«Мирний» план Трампа на руку агресору
Наче доводить його правоту.
Можна безкарно вбивати, знущатися,
Сіяти навколо горе й біду.

Можна на мирні приватні будиночки
Кидати бомби, снаряди з касет,
В жерло війни ненажерливе – націю.
Тисячі трупів – у чорний пакет.

Кинути в землю, у братську могилу
Жорстко убитих жінок та дітей.
«Мирний» план Трампа приймає агресію,
Тисячі тисяч знущань та смертей.

Він дасть нападнику змогу очухатись,
Сили набратись та знову – вперед :
Прийнятно красти, землю загарбати,
Це вже безкарний убивчий макет.

Долі нівечити, злочини сіяти,
Кров’ю полити. Це їх привілей.
Дії злочинні не визнають, вибілять
Скинуть у прірву брехливих ідей.

До правосуддя, законів – зневага,
Землі захапав? Його правота!
Суд на арешт видав ордер, – пустушка.
Фальш. Їй ціна мідний гріш. Не ганьба?

«Мирний» план Трампа, – блюзнірство і зрада
Совісті, честі, моралі людей.
« Мирний» план Трампа , це просто бравада
І прославляння гнилих пристрастей.

Коли нам сонце гімн життя співає,
Війна продовжує творити чорну справу.
Від ран у полі воїн помирає,
Від болю корчиться , кляне війну криваву.

А поряд бій жорсткий кипить, клекоче.
І какофонія полохає повітря.
Війна із насолодою регоче,
Рве навпіл простір, випускає в світ жахіття.

Десь вдалині, за обрієм незримим,
Бо чадний дим накрив шатром довкілля,
Повзе і розпливається невпинно
Страх, що прийде й до них війни свавілля.

Війна зрідка криваву руку суне
За межі простору де бійня, різанина :
Запустить дрон, вогнем пекучим плюне,
Чи фейк запусте у всесвітню павутину.

Невже несила безлад зупинити,
Щоб по планеті не повзла чума кривава?
Агресора всім миром заклеймити.
Довести, що існує в світі правда й право!

‎В тумані днів, де тінь гірка блукає,
‎Застиглі хати в холоді стоять.
‎І тихо плачуть виснажені землі,
‎Не чути серця, вбитого маля.
‎
‎Були там люди світлі й працьовиті,
‎Вони любили землю і життя.
‎Та чорний мор, як подих зла неситий,
‎Прийшов і вирвав мрії в небуття.
‎
‎Зернина кожна, наче світ в долоні,
‎А влада гасить долі і свічки.
‎І матір, що у муках на підлозі,
‎Молила Бога, діток захисти.
‎
‎Сини і дочки дивляться безсилі,
‎В очах питання: " Де ж ті хлібні дні"?
‎У відповідь лиш вітер по коморі,
‎Немов лиш чутний голос із труни.
‎
‎І смерті тінь ходила біля хати,
‎З холодним подихом блукала по селу.
‎А батько виснажений, вже не міг піднятись,
‎Зробити кроку, лежачи в кутку .
‎
‎Село мовчало, мов без вітру поле,
‎Слідів життя вже майже не було.
‎Лише ворона, каркала на горе,
‎Яке по всій окрузі рознесло.
‎
‎Та пам'ять з нами, не дає забути,
‎Вона крізь роки стогне і кричить.
‎Немає краю всім отим стражданням,
‎Які прийшлось народу пережить.
‎
‎І ми сьогодні голови схиливши,
‎Запалим свічку, мертвих вшанувати.
‎Усі кого голодомор той знищив,
‎Щоб світ міг пам'ятати й не мовчать.

‎Перуне, грізний батько грому,
‎До тебе лине весь народ.
‎Почуй, що кажуть в кожнім домі,
‎Веди нас воєвода, Бог.
‎
‎Вогонь твій видно із-за хмари,
‎Щоб зло прогнати з наших меж.
‎Твоя незламна міць яскрава,
‎Хай спалить ворога ущент.
‎
‎Перуне Бог удар із неба,
‎Хай грім почують навкруги,
‎Даруй народу силу, стійкість,
‎І об'єднай всі береги
‎
‎Почуй наш голос, крик і сльози,
‎Бо втома сповнила серця.
‎Та ми стоїмо, з болем в серці,
‎Війна хай йде у забуття.
‎
‎Даруй мечем залізну волю,
‎А серцю, віру на віки.
‎Щоб кожен хто стоїть у полі,
‎Відчув могутність твоїх дій.
‎
‎Ти захисти наші оселі,
‎Наш Рід, дітей і матерів.
‎Щоб гімн свободи скрізь співали,
‎Не маючи нових могил.
‎
‎Перун могутній батько сили,
‎Пробий дорогу крізь пітьму.
‎Щоб всі тривоги вже забули,
‎І не вдивлялись в темноту.
‎
‎І хай скоріш прийде година,
‎Коли замовкне свист і вий.
‎Цього бажає вся країна,
‎Кінець війни і тихі дні.
‎