Обмерз цвіт уже
перший в садочку,
Розцвітає черешня услід,
За долинкою, там, на горбочку,
З аличею біліє вже глід.

Той, цвітіння,процес затягнувся,
Віє холодом, сонця нема,
Наче квітень об щось спотикнувся,
Вже невпевнена в нього хода.

Не стрибають синиці між гілля,
Голубів не воркоче сім'я,
Уся чорна, неначе вугілля,
Незасаджена мокра рілля.

Ніби тане тепло під дощами,
Без жалЮ вітер рве пелюстки,
Не женеться трава
над стежками,
Не дає холод швидше рости.

15.04.2025.
Ганна Зубко

Змінився — довший,
теплий вечір,
Неначе цілого пів дня,
Навіть не думає про втечу
У ніч, що дивиться здаля.

У захід сонце не відводить,
Хоча, здавалося б, пора,
Із тіней пліт плете, городить,
Кидає промінь до вікна.

Злегка похитує гілками,
Що вже бруньками узялись,
Іде дворами, берегами
В обійми ночі, як колись.

13.04.2025.
Ганна Зубко

ВеснЯний сніг…
весняний… дивно…
Скупенькі залишки зими,
Цвітуть сади, дме вітер, зимно
На території весни.

Сонце то є, а то немає,
Ховає хмара снігова,
В цвітіння ніжне заглядає
Холодна, заздрісна зима.

09.04.2025.
Ганна Зубко

ВеснЯний сніг…
весняний… дивно…
Скупенькі залишки зими,
Цвітуть садки, дме вітер, зимно
На території весни.

Сонце то є, а то немає,
Ховає хмара снігова,
В цвітіння ніжне заглядає
Холодна, заздрісна зима.

09.04.2025.
Ганна Зубко

Забіліли в садах абрикоси,
І магнолія рясно цвіте,
Заблистіли помітно вже роси,
Павучок павутину плете.

Трав яскравість
кидається в очі,
В голубінь свою небо веде,
Заворожують зоряні ночі,
Світанкове проміння густе.

Зеленіють у лузі осОки,
Розпускається жовта верба,
Лине гомін, частішають кроки,
З кожним днем
все гарніша весна.

04.04.2025.
Ганна Зубко

Небесний простір голубіє
Із-поміж тисячі хмарин,
Земля садками вся біліє,
Що дуже схожі, як один.

А вітер цвіт той все леліє,
Голубить сонце і роса,
Тріпоче пташка, гніздо виє,
Між пелюсток гуде бджола.

Пропахла вулиця тим цвітом,
І двір, і пахне за вікном,
Весна як стрінеться із літом —
Запахне медом та вином.

04.04.2025.
Ганна Зубко

День у дощі, на диво, гарний,
У неба сірості
чарівність пролягла,
Біліє цвіт рясний, туманний,
Росте, густішає трава.

А дощ іде, струмочками стікає,
Полощуть пір'я дикі голуби,
В нім вітерець туди-сюди ганяє,
Наче калюжі хоче обійти.

Дощ за вікном
до шибки все тулився,
Краплі за краплями повзли,
Падав слізьми,
немов у дім просився,
У прохолодної гостюючи весни.

03.04.2025.
Ганна Зубко

Життям між небом і землею
Іде, всміхаючись, весна,
Поля із чорною ріллею,
Погнала в ріст озимина.

ГалЯва в зелені у лісі,
При річці луг зазеленів,
Квітує ряст вже на узліссі,
Вишневий сад весь побілів.

Ще зарожевить яблунь цвітом,
Всюди фіалками сипне,
Їх пелюстками, (перед літом),
Притрусить землю… і піде.

23.03.2025.
Ганна Зубко

Без вітру день
здавався мирним,
(Він і промінням не вітав),
Та мовчазним,якимось дивним,
Наче води у рот набрав.

Заговорив потім грозою,
До неї бурю під'єднав,
Землю водою дощовою
Із насолодою купав.

Стомився, а чи схаменувся,
Всі чорні хмари розігнав,
Рожевим заходом всміхнувся
Й повільно в ніч пошкандибав.

22.03.2025.
Ганна Зубко

День був й пішов,
десь слід лишив,
І ніч піде, слід лише,
Сніжок ріденько землю вкрив,
Щось вітер на нім пише.

Згори читає неба сум,
Ще снігу підсипає,
А вітер крила розгорнув,
Написане стирає.

19.03.2025.
Ганна зубко