Там де немає вороття
Де всі забуті почуття
Серед гріхів лиш каяття
Одне одним моє життя

Там серед ночі не до сну
Там стріну й відпущу весну
Там сонце гріє на просторах
Там де я є високі гори

Там загубив і віднайду
Там знову я до тебе йду
Тебе одну я лиш чекаю
Тебе єдину лиш кохаю

Там ми із долею в двобої
Там де лиш дихаю тобою
Там де кохання наша зброя
Там де я твій а ти лиш моя

А я хочу в очі дивитись
І відчути твій погляд на мені.
Хочу до тебе серцем торкнусь
І на вухо шепотіти люблю

А я хочу в очі твої дивитись
Коли поряд зі мною ти йдеш.
І в обіймах твоїх зігрітись.
І поцілунку насолоди дати.

А я хочу в очі дивитись
Коли з тобою сам на сам.
Хочу ранком тебе будити
І чекати схід сонця разом.

А я хочу в очі твої дивитись
І тонути з тобою разом.
І життя нам тихо шепотіло
Бути з тобою разом.

По серед міста стояла вона.
Чекаючи його з вокзалу.
Та пробило її слух –
Серени звук.
І тіло її додолу впало.
Лиш сукня – подихом
Від вітру колихалась.
Навкруги лиш крик людей.
Війною її зустріч обірвалась.
Назавжди вона так його
Й не дочекалась.

Я намалювала його.
Собі. У своїх мріях і думках.
Якого має бути зросту, що
Створений із ніжності й доброти.
Він мовою шепоче солов’їною.
І статура кремезна, мов стовбур дуба.
А посмішка його чарівна,
чарує твоє серце навіки.
В його обіймах ніби, пташка,
в небо лечу.
І серце переповнене коханням.
Я намалювала собі його.
І в по думках із ним живу я.
Ти скажеш, що я божевільна.
Але я намалювала його.

Поцілунком своїм ти мене розбуди…
Поцілуй мої солодкі вуста… доторкнися
Рукою до пасма волосся мого..
І на вушко шепочи : ,, ти сенс
життя мого”
З філіжанкою кави в кімнату ввійди,
І троянду зостав на столі.
Доброго ранку люба моя – прокидайся !
Мені вже пора.
Чекають на мене побратими мої,
ми знов вирушаємо туди.
Де життя в секундах летить,
І думки лиш про тебе літають.
Прокидайся! Прокидайся, чуєш, мала.
Коханий! Ти був сьогодні, моїм
Солодким сном.

Він писав їй вірші.
І співав під вікном серенади.
Про кохання своє.
Він сказав їй одразу.
На балконі все чекала його
І слухала спів серенади.
О, кохана моя, світ моїх очей.
Подаруй мені посмішку,
хай зігріває мене уночі.
А твої очі мов зірочки сяють мені.
Ти приходь до мене навіть уві сні.
Зачаруй ароматом волосся.
Дай подивитись на тебе ще раз.
І дозволь серенади співати.
Щодня, щовечора, щоночі
Я під вікном твоїм стою.
Співаю серенади, бо
Палке кохання в мені живе.

Чи можливо посваритись?
Над цим теж ми жартували
Легше в одне ціле злитись
Ми ж і таємниць не мали
Ні єдиного скандалу
Це здається нереальним
Мені тебе доля дала
Неповторну, ідеальну
Ця твоя душа прекрасна
Мені навіть зараз світить
Було неймовірно класно
Та змін розлучив нас вітер

Думаю про тебе знову, і серце щемить
Кожний доторк, кожне слово, кожна наша мить
Хочу простягнути руку – і тебе відчуть
Сірі дні без відпочинку повз мене ідуть
Моя люба половинка, серденько кохане
Ці щодня думки про тебе, тільки встану рано
Я старатимусь щосили тебе повернути
Бо не можна просто з часом нічого забути
Цей момент запам’ятав, цей твій сон про крик
Не даремно ти писала, і цей сон не зник
Що, якщо це буде в часі, в майбутнім кричу я
А мене ти моя радість, в минулім почула

Сумую сонечко коли тебе немає
І руки так і тягне чогось написати
Як був би я без тебе вже не знаю
Лиш більше хочеться тебе кохати
Ці вечори вони один одного кращі
Пішли гуляти, все одно коли й куди
Я знаю що колись ще більше буде нашим
Своя кімната? А може і свої світи…
А поки лиш турубуюся за тебе
Щоб добре висипался, нічого не боліло
І все, що для повного щастя треба
Щоб твоя посмішка на личику біліла

Як я люблю планувати кожну зустріч нам
Гарне місце вибирати, щоб цікаво там
І горіли твої очі, і знімків багато
Ну а потім повертались ми до мене спати
Тих місць навіть не злічити, де би я хотів
Показати тобі землю з висоти птахів
Я держу тебе за руку, ми йдемо туди
Де додасться ще щось нове в наші спогади
І побачимо ми гарне, що цікаве нам
Думаю що вже ніколи я не буду сам
В тобі мій ресурс, і він бездонний
І говоримо допізна, навіть зовсім сонні