Най сниться вулиця моя,
По-під дорогою тополі.
І за одним столом сім'я
Пускає смішки мимоволі.

І навкруги панує мир,
І світло в серці зігріває.
Захопив любові вир,
Що Україною кружляє.

Най сняться ріки і мости,
Якими сотні раз гуляла.
Старенькі білії хати,
Що ще бабуся будувала.

Най сниться рідна Україна,
Бо там живе моя душа.
Я перед нею на колінах.
Аби скоріш прийшла весна.

30.10.2025<br>Альона Макарова

Мій погляд впав в безкрайнє море.
А подих став таким легким.
Вітер б'є в скелясті гори
Та мені так добре з ним.

Мій погляд впав у саму душу,
І плач навіяла любов.
Я в цьому світі більш не мушу
Вести примушених розмов.

Мій погляд впав у саме серце,
Місце радості й страждань.
Та все оцінювання щезне,
Не буде сміху і зітхань.

Мій погляд впав і в мою долю,
Туди, де є початок й край.
Де подумки сховала волю.
І заглушила серця лай.

14.04.2025<br>Альона Макарова

Поширю думкою сумною
Сей плач на многії літа.
Житиму згадкою лихою,
Що залишила нам війна.

І прийдуть нові покоління,
Після зими буде весна.
Та пам'ятатимуть коріння
Відгук засніженого сна.

І в цю сумну годину, друже,
В своєму серці закарбуй:
Ненавидь узкіх іще дужче!
А як побачиш, в морду плюй!

7.04.2025<br>Альона Макарова

І в смутку й в радості і нині
Твоєю вірою жила.
І дні були слабкі і сильні,
І я була, мов не була.

Тобою дихала, сміялась
І сльози лила в самоті.
Я і боролась, і сдавалась.
І сил шукала в простоті.

І нині є в моєму серці
Незламність духу та печаль.
Життя в народженні і смерті.
Моя прихована вуаль.

6.04.2024<br>Альона Макарова

Біль. Він похований в серці.
Закарбован навічно в душі.
Тінь, що минає в люстерці
Неприкаяних десь у глуші.

Сміх. Ще за мить до події.
До приходу проклятій русні.
Гріх, що забрав наші мрії…
Що приходить і вдень й уві сні.

Ми в єднанні, хоч в скорботі.
Ми за правдой стоїмо!
Ви вже прокляті, гидотні!!
Скоро вдавитесь гівном!!

30.09.2022<br>Альона Макарова

Темно. Ні зорей, ні місяця. Ніч.
Ні вітру, ні холоду. Тиша.
А ні доторку, і ні облич…
І ясність здається глибша.

Темно, бо стали прозорими думи.
І нема ні добра, а ні зла.
Ні порівнянь, ні радості, суму…
Є лише цілісне Я.

24.05.2021<br>Альона Макарова

То хмарний день, моя кохана,
Коли бува на самоті.
Ти серцем і душею звана.
Блакитні очі, коси золоті…

І ніжний запах смаку раю,
Що пам'ятатиму завжди.
Люблю тебе, тебе жадаю!
Але благаю, відпусти!

17.03.2021<br>Альона Макарова

Срібна зірка біла-біла
На долоню прилетіла.
Із зимою привітала
І швидесенько розтала.

Як посипали сніжинки
Легкі, білі, як пушинки.
Всюди весело кружляють,
Тепло землю укривають.

15.02.2021<br>Альона Макарова

Ой, так, дівко, болить. Розридалася.
Щось у скронях горить, як згадалося.

То самотність моя, то печаль моя.
У подолі моїм я засталася.

Ой, то вітер шумить, розривається.
Вечір ковдрою зір укривається.

То знедолена тінь, нездоланна лінь.
То душа у мені омивається.

22.11.2018 рік<br>Альона Макарова

Засмутилась зіронька.
Слізоньки з очей знімає.
Колотає серденько,
В пристраснім вогні палає.

Роспустила коси,
Хусточку на дол кидає.
А він має жіночку…
Жодну не кохає.

Ой, зірвалась сукня.
Чистота дівоча – втіха.
Ой, зірвалась сукня,
Та він ледве диха.

Засмутилась зіронька.
Багряну сорочку сліпить.
-Не дістансь нікому ти!
Довелося горя випить…

Багряніють коси.
В крові чистою засталась.
Бідолашна жіночка
Перша та остання звалась.

16.08.2018 рік<br>Альона Макарова