Буде тобі самотньо й страшно
Шукатимеш ти місце, де почують
Заглянь спочатку в темноту "прекрасну", власну.
Де пусто, холодно. Де всі "чорти" твої ночують. Вертайся вже назад до них.
Нехай "диявол" твій тепер тебе рятує.

Тобі тут холодно, погано?
Будеш ти довго так блукати.
Нічого біль твій не вгамує, ніхто не зможе тебе врятувати.
Твої "чорти" тепер тебе не чують.
Ти ж не забув?
Вам разом, так на все було колись начхати.

Не кайся,не шукай прощення всіх навколо
Вже пізно, сподіватись що змінився
Прийми себе таким, як є, і замкни коло
Не росчаровуйся в собі і не очікуй див
Невже ти до сьогодні не втомився?
Ти сам ''чортів'' своїх створив
А робиш вигляд, ніби віддалився.

Вже зрозуміло що ти в собі породив?
Тепер ти б схаменувся, зупинився?
Сам аж на себе розлютився.
Покинь ті марні спроби виправити душу.
Живи неначе знову народився
Сприйми себе таким, як є.
Тому що далі жити із собою мусиш.

va_Vin Musich

А я з дияволом би навіть склав угоду
І відмотати хоча б рік назад
Черпаю сьогодення – немов ситом воду
Є такі люди, що не легко переносять втрат
А їхня совість – то їх особистий кат

Вони кохали і продовжують кохати
Немов не знали іншого в житті
Здавалось, нічого тоді було втрачати
І жоден не чекав, що оті дні пусті,
Які прийдуть карати і навчати.
Немов тягар, який міг навіть дух зламати.
I гіркі спогади складаються у пазли наших дій
Дух перехоплює печаль, скорбота, жалкування
Якщо відчуєш на собі цей весь нестерпний біль
Згадай ціну невинного, криштально чистого кохання.

Колись ми всі тонули у обіймах
Колись взаємністю ми захлинались у небесах
А що залишилось тепер? Живу в минулого руїнах
Ледве тримаючи себе в руках
Залишився один – топлюсь в думках.

Одна є істина, яку потрібно пам’ятати –
Велике серце й людяність в собі завжди тримай!
А перед тим, як спогадом чимось стати
Не псуй життя собі та іншим, знай:
Не треба вірити обіцянкам жінок
Коли все добре і вона щаслива
Прислухайся, про що вона мовчить
Коли між вами пройде тиха злива

va_Vin Musich

Я бачив очі темноти
Пекучий біль плекав. Приспав в собі його.
Оберігав.
Я душу чорну виносив у грудях.
І хоч куди б від себе не тікав,
На все з огидою дивився з висоти.

Я знаю що таке "болить"
Мені відомий тихий відчай, важкий страх.
Дивившись в вічі вам, байдужість до всього людського пізнавав.
А скільки теплих слів прочитано на ваших заздрісних вустах.
Чимало проковтав підступних вчинків і підлих справ.
Приходить переломна мить.

Тепер не маю більше співчуття.
Щоб мав ту силу, знищував світи та руйнував би ваші долі.
Закарбувалось ваше зло, ті брехні, й фальш по власній волі.
Віднині кожному могилу ритиму власноруч,
страждання наскрізь пожиратимуть усіх, хто поруч.
І чхати хтілося на ваше каяття.
va_Vin Musich