А туман клубочиться
Котиком сіреньким,
Доторкнутись хочеться
До нього скоренько.

Бо як сонце вигляне,
Покотиться далі
Берегом-долиною,
А тоді розтане.

2018 р.

Цвітуть каштани, липи поруч,
Ось-ось розквітнуть —
втіха бджіл,
Біжить дорога вздовж ліворуч,
Що є утіхою машин.

А поряд вітер (як без нього),
БруднИться пилом, в очі дме,
Біля містка, і не одного,
Неспішно річка вдаль пливе.

Праворуч верби, верби зліва,
Рибацький човен на воді,
Покірна хвиля, мов дитина,
Усе хлюпочеться в кущі.

Квітує рясно вже калина,
Тріпнув метелик, поряд сів,
А там, де трави, конюшина,
Присіла зграя голубів.

17.03.2025.
Ганна Зубко

Там вкривались стежки
Споришем і травою,
Не знайти, поросли
КропивОю густою.

Незабудки цвіли
Поміж зілля, край хвилі,
Очі й їх не знайшли,
Голубінь не зустріли.

Замулились піски,
Поряд зілля не стало,
А ні лілій, ряски,
Кудись все позникало.

Обміліла ріка
І озЕрце без броду,
Не знайти джерела,
Ту води прохолоду.

Всюди, вздовж берегів,
З сумом очі блудили,
Лився щебет, летів,
Осокори шуміли.

05.03.2025.
Ганна Зубко

І знову вечір, ніч за ним,
Із темрявою, снами,
Яскраво місяць засвітив,
Оточений зірками.

Тиша між стін та за вікном,
Спокійне гілля звисле,
Та вже невдовзі, поміж сном,
Гроза очима блисне.

А потім вітром пожене
Між сонними дворами,
Дощем і громом сполохне
Глибоку ніч зі снами.

03.03.2025.
Ганна Зубко

Бринить в повітрі музика весняна:
Лелечий клекіт, пісенька шпака
І його брата чорного грака,
Яка лунає звечора і зрання.

Розцвірінчалися в калюжах горобці,
Радіють і синички-щебетухи
Весняній сонячній порі оцій,
А її музику треба уміти слухать.

2020 р.

Весна. Між стін незручно, тісно,
Надвір виманює тепло,
Повіє вітер, гілка трісне,
Тріпне пташине десь крило.

Стежина в’ється, зеленіє,
Тихенько хвиля в берег б’є…
Час поспішає, чимсь дивує,
Щось забирає, щось дає.

Напитись вітром тим весняним,
Ніжним насититись теплом,
Цвіли садки щоби, буяли,
І мирним небо щоб було.

28.02.2025.
Ганна Зубко

Минуть холода і сніги зійдуть, а первоцвіти знову зацвітуть.
Подекуди лід, а подекуди сніг, а Крокус маленький зацвісти вже встиг.
Зірки блакитного та рожевого, синього й білого – це Хіонодокса в малюнку серцю милому.
Атмосфера казки в кольорах рожевих, фіолетових, блакитних та білих.
Акварельної фарби мазки – це Печіночниць пелюстки.
Квітень прийде розцвітуть Гіацинти рожеві, лілові й бузкові.
Рожевий й фіолетовий Пульмонаріїв цвіт.
Як сонця промінчик яскравий до Вас завітає в віконце,
Ряст пишний та елегантний потягнеться до сонця.
Травень -це магія сходу.
Корончаті, мініатюрні, мультивікові й махрові зацвітуть Нарциси.
В такт зацвітуть володарі чарівної краси , назва цим квіткам Іриси.
Тюльпани хвилясті й махрові, потім красу принесуть.
Опісля краса не скінчиться коли вони відцвітуть,
свою естафету квіток Весняних, Літнім квіткам передадуть.
27.02.2025
В.Є. Панченко

Низенькі хвилі, майже рівні,
Спросоння вітер позіхав,
Уже співали дзвінко півні,
І берег голос подавав.

Спивало сонце роси в травах,
Водою хлюпало відро,
Дивилось небо, в білих хмарах,
Як метушилося село.

26.02.2025.
Ганна Зубко

Очима б річку обійняти,
Торкнутися всього і скрізь,
У тихі хвилі заглядати,
Де тінню кинув верболіз.

Траву погладити, мов гриву,
Неначе пасмо своїх кіс,
Зайти до лугу, до обриву,
Що конюшиною поріс.

Вдихнути вітер той жаданий,
Щоб прохолодою задів,
Та щоби поряд, над ланами,
Лунав все жайворонів спів.

24.02.2025.
Ганна Зубко

Наче в обнімку із рікою
Село розкинулось в полях,
Далі, за балкою крутою,
Прямий і довгий Чорний Шлях.

Місток в селі, місточок в полі,
Сховався в балці, наче сів,
Тяглась дорога повз тополі,
А далі — горбилась з боків.

Лісок іздалеку виднівся,
А поряд берег шелестів,
Пташиний щебет в нім котився
І понад хвилями летів.

Там ясен-гай і цвіт калини,
І постарілий верболіз,
Струмок між плетевом ожини
Воду до озера все ніс.

24.02.2025.
Ганна Зубко