Змінився сад, вже не біліє,
І не рум’янить, не цвіте,
Зеленим листям все рясніє,
В обійми інші уже йде.

Брестиме літо, осінь садом,
В дощах, під сонцем, у вітрах,
Пожовкне листя,
в землю впаде,
Не озоветься ніжно птах.

Холодна пустка
в сад ввірветься,
Безлисте гілля сколихне…
В зимову ніч
весна насниться,
Квітучим садом поведе.

25.04.2024.

Весняний ранок
сонцем не світився,
Не потривожив вітер,
не злетів,
День гомонів,
дощем своїм хвалився,
Дорогами, калюжами сірів.

Дерева з цвітом
у сльозах прощались,
Нестало щебету
і помаху крила,
Хилились трави,
під дощем здригались,
Земля впивалась,
дихала, жила.

24.04.2024.

Весна цвіла, весна пашіла цвітом.
Весна прийшла всі верби розпустив.
Весна сміялась в полі первоцвітом
І нам співала гомоном струмків.

Весну змінила літа жарка поступ.
Годлива спека і лісів вся тінь.
Літо співало солов’єм здалеку,
І гріло парою після дощів.

На зміну осінь тихо йшла,несміло.
Розлила фарби на гілки дерев.
Тужливої осінь плакала осінньо,
Плаксивим і замерзлим журавлем.

Зима скувала все навкруг морозом.
Укрила снігом, інею взяла.
І дарувала тишу і свободу морозним подихом усім зима.

Головна
Кабінет
Мої твори
Популярні
Вихід
Новинки Осінь
Осінь
Осінь настане скоро,
Листям на світ прийде,
Килимом,жовтим узором
Землю усю обійме.
Осінь накриє плечі хусткою із павутин.
Вміє вона доречі плести хустки із днин.
Махнула осінь сиро,
Ніжним диневим днем,
Махнула сизим хмизом,
Плакала журавлем.
Осінь дарує тишу,
Сірих похмурих днів.
І я про осінь пишу, те що ніхто не смів.
Чорних потусклих гілок
Втративши з все тепло
Осінь нам дасть багато
Осені ж не слабо.
Разом з першим морозом,
Інеєм вкриє світ.
Хоча по всіх прогнозах
бабине літо “Привіт”.
Молочним,слизьким дощиськом, змочить дорогу всю.
А парасолю звісно я з собой не ношу .
Осінь мов справжня леді
Змінює настрій свій,
Те що було із ранку, вечором вже розвій .
Мабуть хотіла б осінь
Стати хоча б на мить
На зло усім прогнозам,
Тою що не горить.
Тою що не майоріє листя свого багрянцем.
Тою що нас всіх гріє, а не кропить дощем.

Цвіте весна, міняє кольори,
Дещо миттєве,
швидко відступає,
Усе цвітуть туманами сади,
Бузкове розмаїття огортає.

Повіє медом від акацій, лип
У літній день, у гарячішу пору,
Гудінням бджіл у шелесті,
повз скрип…
Зів’ялий цвіт
посипеться додолу.

Якби весь рік
так пахнув медом, цвів,
Гуділи бджоли,
листя шелестіло…
Мрійливо погляд
догори злетів,
Його бажання
з вітром полетіло.

19.04.2024.

Цвітуть садки, весна буяє,
Світ помінявся, побілів,
То виринає, то пірнає
Щебіт зелених берегів.

Спіймаю цвіту пелюстинки,
Спогад з минулого зірву,
Блукає погляд без зупинки,
Мов домальовує весну.

Стояв садочок біля хати
У неймовірній білизні…
І не забути, змалювати,
І не побачити у сні.

10.04.2024.

Звідкіль почати, як відлічити дні,
З цього календаря , як велика єдність .
Січень морозний, приходить він зимою,
Засипає білим снігом усю землю свою.

Лютень настає, холодний і вітряний,
Любов зігріває серце, ніжний і весняний.
Березень просить весняного тепла,
Пробуджує природу, як чарівна пісня.

Квітень приносить дощі та грози,
Розцвітають квіти, весняна розквітність в них живе.
Травень – місяць зелених листів,
Пташине співу чарівний мелодійний він несе.

Червень жаркий, спекотний і літній,
Співають цикади, літо в повній красі вітряний.
Липень рясний, яскравий і спекотний,
Золоте сонце небо гріє, випромінює світанки.

Серпень – час жнив і спекотних днів,
Збирають жниви люди, у труді і відпочинку вони живуть.
Вересень приносить осінній шарм,
Листя жовтіє, природа спить, відпочиває від гарячих днів.

Жовтень – час осінньої меланхолії,
Листя падає, природа готується до зими.
Листопад золотими барвами вбраний,
Дерева гублять свій одяг, готуються до зимового сну.

Грудень приходить зі святковим настроєм,
Снігом вкриває все довкола, як чарівний покров.
Рік закінчується, новий на порозі,
Календар відзначає кожен день, як свято неповторне.

І так крутиться колесо часу,
Кожен місяць у календарі – свій унікальний ряд.
Життя тече, мов ріка в безмежному просторі,
І ми, як пасажири, подорожуємо крізь дні і ночі, черпаючи в них досвід і мудрість.

Весна крокує по землі
І зеленіє все довкола.
Лелеки клечуть на стовпі,
Та квітне, матінка природа

Господарі ідуть в поля
Щоб ніжно землю обробляти.
Худоба проситься на луг,
Траву зелену смакувати.

Земля прокинулась від сну,
Весняний дощ її бадьорить.
І щоб цвіли сади й гаї
їй сонце з неба допоможе.

У селах зранку й до темна
Немов мурахи метушаться.
Кипить робота на городі,
Щоб урожай зібрать в достатку.

В саду вже чути спів птахів
Що повернулися з зимівлі.
На клумбі перші квіточки,
З землі до сонця тягнуть листя.

Довкола мальовничий світ,
В повітрі аромат кохання.
Весна красуня за вікном
Дарує людям гарний настрій.

Земля вся золотава,
аж сіяє,
Сміється синіми
озерами-очима,
Голубить осінь,
ніжить, прикрашає,
Неначе мати,
а земля — дитина.

Вінок сплела,
сорочку вишиває,
Все чепурить,
цілує до нестями,
Тихо по ній,
повільно йде, ступає,
Землі-красі
з очима-озерцями.

03.11.3023.

Дивилось небо,
сонцем посміхалось,
З’являвся вітер
й знову десь зникав,
Стежка вела,
у листі вже звивалась,
Мінявся гай, до осені звикав.

Ласкали промені
і клена, і калину,
Сонливий вітер
листям шелестів,
Та вів розмову
щебіт, згори линув,
У переплеті з сумом він летів.

01.03.2024.