Мовчали удвох,
а життя проходило вздовж.
Іх поглинуло мовчання,
не захотіли вони потонути в коханні.
Так і звикли жити в мовчанні,
на цвинтарі свого кохання.

Я хочу ось так , з тобою,
вечори зустрічати.
Милуватись закатом і
грітись обіймами біля вогню.
В тишині бути на одинці і
на вушко шепотіти : ,,люблю””!

З тобою на одинці хочу я бути,
щоб ніжно на вушко шепотіти.
Ті ніжні слова, що сердце на самоті вночі кричало.
Подарувати обійми,
що вкрала війна.
Подарувати кохання,
що в розлуці жило.
І ніколи туди більше не відпустити.

Я пишу, пишу тобі листа.
Розумію, що словами до тебе
не дістану я.
Кожне слово довжиною в рік.
Ми в розлуці з тобою тепер навік.
Кожна літера, як моє серцебиття.
Кожна краплина – це початок,
без тебе нового дня.
Кома – це не закінчена,
історія моя і твоя.
Сука – розлука, спіткала нас,
з кожним днем , ми ,
втрачаємо спільний час.

У восьмий день березня в небі зірка зійшла,
Від громадських свят і подій ніколи не відступається.
Серце гріє радість, надія і вірність,
В цей день жінок вшановуємо, несучи любов без меж.

Маршрути торжества дорогами переплітаються,
Рими літературні, як вірші, танцюють на кілках.
Веселка кольорів у душі розцвітає,
Жінки, як квіти, світом красу і світло несуть.

Символом цього свята стала сила і воля, Жінки, як магії, всім серцем своїм віддані. Зміст його проведення – це гордість і повага,
Значення жінок у світі – безмежна мудрість і милосердя.

Від краю до краю, від сходу до заходу, Поема лине, як хвиля, безкінечна й глибока.
Жінки – стовпи суспільства, крила, що несуть мрії,
І восьме березня – свято, де всі відчувають їх сили.

Квіткою для тебе розквітну.
Всю красу тобі подарю.
П’янким ароматом розвіюсь навкруги.
Зачарую твій погляд ,на
пелюстках своїх.
Аромат мій мелодією в сердці озветься.
Покличу в свій сад квітковий,
та тільки одна квітка для тебе.
Коханням своїм озветься.

Поговори зі мною чи то тихо, чи то неспокійно,
просто, відкривши рота, звуки видавай,
хочу живу розмову, не через мобільний,
поговори зі мною, щось розповідай.

Поговори про те, що десь тривожить душу,
про те, що болем розриває на шматки –
я вислухаю все, я хочу й мушу
тебе почути, бо пройшли віки.

Кажи усе, що можна говорити,
давай, погнали, виливай слова,
твій голос просто неможливо не любити,
він «Спазмалгон», якого потребує голова.

Поговори про що завгодно, навіть про погоду,
хоча я знаю, що дощі ідуть,
ти підібрала всі мої паролі й коди,
твої слова завжди мене знайдуть.

Три поцілунки

Він для неї багато писав і багато творив,
він співав так багато для неї і брав акорди,
він останній окраєць хліба для неї щодня ділив,
він відрікся від слави для неї, забувся про гордість.

Він її малював у своїх чорно-білих снах,
розбавляючи фарби, які вже давно засохли
і шукав кожне слово для неї в затертих книжках,
викидаючи геть з голови непотрібний мотлох.

Він для неї нічого в житті своїм не шкодував,
він віддав все до крихти для неї і навіть більше…
Свою душу на три поцілунки п’янкі проміняв,
ці поцілунки його і понині тішать.

Він її цінував, а тому відпускав,
не питаючи де вона всі роки ці літала.
По поверненні тричі, як завжди, її цілував,
і вона його тричі у відповідь теж цілувала.

Я пам’ятаю першу зустріч із тобою.
В моєму полі зору з’явився ти.
І так легкою ходою зачарував
мій погляд навіки.
Я пам’ятаю перший дотик,
на лавочці в парку.
Я пам’ятаю першу зустріч,
в Харкові біля метро.
Я пам’ятаю каву, зігрітою руками
холодною весною.
Я пам’ятаю все, це саме те,
що зісталося зі мною

У промінні зорів, відлунні срібні,
Звучить мелодія, що збирає душі.
Мов тихий спів вітрів у лісі,
Лунає голос музики кохання.

І крізь туман часу, де мрії танцюють,
Летять звуки, ніжність яких торкає серце.
Любов вбрана у відтінки звуків ніжних,
Поема неземна, де кохання – вічне.

І скрізь, де лине мелодія душі,
Відчувається струнка гра кохання.
Серце б’ється в такт, мов вітер в далині,
У світі, де музика єднає серця.

О, музико кохання, ти відкриваєш двері
У світ, де кожна нота – це крапля нектару.
Твої звуки ткають візерунки мрій,
Де любов вишукана, як найперший вірш.

Нехай лине твоя мелодія назавжди,
Поема кохання, яка не знає меж.
І в серці кожного, хто впізнає твою силу,
Вселиться вічна гармонія кохання і музики.