжну мить
у кожного
є
непласкИй той путь
якИм він
гОден запобігнуть
аби
пролИ-
лась крОв
і брат
твій
скривджений тобОв
був
протипрАвдно

і
на днО
твоЯ душА
роз-
почалА
своЄ с-
пустОшене падіння
.
будь стОрож брату своємУ
живи в любові цілосвітній
хоча б та-
ємно
уві сні
але живи
без кривд живОму
тОму всьому
що діється нав-
коло тЕбе
з тобою живучИ
.
все
чорнопИсець за-
нотує
як ти
шляхОм своЇм прямуєш
яким
судилось ти
пройти
пророцтвами
що їх
тобі не знати
.
вмирАючи
–
він вмрЕ
в однім лиш
із життів
а не
у всіх
їх
роз-
маЇтті
.
от щО б це знАчило ?
.
міг знАти всЕ
алЕ
не
прочитав
всіх книг
що трапились йому
а в них
булИ
всі відповіді
на по-
верхні сторінОк
.
роз-
гадки
незагАданих
загадок
і
вузлики на пам'ять
уві всІм
.
часУ розтрачено чимАло
на вітер
лінь
інобуттЯ
а на сво-
є життя
лишИло-
ся так мало
–
несИла бУло
суєтУ порозгрібАть
і пити тільки чисту воду
а не
вино рабів і слуг
що впало
з паньського столА
.
місИть свою мукУ
пектИ свої просфОрки
лиш на святій воді
під пОшепки молитв
і йти своЇм шляхОм
так довго так
далеко
аби знайти важнЕ
яке в-
рятУє світ і
чИюсь душу о-
щасливить
за-
світить дальній горизонт
куда нам йти
у цій
пітьмі
кромІшній
.
шукати броду
чорною водОв
не бАчачи
як дно
собі лягає
–
хранИ ж бо Господи
усіх
тих
шукачів
дороги правди і надії
щоб не
лишИлись всі в пітьмі ми
щоб вихід був
й теклО життя
із пЕкла буднів
на свободу
де
брат на брата
вже не йде
і рідну кров
не про-
ливає
не п'є її з напівживОго
задУреного і сліпого
зжебрАченого
в марній боротьбі
за той
"достатній" кусень хліба
фатаморґАна всіх часів
змайстрОвана
майстерно
кастою жреців момони
які ведуть всіх
на забій

та ні !
.
самі
всі
вівцями
ідуть
в сарай
куплЯть собі стіклЯнні буси
і тратити життя
своє
й своїх дітей
в гонитві за
достатком з глини
.
міраж
приховує майстерно
неправду влад
і зло-
чин лихваря
.
брат не бере собі чуже
ним не зароблене
забрАне
начОрно
силою непрАвд
.
гріх коле очі
тільки
там
де совість
іще
не
стерлась до кінця
.
терпіння
у овець
вонО
безмежне
все крутить-
ся вере-
тенО
пере-
роблЯючи
рунО
на
пряжу і
на нитки
.
снує
невтомно
чорний човник
у станку
літаючи
між струн дощу
зплітає
міцно
полотно в’однО
і далі не
знайти кінців
окремих нИток
що бУли перед тим
із шерсті
тих овЕць нуждЕнних
обстрижених
насильно
пастухом
.
ілюзія братерства
блаб – ла – бла
де
ре-
курсивно світ по-
ділЕний
на-
справді
на вівці
й пастухи
на хИтрі
і лохИ
–
ніякі
не братИ
ми
в сім світі
заблудИлому
й покИнутому гнити
у Каїнім грісі
ві всім
де кинеш оком
.
душа
що бУла
у Адама
розпорошИлась
за вікИ
потомство
все ділило
і
ділило
с-
падщину його
до менш як мак-
ове зерно
аж не
ли-
шИлося нічого
і
вже душі
ні в кім нема
зате
овець мільярди
і мільярди в пастухів
.
усі дальтоніки
–
ні-
хто
не
бачить колір крові
не
бачить брата
і непрАвд
які
гнітять його
знинаючи в погИбель
як білка кОлесі
життям своїм біжить він
за кожним копійчАм
дітей своїх кормИть
–
його остання радість
в зли-
денному житті
яке
йому
осталось
.
небесная блакить
в небеснотЕмній ночі
не
для овець
і
не
для пастухів
.
вона для
тих
одних
у кім душа тріпоче
у погляді у ніч
крізь не-
скінченний день