Думаю... Неповторно жити в Україні.
Тут прижилися всі чотири пори року.
Сонячне проміннячко кидає свої тіні
Та додає впевненості кожному кроку.

Дивлюсь... На небокраї немає зірок
Й місяць пропливає в нічній темноті.
Зачинив зірок - красунечок на замок
І володарювання обходить на самоті.

Спостерігаю... Змінюється погода.
Наступає осінь. Листопад – на порозі.
Тепер у нас буде романтична нагода
Побачити опале листячко в паморозі.

Бачу... Вже небо пропливає осіннє
Над красунею – українською землею.
Яке ж воно – синьо-голубе й безкрає.
Небеса манять кожною своєю зорею.

Йду... Стугонять поруч мене вітри.
Несуть, як билиночку, в чистому полі.
Здаля чути їх співи – вітрові оркестри.
Пригинають додолу дерева, що кволі.

Стою... Біжать наді мною хмаринки.
Низько опускаються додолу з дощем.
На травичці давно не було й росинки.
Зраділа йому. Не ховаюсь під плащем.

Біжу... Назустріч виглянуло сонце
І проміннячком веселим зігріло мене.
Українська природо, ніжна чарівнице:
"Щиро вдячна тобі, рідненька, за все!"

Радію... Милуюсь погодою й негодою,
І всім, що тільки є на українській землі.
Горджусь рідним народом, свободою,
Тим, що тут життя було дароване мені.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

За вікном віртуозно кружляють, танцюють сніжинки.
Несподівано стало тихо, заворожуюче красиво...
Ті невагомі, сріблясті, мікроскопічні пушинки
Встеляють рідненьку землю трохи несміливо.

Дивлюсь у відкрите вікно та милуюсь
На той нескінченний й безперервний рух.
Лютий... Може, хоч тепер накінець дочекаюсь
Пухнастої, ажурної ковдри, що захоплює дух.

Нехай порадує людей білесенький сніжок.
Ще й покличе собі на підмогу легкий морозець.
Подаруй, зимонько, білого щастя з ріжок.
Надіюсь, що він - перемоги провидець.

Цей лапатий, казковий, зимовий гість
Хоч трішки поховає під собою воєнні руїни.
Хай завітає до наших воїнів, до міст, передмість,
В села, гори, ліси й поля України.

Романтично падають за вікном сніжинки.
Заспокійливо навівають обнадійливі думки.
Може, то вони зітруть з очей українців сльозинки?
Ми б прийняли перемогу з їх доброї руки.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Зима сягнула свого розквіту й чудо-краси.
Білим, мов фея, фарбувала водойми й діброви.
Хурделицею замітала гори та ліси.
Залишала в снігах сліди - кінські підкови.

Забігала в села, хутори й міста.
Білосніжним простирадлом мило розстилалась.
Мить появи красуні - красива, врочиста.
Іскорками під сонцем земля загорялась.

Пухнастий, модний одяг одягнули дерева.
Дахи будинків прикрасили пишні шати.
Правила світом справжня королева.
Вже - лютий. Потрібно поспішати.

Сердечка на сніжку кохання малює.
В горобини та калини - білесенькі корони.
Пташина з верховіть щось приємне віщує.
Гілки під сніговою вагою похилили крони.

Мороз чеканить візерунки на шибках.
Іскриться на деревах той срібний іній.
Земля - в снігах, немов у шовках...
Вже на них - безліч лижних та санних ліній.

Ніжно вранішнє сонце прикрашає зиму
І служить їй вірно цілий день.
Місяць долає нічну жагу невтолиму.
Пливе між зорями. Ранок каже: "Дзень-дзелень!"

Зима сягнула свого розквіту й чудо-краси.
Їй - вдячні люди й все живе, що є навкруги.
Казково виглядають ріки, гори і ліси.
Зимова фея в природі - час спокою, рівноваги.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

ОСІНЬ І ВЕСНА

Зустрілись осінь та весна,
Таке буває раз в століття,
Та це не в маренні, не в снах:
І плід, і цвіт сіли на віття.

Зустрілись осінь і весна,
Й обом їм вистачило місця.
То ж хазяйнує не одна
Чарівна осінь у обійстях.

Зустрілись осінь і весна,
І так красиво поєднались,
Нас здивували всіх сповна,
Що цвіт до яблука приклали.

Зустрілись осінь і весна,
Та багатьом таке й не снилось.
Так мило поглядать з вікна.
Невже в природі щось змінилось?

Зустрілись осінь та весна,
На яблуневу гілку сіли.
Тут незбагненна глибина.
Як так зробить вони зуміли?

Зустрілись осінь та весна,
Змогли усіх нас здивувати.
Чаклуня осінь та весна
Шедевр зуміли вдарувати.

04.09.2019 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 961840