І коли ти прийдеш до мене,
Не побачу твоєї тіні
Не тому, що пульсують вени,
Не тому, що це по обіді,
Не тому, що обрАзи грають
То сумне, то веселе мецо,
Не тому, що уже не мають
Більше наші зустрічі сенсу;
Не тому, що осіння злива
Топить розум – завжди топила,-
Не тому, що весна грайлива
Вже, незчувшись, тепло розгубила.
…Усе просто.Не маєш тіні.
Так, хотіла давно її вбити.
Не могла, стоячи на колінах,
Щохвилини примарою жити.

Вона все писатиме знов свої вірші,
А він все питатиме шлях у житті.
Вона так чекатиме справжньої тиші,
Він спрагло шукатиме вічної мли.

Вона все насправді давно зрозуміла,
А він знов блукає між ,,так” і між ,,ні” .
Вона ж бо сміється, хоч геть не до сміху,
А він плаче, ниє, бо думки сумні.

Вона намагалася – він не повірив.
Вона посміхалася – він пропустив.
Вона знову зникла. А він не помітив.
Вона не з’явилася.Він помарнів.

Вона не писатиме вже свої вірші,
А він не питатиме шлях у житті.
У кожного – своя занедбана тиша,
У кожного – спогад і шем на душі.

Молоде кохання, як вино,
Згідно з технологією зіграло все одно.
З нотами ванілі й обіцянок —
Манило мріями і блиском цяцянок.

Ще вчора — “сонце” й “все життя”,
Сьогодні — вже чужі, оце так відкриття.
Всі тости — за “навік” і “вічно”,
Не звертай уваги — суто символічно.

Серце — в ритмі, мозок — в шоці,
Маю надію — нейрони на твоєму боці.
Вино хороше потребує витримки і часу,
Щоб не мати потім смутну гримасу.

Бузок цвіте, цвіте бузок,
А вітер пахощі розносить.
Вдихнути б їх іще разок,
В небесну задивитись просинь,

Як в твої очі голубі,
Що зваблюють мене щоразу.
Серденько віддаю тобі,
Воно твоє, воно не зрадить.

2016 р.

Давай ми з тобою скупаємось
Під теплим напливом доща!
Де веселка за обрій ховається.
Там серце затихло, співає душа…
Давай ми з тобою зануримось
У водні глибини, де горя нема!
Де чайка в повітрі милується,
Де зранку у росах трава запашна…
Давай ми з тобою загубимось,
Де сонце сідає і сходить зоря!
Де гори в тумани закутались,
Де б’ються об звивисті скелі моря!
Якщо ти хоч на мить сумніваєшся,
То я тобі скажу – навіки твоя!
А може все ж таки закохаєшся
І будемо в світі краси ти і я…!

Ми зустрілися в зоряний вечір,
Солов”я чули пісню дзвінку,
Тобі клала я руки на плечі
І кружляли в кохання танку.

Та злітали у даль невідому,
Де нікого не було крім нас.
Почуття це до болю знайоме.
Хоч давно промайнув отой час,

Та воно у серцях ще не згасло
Й досі ніжністю їх зігріва
І знаходить потрібні слова,
Щоб крилом обнімало нас щастя.

2018 р.

Кохана, з тобою на вічно, навік,
Ти — моя зірка, що світить безперервно.
У твоїх обіймах знайду я спокій,
Небо і земля для нас, як одне поле.

Твоя усмішка — це моя сила,
Твоя любов — це мій безмежний світ.
Разом ми подолаємо всі бурі,
Бо з тобою я на вічно, мила, поруч.

У твоїх очах я бачу майбутнє,
Ти — моя мрія, і більше нічого.
З тобою разом, у серці без страху,
З тобою на вічно — моє найкраще в житті!

Ти — краса, що сяє, як зірка вночі,
Сила твоя — вітрила для моїх мрій.
В тобі — природи вся велич і ніжність,
Твоя любов — це міць і чистота світу.

Ти — мов річка, що вільно пливе,
В твоїх очах — небо, що в серце входить.
Я з тобою, кохана, мов в рай потрапив,
Твоя сила, твоя врода — вічні урагани!

Ти — мов квітка, що росте на луках,
В тобі вся ніжність, вся магія світу.
І я відчуваю, як з тобою летимо,
Кохана моя, мені з тобою пощастило!

Я вас дуже кохаю, сердечно, люба,
Ти — моя сила, мій світ і моя муза.
Терпіння твоє — як океан безкрайній,
Розум твій глибокий, як річка без кінця.

Ти — красива, ніжна, мила, чарівна,
В твоїх руках світ — це ніжна мрія.
Дякую тобі за доню, за радість в серці,
Твоя любов — як зірка, що світить в темряві.

Я впевнений, що доня твоя буде, як ти,
Сильна, мудра, красива — від тебе вона.
Ти — приклад для неї, як зростати в любові,
А я буду поруч, дякувати за те, що є ви.

Ти — моя опора, моя незламна віра,
Ми разом у світі, і світ цей — для нас.
І доня, зростаючи, матиме твої крила,
Бо ти для нас — все, що є в цьому часі.

Я вас дуже кохаю, і це моє благословення,
Дякую за вашу силу, ніжність і терпіння.
Моя любов до вас — це вічний шлях,
Разом ми пройдемо все, бо з вами — мій шлях.

Ви — мій всесвіт, моя радість і спокій,
Ти, кохана, — моя сила, моя надія в бою.
Твоя ніжність, твоя любов — це безмежний океан,
В твоїх обіймах знаходжу я все, що для мене важливо, без вагань.

Ти — моя опора, твоя мудрість — моя світла зоря,
Ти терпляча, красива, ніжна, сильна, як буря.
Ти — моя душа, мій біль, моя радість, моя весна,
З тобою життя розцвітає, бо ти — моя непохитна стіна.

І донечка наша — ти, як твій образ, рідна,
Моя маленька принцеса, в тебе вся любов і сила.
Я бачу в твоїх очах світле майбутнє,
І я впевнений, ти будеш такою ж, як мама — сильною і мудрою, як на небі зірка.

Ви — мої всесвіти, мої мрії, моя сила,
За вас я готовий йти крізь вогонь і бурю, не зупинятись.
Ваша любов — це те, що я носитиму в серці,
Бо ви — моє життя, моя суть, моя віра, моя перемога.