Я клявся їй у темноті
Зазиравши в теплі очі
У них ще доброта була
А на світанку, вже не та вона

В її очах я бачив спокій
В її очах було тепло
Але коли прийшов я вчасно
Немов прорізало мене воно.

Я лиш хотів обійми
Клявся їй допомогти
Но вона кохати не уміла
Нічого, впораємся ми!

Я допоможу нам, покохать людину
Щоби бути назавжди
Щоб не на день, щоб не на хвилину.
Щоб на віки вічні, разом ми лягли.

Чому скучає ще по ньому?
Чому у вечері знов плаче
Коли той хлопчик, та людина..
Пішов з життя, немов скотина

Він пішов, нічого не сказавши
Він заставляв поплакать наче
Без ніяких слів, ніяких аргументів
Утік з її життя..
Зі всіх простих-всіляких тих моментів..

Я намагався замінить людину
Я намагався їй допомогти
Але в тім вечері, в якомусь там моменті
Пройшлася знову ножиком мені.

Я просив не різати так швидко
Бо старі рани, досі ще болять
Але ця зайка, та хмарина
Думала що я
Чергова скотина..

Якщо хочеш плакати - поплач!
Якщо буде боляче - звернись ти в калач!
Якщо буде важко - дзвони ти до мене!
І ми в ту хвилину - рішим всі проблеми!

Якщо треба грошей - звернись. я позичу!
Якщо тре підтримки - проси, я лиш тобі зичу!
Потрібно прийти - коли стане знов страшно..?
Кричи, прибіжу, я справді дам здачу!

Якщо нападуть - я поб'юся!
Якщо накричуть - помолюся!
Якщо буде важко!
Не бійся - я обов'язково тобі прочитаю ту казку!

Там де лицар - спасає свою королеву!
Там де дядько - знайшов свою рідну манеру!
Там де бабця з дідусем - були кмітливі!
Я зроблю це тут, і ми будем щасливі!

А кохав її - як зиму та весну!
Я біг до неї попри лід, та попри осінь ту!
Тримав піони такі милі, милі..
Але забув.. що любить лиш троянди білі..

Я біг туда, щоби купить троянду
Ну ту таку, немов фіалку
Але приходячи назад
Зобачив її там, та дав я крок назад

Но обіцяла, та й клятву начебто давала
Будемо разом, попри осінь, попри зиму, попри сильний шторм..
Але не витримала зливу
Та й дуже швидко змило..

Вона любила воду, боячись дощя
Вона любила рибу, боячись гачка
Вона любила тих людей, побоювавшись публіки
А я кохав лише її, попри темні сутінки.

Люби, люби мене тоді
Коли вмиратиму на самоті!
Зігрій, зігрій мене
А я на море, літом відвезу тебе!

Терпи, терпи мене
Коли на дворі, дощ іде
Цінуй, цінуй мене
Коли любитиму лише тебе..

Тримай, тримай мене
Та не відпускай!
Можу утікти, та не прибіги
Але боляче буде.. проблему запобігти..!

Втікай, Втікай
Коли побачиш, холод у мені
Бо я звірюга, хитрий звір
Зроблю боляче... повір

Мені не важливі обійми
Треба лише доброта
Но якщо ти тепло, принесеш в ті обійми
Я це ціню, якщо не пора

Я доб'юся твоєї уваги
Щоби кохала мене
Якщо у моїх очах дерев'яних
Побачу сонце моє.

Будеш завжди зі мною
Хоть і в гори, хоть і на небо там-те
Не буде у нас ті мороки
Котрих вбиває життє

Ми зробимо разом
Я правду кажу, навіть клянуся
Але якщо ножем ти втикнеш
За тебе свічку поставлю та й помолюся!

неідеальне
якщо його міряти
за стандартом
типово - стандартним
не тонке , а тендітне
порцеляново - біле
і з коротким волоссям
відтінку гранату
на обличчі веснянки
ледь помітні
з малюнком плямистим
під беж
і долоньки у шрамах
певно доля дійшла у змаганнях
до смертельно - образливих
меж
я її до богинь не рівняю
де вона , а де велич захмарна Олімпу
її тіло - храм сотень звичайностей
а богині ж усі як одна - особливі
певно місце їй не в будуарі
і шовковість хмаринок може тільки наснитись
її тіло - неідеальне
її тіло - тільки любити...

Я їй признався
Так.. це було вчора
Але кохати вже не хоче
Ця мала потвора.

Я все сказав, наскільки я кохаю
Та це життя, без тебе зай, я взагалі не знаю..
Вона колись в минулому, давала мені шанси
А я дурак повірився, та станцював, із нею в банси.

А ЇЙ НЕ ТРЕБА МОЯ ДОРБОТА!
Їй не цікаві мої діаманти
Хоча дарив, я майже ніфіга
Але кохав.. кохав уж сильно я!

Ця дівчина, мов справді королева
Вона гарна та й чудесна, неначе зірка з неба
Але розумію, що сіять мені не буде
Лише ножиком у спину, врізати в цей час, знóву не забуде.

Я би побудував з нею мости
Ми проїхали всі б гори
Але ця зірка, та в горі
Хоче бути в соло.

Навіть у темні, темні ночі..
З'являлись її карі очі
Я бачив їх, у темноті
Коли ножем ввела мені..

Коли ножем давала біль
Але не плакав, я терпів
Інколи сльозу пускав
Коли кохану, в серце допускав..

Я покохав би до кінця
Ми проїздили б усі моря..
Але тремтів від страху, я!
Що утопить у воді, моя коханая..

Я потону в моїх сльозах
Я потону у порізах та шрамах
Але кохані лиш би дав
Ну те добро, котре я всім давав..!

Я справді би зігрів тебе
Я справді би кохав тебе
Чому ж ти рідне сонце..
Обрало не мене..?

Чого ж ти моє сонце..
Мовчало по цей час
Тому що "кращий друг" в лс
Надав тобі той шанс..!?

А ти весела, та щаслива
Повірила в любов
А цей дурак і балабол!
Використав тебе, як обезбол..

Він використав раз.
Він використав два
Він використає поки
Поки хтось не скаже - "так!"