Так хотілось втекти від проблем
Придбати квиток на плацкарт до Одеси
Твої очі навчились з‘їдати живцем
Про минуле дізнавшись з ранкової преси
Почуття на папері, не жаліючи літер
Ховаючи їх між банальних рим
Спогади розвіяв шалений вітер
Стираючи з обличчя фальшивий грим
Моя душа ремонту не підлягає
І серце в активному пошуку назАвжди
Твоя посмішка останнім чАсом лякає
У ній більше не побачити правди
Я відкладу слова всі на завтра
Відбитком минулого на розбитому склі
Ти набагато більшого варта
Чим просто жити на цій землі

Крик душі на розі вулиць пустого міста
Посеред бульварів та шумних авеню
Мрії про кохання зліплені із тіста
В які знову підсипають брехню
Його признали психом всі лікарі
Діагноз підтвердив навіть доктор Хаус
А він з небесами укладає парі
Ніби, насправді, існує Санта Клаус
І вкотре з самотністю наодинці
Почуття психопата падуть на листок
Немов із в’язниці тікають злочинці
Котрі до її серця відкрили замок
І вона впізнає до болі знайомий почерк
Особисту колекцію римованих думок
Між рядків у минуле, щоб поставити прочерк
Саме там де почався шлях помилОк

Гігабайтами спогадів пам’ять заповнена
Всі почуття до заводських налаштувань
Думками підсвідомість занадто переповнена
Забракне місця для всіх ТвоЇх бажань
І ця самотність – крок до божевілля
Свідомо загнана в глухий кут
Душа роздерта, немов після похмілля
У невідоме прокладатиме маршрут
Усе життя – суцільне бездоріжжя
Роками зібрана колекція розчарувань
Тобі ж хотілося щасливого заміжжя
А не новОї порції випробувАнь
Ти хотіла, щоб я Тебе вдихав повільно
Відчуваючи навіть бронхами у легенях
У підсвідомості думками божевільно
Останньою гривнею у подертих кишенях
Кожним м‘язом під дією судомів
Кожною краплею крові, що тече по аорті
Кожним новим списком смертельних синдромів
Всіма почуттями, які не були на курорті

Вірив і вже не сподівався
Прощав і прощався
Я дві грані в тобі поєднав
Одну я любив і плекав
А другу пізнати боявся
Я чекав і мовчав
Я ховався, так ніби, то була гра
В яку грав лише я
Поруч не зміг…
А без тебе битву з собою почав
Я дві грані в тобі поєднав
Одну малював
А другу щоночі у снах зустрічав…

Луна зазивала мене уночі.
Поглянь, дівчино, там зорі ясні.
Світять мов лав – сторі тобі.
Грають в мінорі, мелодії свої.
В ігропросторі із ними
сердце твоє співає.
Про кохання палке,
про його не вщухання.
Дівчино ,мила , там зорі ясні.
Грають для тебе мелодії свої.

Хто ж би думав, шо в світі сплетеному,
Серед сотень мільйонів доріг,
В реальності нудній і буденній,
Ти прийдеш на мій битий поріг.
Що зламаєш в мені стальні грати,
Що дістанеш з полону вітрів,
Я б хотіла раніше тебе помічати,
Я б шукала тебе між світів.
Моя реальність зламалась не в перше,
Та ніколи того не було.
Що нарешті я той темний вершник,
Що дарує світу тепло.
Що робив ти зі мною? Не знаю,
І чому я твоя до кінця?
Я тепер по шматочкам мов зграя.
Що чекає на тебе – творця.
То фурор мого пʼяного серця,
Коли ти завітав у мій світ.
Твої очі мов кришталю озерця.
Забрали мою душу собі.

В твоїх обіймах знову я
шукаю пристрасті земної.
Від хвилювання калатають руки
і сердце проситься на волю.
В твоїх обіймах знову я
шукаю ту любов між нами.
І навертається сльоза бо
відпустили ми любов на волю.
Нехай шукає вона іншу долю.
Два спустошені сердця брели,
немов в неволі пустоти.

Мамо, я в очах її згубився.
Я танув як квітневий сніг.
Та чому ж тоді я забарився?
Я кохав її та не зберіг.

Доля ламала так ніжно,
Я молився кожного дня,
Та для неї занадто я грішний,
От вона чиясь, а не моя.

Так і обрис оманливі тіні,
Мені замалюють етюд,
Що на білій, білій простині,
Вона в кімнаті прямо тут.

Я забув її очі мов казку,
Загубився в реальності снів,
Я тепер натягую маску,
Те, що світ від мене захотів.

І обличчя зникає мов спомин,
Що мене заколисав давно,
Я розпалюю старезний комин,
То є знак для неї мов крило.

Ненароком її обрис побачу,
Піт пробіжить по плечам,
Знову її вже не втрачу,
Бо належу тим карім очам.

Якби я могла ,
зупинити час!
Я б ще раз відчула,
дотики наших сердець.
Наше дихання в унісон.
Як від дотиків наших рук,
по шкірі мурахи.
Якби я могла ,зупинити час!
Я б хотіла по бачити вогонь
кохання в наших очах.
Якби я тільки могла,
зупинити час!