Три поцілунки

Він для неї багато писав і багато творив,
він співав так багато для неї і брав акорди,
він останній окраєць хліба для неї щодня ділив,
він відрікся від слави для неї, забувся про гордість.

Він її малював у своїх чорно-білих снах,
розбавляючи фарби, які вже давно засохли
і шукав кожне слово для неї в затертих книжках,
викидаючи геть з голови непотрібний мотлох.

Він для неї нічого в житті своїм не шкодував,
він віддав все до крихти для неї і навіть більше…
Свою душу на три поцілунки п’янкі проміняв,
ці поцілунки його і понині тішать.

Він її цінував, а тому відпускав,
не питаючи де вона всі роки ці літала.
По поверненні тричі, як завжди, її цілував,
і вона його тричі у відповідь теж цілувала.

Я пам’ятаю першу зустріч із тобою.
В моєму полі зору з’явився ти.
І так легкою ходою зачарував
мій погляд навіки.
Я пам’ятаю перший дотик,
на лавочці в парку.
Я пам’ятаю першу зустріч,
в Харкові біля метро.
Я пам’ятаю каву, зігрітою руками
холодною весною.
Я пам’ятаю все, це саме те,
що зісталося зі мною

У промінні зорів, відлунні срібні,
Звучить мелодія, що збирає душі.
Мов тихий спів вітрів у лісі,
Лунає голос музики кохання.

І крізь туман часу, де мрії танцюють,
Летять звуки, ніжність яких торкає серце.
Любов вбрана у відтінки звуків ніжних,
Поема неземна, де кохання – вічне.

І скрізь, де лине мелодія душі,
Відчувається струнка гра кохання.
Серце б’ється в такт, мов вітер в далині,
У світі, де музика єднає серця.

О, музико кохання, ти відкриваєш двері
У світ, де кожна нота – це крапля нектару.
Твої звуки ткають візерунки мрій,
Де любов вишукана, як найперший вірш.

Нехай лине твоя мелодія назавжди,
Поема кохання, яка не знає меж.
І в серці кожного, хто впізнає твою силу,
Вселиться вічна гармонія кохання і музики.

Хтось , сидить у сільській хаті дивовижній,
Що , за рідна людина , як перлина, вдягнена у вишиванці.
Немов, вона мудра і красива,
І навіки вона для нас , як людина дорога.

Не хмара небесна, а людина, рідним серцем зігріта,
Бабуся, що світить нам своїм теплом і добром.
Крізь віки вона плете нам нитки родинного сплетіння,
Бабуся — скарб, що зберігає в серці кожна людина.

Її слова — неначе мудре вчення,
Що світить дорогоцінними нитками життя.
Вона знає таємниці старовинного часу,
І дарує нам їх, наче келихом з джерельною водою.

Виглядає вона, мов зірка в безмежному космосі,
Сповідниця мудрості і тепла, безмежної любові.
Бабуся — незрівнянна в своїй прекрасності,
Насолода для душі, щедра красуня в нашому житті.

Нехай триває вічно її світанкова зоря,
Нехай її усмішка розсіє туман життєвих тривог.
Бабуся, ти — наша опора і наша надія,
Ти — вічне джерело любові, що ніколи не висохне.

У вірах і тінях душі таємних,
У розмаїтті вогнів і мрій відвічних,
Обираю тебе, мій зірко ясна,
Мов долонь в серце, щирою палкою.

Ти, що линеш зі снів моїх безсонних,
Срібною струною линеш, весняною.
І пеленою мрій обвіюєш світ,
Моїм духом, вічно молодим і святим.

Ти – моя королева , з весняною зорею зійшла,
Мелодією душі відгукнулася.
Ти, як вітер, що ллється в полонини,
Розбурхуєш в серці моїм океани.

Обираю тебе, моя вічна принцеса ,
Що в серці горить, мов свіча в ніч пізню.
Ти, як ріка, що бурхливо несешся,
У мені живеш, вічно магнітним і смілим.

Твої очі – море, безмежне і чисте,
Де відбивається місячна сніжність.
Ти – моя пісня, яка лине в небо,
Мов птах вільний, мрійно крила розмірні.

Обираю тебе, моя кохана,
У вічних просторах, де час безкрая.
Ти – моя віра, моє світле проміння,
Що розквітає в душі моїй весною.

Нехай тепло твоє в серці моїм плеще,
Нехай мелодія твоя мене ніжить.
Обираю тебе, мій світлий вогняний,
Ти – моя вічна мить, моя доля, мій вогонь.

Хтось , на великій відстані сидить,
Біля озера , немов , як , колір ласкаво світить.
Що за чарівна красуня , як королева , ласкаво сміється ,
Як символ краси , приклад ніжних дівчат.

А я й не знав , про тебе , немов як незнайка,
Що , ти квітка , така маленька.
З ніжним серденьком відчуттів,
Ти розквітаєшся , як мелодія дзвінка.

Дивлюсь , я на тебе , ніжними очима,
Немов , радісно ллються сльози.
Немов , як пісня співає ,
Немов , як казка дивовижно чарує.

Далина покладу, слова різні та гарячі,
Про твою красу, вишукану та ясну.
Ти, як зоря на небі, сяєш в світі,
Кожен твій вигляд – мов красива мрія.

Коли ти смієшся, зірки засяють,
І серця людські тремтять від того світла.
Ти – джерело добра, ніжності й ласки,
Твоя краса дивовижна, ніжна й прекрасна.

Нехай лунає твоє ім’я вічно,
Усім, хто знає твою чарівну силу.
Ти – красуня, незрівнянна та відома,
Наша муза, наша найбільша дивина.

А я скучаю.. Так скучаю
Я помню наші вечори
Як ми на Бузі в двох з тобою
Під час темної доби

Але нам було так начхати
Чи буде страшно нам обом
Ми ще тоді… Ну як сказати
Любили справді обидвох

Ну я любив – а ти не знаю!
Чи гралася зі мною ти
Я до сих пір не розумію
Чому відмовила мені

Хоча причин таких не було
Якщо по факту все це брать
Але спитаю лише фразу
Навіщо було так вчинять?

Я любив та начебто кохав
Я думав разом тут і там
Коли признався, чесно тій
Добивав себе, не больно їй

Їй байдуже було на мене
Чи плакав я, чи по ній скучав
Вона любила іншого
А я ще досі у ночі страждав.

Я плакав, плакав вкотрий раз
Ну дай мені останній шанс
Я ще змінюся, обіцяю!
Але лиш друг і я це знаю..

Хоча б добився я тебе
І були ми щасливі
Але добий, добий мене
І покажи мотиви

Я вірив у любов в дитинстві
Та знав що стать щасливим можна
Но після втрати, тієї рідної домівки
Я думав..
Що на ноги встать не можна..

Та я частенько падав
Но завжди руки підставляв
Я мав синці, великі рани
Чхати мам, я зроблю драми!

Я після втрати, добивав себе
Так, дурак – але це факт..
Не знаю, навіщо це робив
Мабуть характер ще тугий

Але долав проблеми завжди
Було важко – були травми
Но я доб’юся результата
Ну а коли..? – хороша дата!

Мені бракує тепла
Мені бракує домівки
В якому був би я сам
А краще би в дівки

Я хотів би дівчину- з якою комфортно
Я хотів би терплячу – з якою надовго!
Хотів би я ту – яка справді полюбить!
А не ту що знаючи все – знову погубить!

Я би довірився новій дівчині
Якщо обнімить і надасть те добро
А я те тепло зберу всі обійми
Та вдвічі надам тобі те рідне тепло

Я обніму тебе – щоб було нам жарко!
Я хочу щоб ми побували в тім парку!
В тім парку де люди лише є щасливі
Надіюсь пройдем ці жахливі мотиви.