Я їй признався
Так.. це було вчора
Але кохати вже не хоче
Ця мала потвора.

Я все сказав, наскільки я кохаю
Та це життя, без тебе зай, я взагалі не знаю..
Вона колись в минулому, давала мені шанси
А я дурак повірився, та станцював, із нею в банси.

А ЇЙ НЕ ТРЕБА МОЯ ДОРБОТА!
Їй не цікаві мої діаманти
Хоча дарив, я майже ніфіга
Але кохав.. кохав уж сильно я!

Ця дівчина, мов справді королева
Вона гарна та й чудесна, неначе зірка з неба
Але розумію, що сіять мені не буде
Лише ножиком у спину, врізати в цей час, знóву не забуде.

Я би побудував з нею мости
Ми проїхали всі б гори
Але ця зірка, та в горі
Хоче бути в соло.

Навіть у темні, темні ночі..
З'являлись її карі очі
Я бачив їх, у темноті
Коли ножем ввела мені..

Коли ножем давала біль
Але не плакав, я терпів
Інколи сльозу пускав
Коли кохану, в серце допускав..

Я покохав би до кінця
Ми проїздили б усі моря..
Але тремтів від страху, я!
Що утопить у воді, моя коханая..

Я потону в моїх сльозах
Я потону у порізах та шрамах
Але кохані лиш би дав
Ну те добро, котре я всім давав..!

Я справді би зігрів тебе
Я справді би кохав тебе
Чому ж ти рідне сонце..
Обрало не мене..?

Чого ж ти моє сонце..
Мовчало по цей час
Тому що "кращий друг" в лс
Надав тобі той шанс..!?

А ти весела, та щаслива
Повірила в любов
А цей дурак і балабол!
Використав тебе, як обезбол..

Він використав раз.
Він використав два
Він використає поки
Поки хтось не скаже - "так!"

І ось вернувся я додому
І знову запах в голові
Її волосся, ніжне тіло
Залишилось.. у пам'яті моїй.

Я згадую наші обійми
Я згадую весь наший час
А зараз ми немовби різні
Але ми же рідні, в нашій голові..

Проходячи знов біля мене
Ти запитала лиш одне
- І що скучаєш знову..?
- Відоси пишеш в котрий раз..?)

А я гордо посміхаючись
Їй кажу..
Я сонце.. яке б робило
Все для нас..!

(Велика біль)

Я залишався завжди гордим
Та й плакати.. я не хотів
Але вона зробили боляче
Тоді і справді, я зумлів.

Просив у неї лиш кохання
Получив знову страждання
Але обіцяла, та й клятву начебто давала
Що подолаєм гори всі.

Но в котрий раз розбили серце
Просто взяли та й пройшлись
І через дні, через всілякі ті моменти
Більш боляче ставало, лиш мені.

І начебто й забув
Та вроді все гаразд
Но прийшовши в школу
Побачив її в котрий раз.

Я лежу на ліжку, та знову думу закидаю
Чого ще досі я, зáвжди про всіх дбаю..
А коли я сам, сижу, плачучи в собі
Помагає лише музика, та виконавці ті...

Шкода, що я вже, ніц не відчуваю
Немає мрії, ніякої мети
Шкода.. я справді..
Про це все, вже забуваю..

Я забуваю її погляд, в той щасливий день
Ми веселились.. обговорюючи майбутніх наших, тих дітей..
А сьогодні я вже плачу..
І думаю, як пережити новий день!

А пережити буде важко..
Хотів построїти життя, а прочитав лиш казку!
О котрий раз, я помилку цю допускаю!
Кохану в серце більше - не пускаю!

Ти обіцяла, що не зробиш боляче
Ти обіцяла знов мені..
Що покохаєш мене зараз
У ці зимові дні!

І знóву я повірився
І знов довірився тобі - але ти робиш боляче мені!
За що ти так зі мною..
У ці зимові дні..?

А я спрáвді.. зáвжди лиш тебе кохав!
А я спрáвді.. вчора у ночі страждав!
Але я мовчáв, та й в подушку, лиш одне я промовляв.
Останній раз, кого я так по-справжньому кохáв!

І ось пройшли ці дні..
І начебто й пішла
А в серці шрами з пóрізами
А на дворі зима..

Чому влаштований так світ
Що тих кого ми любим
Ми завжди втрачаєм
Та завжди страждаєм..

Чому влаштований так світ
Кого ми так кохаєм
Нас завжди кидає
Та потім й ображає

Чому влаштований так світ
Кого добитися реально - Завжди робить нереальне
А хто нас й справді любить - Вони завжди, нам не люди
Вони для нас лише актори - що беруть вдягують маску, та показують всі ролі

Чому влаштований так світ
Що ми ціним тих - кого втрачєм
Що ми справді любим тих - хто нас завжди посилає
Та й на кінець, добра не побажає..

(Добийся)

І знову помилку я допустив..
І знову боляче мені
О котрий раз прошу.. Люби!
А в відповідь каже - хочи!

Ну давай добийся це
Зроби щось нереальне
А Возя зірку з неба взяв б
Якби відкрила тайни..

От і добрався я до неба
Ось і зірку цю дістав
Біжучи до неї, лише одне я промовляв
"Я хочу те кохання, про яке з дитинства у віршах писав!"

І ось ми знову поруч з нею
Дивлюсь в очі котрий раз
Виговорюючи фразу - "Кохай мене! Я зроблю все для нас!"
А в відповідь я чую - "ще не час!"

І навіть при холодну осінь
Намагався я з тобой зустрітись..
Але я знав, що ти кохаєш..
Лише мене за квіти...

А я до Марса хтів добратись
Щоб ту зірку знов зібрати
Но ти хотіла лиш його
Щоби знову покохати..

І знову бачу я тебе
І бачу знов твій погляд
Як ненавидиш доволі..
Як доводиш знов до болі..

Але за що ти так зі мною..?
За що ти знову так..?
А серце з мозком знову плаче
Й каже - ой дурак!