Чому я хочу так обнять її
Можливо досі ще скучаю
Чому я плачу знов тоді
Коли мене – вже не чекають

І знову скажуть..
Та забий!- Та скоро буде друга!
Окей, я трошки вас і зрозумів
Але хочу вже, і тута!

Но дайте ви мені ось ту!
Яка справді буде дбати!
А не тоді – коли я буду у тільті
Їй буде на це чхати!

Ну принесіть! – ну ту що так кохає!
Ну принесіть! – яка так сильно обіймає!
Ну принесіть! – яка буде любити!
Та на могилу – принесе ті квіти!

Вже ночі проридав я всі
Я плакав, плакав, я терпів!
Але в руки – лезо..
Це слабенько.. – я не хтів!

Я намагався вийти з стану
Хоча ніхто не розумів
Як допомгти, чи як підтримать
Ніхто ще досі не зумів..

Якщо не сам, не вийду з стану
Наврядчи в силах – це комусь
Я візьму в руки – обіцяю
Але ще ночі поридаю…

Я буду плакати, а в день сміятись
І казати – все гаразд!
Але лиш одиниці скажуть
Знімай цю маску, поплач ще рáз!

Вже ночі проридав я всі
Я плакав, плакав, я терпів!
Але в руки – лезо..
Це слабенько.. – я не хтів!

Я намагався вийти з стану
Хоча ніхто не розумів
Як допомгти, чи як підтримать
Ніхто ще досі не зумів..

Якщо не сам, не вийду з стану
Наврядчи в силах – це комусь
Я візьму в руки – обіцяю
Але ще ночі поридаю…

Я буду плакати, а в день сміятись
І казати – все гаразд!
Але лиш одиниці скажуть
Знімай цю маску, поплач ще рáз!

Залишатись друзями не хтів
Тому що ще люблю її
Я мріяв завжди разом бути
Навіть у пеклі, у паскуди

Я був би з нею в гóрі та в печалі
Лише разом, та хоч в причалі
Поплисти вдалечінь туди
Куди навіть, врядчи зможемо пройти

Але разом, ми подолаєм все
Велику відстань, сильні зливи
Люби, люби мене!
Я серце збережу твоє!

Тримать я буду у теплі
Де холод не поступить!
Але скажи – “люблю тебе!”
І тепло разом буде!

Любив тебе я справді міцно!
Забуть тебе не вийде – дійсно!
Хотів би побудувати драму!
Але зробила лиш дораму!

Обнімати я б хотів
Але в очах, ще досі біль!
Хоча ти можеш підійти
Але будемо ми вже на – ви!

Я обніму мабуть вже міцно!
Можливо це – останній раз!
А пам’ятаєш як тримались тісно!
Прекрасний був на тоді час!

І я люблю тебе ще досі!
Віриш, чи не віриш ти мені!
Можливо вже кохання і немає!
Но ще симпатію – тримаю у собі!

Я знову по ночах страждаю
І вроді час вже той минув
Але ж кохали, чи лиш грались..
А пам’ятаєш на качелях тих гойдались!!!

Стоп.. чи це був сон!
Ну там де був щасливий!
Де за руку тебе тримав!
І вірив в цей наш ритуал!

А може й справді не кохала..
Чи все таки мені брехала!
Що любити буде міцно!
Кинути наврядчи..! – дійсно..

Обіцяла всю підтримку, дати лиш мені!
Дала лиш урок хороший, дякую за це тобі!
Ти обіцяла не зламати, але дала знову тільт!
В котрий раз, лише я скажу – Дякую за це тобі!

Я посміхався, коли хотілось плакати
Я жив життя, не під гранатами
У мене в світі – все гаразд!
Однак ударили лиш раз!

Вона зробила біль в хребет!
Але боляче лиш трішки стало..
Коли прокинувшись я ранком
Мою цю біль – немов рукою зняло.

Мене вже майже не боліло!
Зі мною було все гаразд!
Але згадав, згадав, її
І знову боляче ще раз!

Та й почало боляче боліти
Скажу одне.. прошу тебе
Якщо помру, не полінись..
Та положи ті квіти!

Мені ще боляче було
Згадувать ті всі обійми
Вона мене тримала сильно
І кричила що не кинить – вільно!

Але виявилось так
Що я лиш запасний чудак
Я був лиш резервістом для чудахи
Я вирвав б квіти – не ромахи!

Подарував би ті піони!
Яких так не любила
Но подарую, все віддам!
Та вип’ємо ми пива!

Ми вип’ємо та буде класно!
Схочеш – прочитаю казку!
Схочеш – заспіваю пісню!
Люби мене – щоб було тісно!

Мені ще боляче було
Згадувать ті всі обійми
Вона мене тримала сильно
І кричила що не кинить – вільно!

Але виявилось так
Що я лиш запасний чудак
Я був лиш резервістом для чудахи
Я вирвав б квіти – не ромахи!

Подарував би ті піони!
Яких так не любила
Но подарую, все віддам!
Та вип’ємо ми пива!

Ми вип’ємо та буде класно!
Схочеш – прочитаю казку!
Схочеш – заспіваю пісню!
Люби мене – щоб було тісно!

Боявся темряви однако
У дитинстві на яву
Інколи страшенно стало
Побачить темну дівчину

Ту дівчину, котру я бачив в снах
Ту дівчину, про яку в віршах писав
Я вірив в наше те майбутнє
Але я знав – що це лиш страх

Я боявся довірять людині
А вдруг ті порізи іще болять
Але довірився, відкрився їм
На ранок вже поклявся їй

Що буду завтра ще кохати
І в снах не буду проклинати
Я буду вірити в любов
Візьми за руку – випий кров!