абонент недоступний – дзвонив ти сьогодні вночі
вчора ввечері слухавку взяв незнайомий нам голос
"всі слова, що змінився, ти краще візьми промовчи
ніж знецінити мить оживання, зщасливлення хронос"

зрозуміли вони, як різняться кохання їх мови
коли схоче злетіти – він крила старанно зламає
її з розуму зводить сей запах сліпої любові –
бачить як почуття ефемерно від нього минають

як ти довго боролась, щодня безсумнівно палала
стільки раз закриваючи очі від мутного диму
віддалився і здався: ніколи не вірив в старання
вся згоріла – він вмить втратив рідну людину

новий аркуш, перо, новий почерк на чистій сторінці
в неї вільна душа, але серце давно вже здубіле
щосекунди для неї життя сяють теплі промінці
повератють за роки страждання все світле змертвіле

візьме слухавку голос критично чужий його вухам
теплоти не помітив: "можливо, то перша хвилина"
він не чує в нім ніжності, м'якості близького духу
все не так, як було в нього щиро, глибинно

твої слова останні – про кохання
співають про любов плейлісту треки
не знайдуть почуття такі визнання
які ховаєш між рядків куплетів

почуй в моїй душі палкеє фадо
наскрізь заглянь: чи в серці твої очі
ти маєш наді мной шалену владу
в твоїх руках зігріюсь опівночі

ти огорни мою вразливість світлом
дозволь у віру в щирість зануритись
те непохитне встоїть дужим вітром
що дасть в тобі мені всій розчинитись

так божеволію з очей твоїх зелених
твій тембр марить, заспокоює, лікує
ти погляд мій наївний, порожненний
наповнив сенсом – муки днів тамує

бракує сотен діб в твоїх обіймах
не вистачить буття для насолоди
не квапся, прочитай у моїх римах:
"для нас в житті не стане перешкоди"

твій силует побачать мої очі
пробігши поглядом те саме місце в парку
відчую шкірою тепло сирої ночі
в яку ми цілувались до світанку

тебе я більше, чуєш, не зустріну
тепер одне ми одному чужі
я згадки згодом всі свої покину
гостріші за наточені ножі

йде місяць, шостий, дев'ять, рік минає
окремо я живу своїм життям
час спільні миті з пам'яті змиває
лікує душу повним забуттям

як бути з тим, хто тебе любить
кохать безмежно? відштовхнути?
думки пусті, мовчить і сердце
тече слізьми нещасть озерце

"якщо не йокне, то до біса" –
така її причудна риса
всередині бринить затишшя –
в очах виблискує бездушшя

єдина істина доступна
любов – жива і непідступна
коли готовий ти кохати
щодня на зустріч знов чекати

його тепло – мов сонця промінь
той голос – меду ніжна повінь
залиш в собі те чисте й світле
що змусить почуття розквітнуть

чомусь всі бачать тіло, а не душу
та відчувають холод всередині
що напишу сьогодні на картині
про почуття, якими я брешу

щодня кажу тобі моє "пробачиш?"
за те, що я, травмована роками,
оплакую сама собі сльозами
нестерпний біль, що навіть не побачиш

хочу закритись, відсахнутись, бігти
забувши про палку любов у серці
ти ніжно в очі глянеш у люстерце
загоїш рану, даш в коханні мліти

не розумію, сонце, чим живеш ти
чому сьогодні грієш, завтра палиш
розіб'єш серце, вламки переступиш
не чутимеш, як зірвуся волати

приходить день, проходять стрімко ночі
на наших "ми" стояла жирна крапка
колись вгадала правду мені бабка
що не від щастя будуть мокрі очі

ДУШІ́ МОЄ́Ї ДИВОЦВІТ

Приїду скоро, милая чаклуне,
В твої́х очах бездонних потону́,
І забринять душевні наші стру́ни,
Тебе до себе, мила, пригорну́.

Я обійму́ тебе, немов Богиню,
Тепло́ своє́ усе тобі віддам.
Коли не поряд, то думками лину,
Ти – Всесвіт мій, душі́ моє́ї храм.

До Господа за тебе я молю́ся,
Тобою, моя люба, я живу,
У вічі, мов в джерела я дивлюся,
З росою тобі квітів я нарву.

Я притулю́сь до тебе на світанні,
Так ніжно я до сонної торкнусь,
Як пісню заспівають пта́шки ранні,
З тобою у цілунку я зіллю́сь.

За тебе вдячний, мила, Богу й долі,
З тобою у коханні потонув,
З Господньої так сталось, люба, волі,
Що я щасливий – вже давно збагнув.

Моя́ Богине, ти така єдина,
Моє́ кохання, справжній дивоцвіт,
Моє́му серцю дорога́ перлина,
Душі моє́ї наймиліший квіт.

03.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024

БАЖАННЯ НЕ СПИТЬ

Я хотіла тебе, я жадала тебе,
Я жадала тебе до безтями,
Я чекала тебе, виглядала тебе,
Прокладала мости поміж нами.

Я хотіла тебе, тебе бачила в снах,
І до ранку очей не змикала,
Уявляла тебе на життєвих стежках,
Кожну мить, мов сторінку гортала.

Я хотіла тебе, ти прихо́див вві сні,
Дарував мені білі троянди,
Поцілунки п’янкі дарував ти рясні,
Ми на зорі дивились з веранди.

Я жадала тебе, наче квітка води,
Мов землиця води у посуху,
Я просила вві сні: «Мене в сад поведи,
Поведи мене, милий, за руку».

Я хотіла тебе, те бажання росло,
Та й надії ніяк не втрачала,
Сокровенне в собі́ воно за́вжди несло́…
І вночі, і удень я чекала.

Я хотіла тебе, і настала та мить,
Яку довго невтомно чекала,
Я відчула тоді, що надія не спить,
І в любові твоїй потопала.

10.05.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024

Ну ось і все, я знов почав не спати…
В думках прокручувати все…
Обличчя ніжненьке Твоє в уяві знову малювати…
Адже немаю змоги вже його щоранку споглядати…
Вловити ніжний погляд Твій, часами і суворий…
Давно казав признаючись, що є Тобою дуже хворий…
Але ці зміни не з проста , по іншому не можна…
Це ще одне випробування Нам, пройти його легенько можна…
Якщо жевріє промінець дарований Тобою…
І милу посмішку Твою, у серці я ношу з собою…

ВЕЧІР ДЛЯ НИХ

Кав’яр червоний смакувала,
Іскрилось в келиху вино,
На думку спало, пригадала…
Заглянув місяць у вікно.

Кав’яр, неначе намистини,
Вино, вогонь і білий сніг,
Вона всміхнулась без причини –
Її торкнутись спогад зміг.

Він частував її шампанським,
Постійно в келих доливав.
Той вечір був таким коханським,
Здавалось – час завмер і став.

Вогонь потріскував в каміні,
Кав’яр й шампанське на столі,
Застивший погляд на коліні
Й між ними щастя на крилі.

В повітрі пахло мандарином
І сніг торкався підвіконь,
Вона була його єдиним
Палким натхненням, як вогонь.

Він обіймав за плечі ніжно,
Неначе шовк – її рука,
Була уже година пізня
І грала музика легка.

Кав’яр, вино і він із нею,
Глибокі й щирі почуття,
Вона для нього є зорею,
А він для неї – відкриття.

17.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051640

КОХАНА

До тебе птахом я лечу, моя кохана,
До тебе птахом я лечу, моя жадана,
З тобою завжди буду я, моя Богине,
І пісня ця для тебе, люба лине.

Приспів

Кохана, єдина кохана,
Ти долею є дарована,
Для мене ти світиш зорею,
Торкнутись зуміла душею.
Кохана, єдина кохана,
Ти Господом є мені дана,
Красою мене полонила,
Коханню розправила крила.

Тебе в думках своїх несу, моя єдина,
Тобою тільки я живу, моя пташино,
Тебе у серці бережу й тебе лелію,
І від кохання, люба, шаленію.

Приспів

Кохана, єдина кохана,
Ти долею є дарована,
Для мене ти світиш зорею,
Торкнутись зуміла душею.
Кохана, єдина кохана,
Ти Господом є мені дана,
Красою мене полонила,
Коханню розправила крила.

Так ніжно розплітає вітер твої коси,
І перлами на квіти й трави впали роси,
А місяць все із зорями веде розмову,
Й співає срібнолистий колискову.

Приспів

Кохана, єдина кохана,
Ти долею є дарована,
Для мене ти світиш зорею,
Торкнутись зуміла душею.
Кохана, єдина кохана,
Ти Господом є мені дана,
Красою мене полонила,
Коханню розправила крила.

14.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051452