В кінці літа згадалась зима,
Дуже справжня,що холодом віє,
Тепер інша, вже тої нема,
Одіялом пухким не накриє.

Зарум’янить щоку, ущипне,
В річці воду
злегка приморозить,
Жменьку снігу десь, може,
сипне,
Ледь помітно
траву припорошить.

Таку маємо, дяка, що є.
Із зими снігурів пам’ятаю…
Аж до пояса сніг дістає…
Загубились галоші, шукаю…

Попід стріху, уздовж, бурульки…
Завірюха сліди замітає…
Візерунками тішать шибки…
У криниці вода замерзає…

28.08.2024.

Вітер, наче, співає,
щось свище,
Прислухаюся,
в простір дивлюсь,
В такт хитається
гілля безлисте,
Долинає його
сухий хруст.

Роздивляюсь,
як осінь малює,
На піску,
поряд хвилі стою,
Все співає,
все вітер танцює
Під мелодію
дивну свою.

26.08.2024.

Загубивсь вітер, полем блукає,
В бур’янах,
по дорогах горбистих,
В гаю осінь щось досі шукає,
Між дерев заглядає безлистих.

Зірве, кине останній листочок,
Що в густому заплутався гіллі,
Прохолоди додасть
у струмочок,
В осоці змінить колір, у зіллі.

Зарум’янить калину гарніше,
Та дощами все вкотре полиє,
У туманне кільце, ще сивіше,
Знову осінь себе оповиє.

21.08.2024.

Осінь в мрії свої запускаю,
Прохолоду тих днів, вечори,
Між дубів, по діброві гуляю,
Лину в гай, до калини, верби.

З позолотою стрінуся клена,
Ніжний вітер огорне плече,
Ніг торкнеться трава
ще зелена,
Згодом осінь, немов, обпече.

В небі пташку очима спіймаю,
Забреду у болото доріг…
Із мрій осінь уже відпускаю,
Незабаром прийде на поріг.

21.08.2024.

Загубивсь вітер, полем блукає,
В бур’янах, між доріг
порошнистих,
В гаю осінь щось досі шукає,
Між дерев заглядає безлистих.

Зірве, кине останній листочок,
Що в густому заплутався гіллі,
Прохолоди додасть
у струмочок,
В осоці змінить колір, у зіллі.

Зарум’янить калину гарніше,
Та дощами все вкотре обмиє,
У туманне кільце, ще сивіше,
Знову осінь себе оповиє.

21.08.2024.

Дотанцьовує танець свій літо,
Незабаром з поклоном піде,
Ароматами інших вже квітів
Осінь вересень розпочне.

Кажуть, вже полетіли лелеки,
Попрощались з гніздом
ластівки,
Може й так, бо дорога далека,
Чи прихід буде ранній зими.

Стріне вересень першим
неділя,
(Календар під рукою лежить),
Прохолодою б осінь накрила,
Приніс вітер її першу мить.

Кине тінь свою ніжну на плечі,
Розфарбує усе на свій лад,
В місяцях поміняє дні, ночі,
Чарівний розпочне листопад.

20.08.2024.

Дотанцьовує танець свій літо,
Незабаром з поклоном піде,
Ароматами інших вже квітів
Осінь вересень розпочне.

Кажуть, вже полетіли лелеки,
Попрощались з гніздом ластівки,
Може й так, бо дорога далека, Чи прихід буде ранній зими.

Стріне вересень першим
неділя —
Календар під рукою лежить,
Прохолодою б осінь накрила,
Приніс вітер її першу мить.

Кине тінь свою ніжну на плечі,
Розфарбує усе на свій лад,
В місяцях поміняє дні, ночі,
Чарівний розпочне листопад.

20.08.2024.

Здивувавсь не один
шанувальник жари,
Як скучаю по осені, плачу,
Приручилась, немов,
до цієї пори,
Хоч для неї нічого не значу.

Задивлялось у сивий,
у осінній туман
Ще дитинство,
у дощ заслухалось,
Підставляло щоку
прохолоді, вітрам,
Кольорами її милувалось.

Позолотою клен
посміхався-сіяв,
Жовтизною верба
шелестіла,
Рудокосу березу
ніжно вітер чесав,
Їхнє листя
в долоні ловила.

Дні рахую, чекаю,
назустріч іду,
Нову осінь в уяві малюю,
У новому старе
пригадаю, знайду,
Таємницю якусь розкодую.

Порудіє трава
в переплетах стежок,
Очерет порудіє і зілля,
Попід гіллям, внизу,
порудіє струмок,
В рижоватому
блиску проміння.

Іншим вітер злетить,
там, де осінь руда,
І хоча соловей не співає,
Вона манить усім —
не співоча краса,
Рудим птахом
в сади залітає.

12.08.2024.

Календар все листаю, чекаю,
Придивляюсь до листя, доріг,
Той туман за вікном виглядаю,
Що росою впаде на поріг.

Вересневий чекатиму вечір,
Листопад ще жовтневий діждусь,
Як собою накриє тінь плечі —
В прохолоду її огорнусь.

Клен, береза засяють у сквері,
Сипне листям вітрець, понесе,
Під мої, під самісінькі двері
Ягідьми горобина сипне.

Календар все листаю, чекаю,
Коли осінь, нарешті, прийде,
Жовтим листям мій двір закидає,
До порогу туман приведе.

04.08.2024.

Не зупинилось літо,
далі йде,
Воно для осені
і спека його лишні,
Каштан, на диво,
в вересні цвіте,
І забіліли
де-не-де ще вишні.

Зима поселить
осінь в свої дні,
Та ж невідомо
скільки погостює,
На вороному
вже буде коні,
Слід попередній
вдало замаскує.

Весна чарує,
літа дні когось,
І біла мить
зимова зачарує,
А когось осінь,
так вже повелось,
Чарує, ніжить,
подихом лікує.

23.06.2024.