Війна... Києво-Печерська Лавра - духовна святиня.
московське православ'я - загроза українській державності.
Гібридні технології... Релігія... Протистояння...
російські попи в Україні вдаряють по свідомості.

Українських вірян вони затягнули в свої тенета.
Змогли зламати їх і озлобити проти свого народу.
Агресивне налаштування, денацифікація - ворожа мета.
Попи живуть тут у розкоші, мають велику вигоду.

Йде неприхована, відкрита релігійна конфронтація.
московський патріархат виступає проти України.
Зневажати нас вчить кремлівсько-кирилівська інструкція.
Поза законом - моральні поняття, людські терміни.

Завершився час оренди приміщень святої Лаври
Та московських попів звідти виселити не можна.
Озброївшись підтримкою віруючих, шукають шпари,
Як залишитись... Їхня віра - несправжня, безбожна.

В хід ідуть лихі прокльони, залякування, брехня.
Святині розкрадаються. Вивозяться церковні цінності.
Проклята свідомими українцями хижа москальня
Вкотре мерзенно знівелювала принципи набожності.

Звільнення українських церков від вражих попів -
Найголовніше завдання тилу під час кривавої війни.
Розгул одурманених та агресивних фанатиків
Тепер змушені спинити відповідні органи та чини.

Пора вже офіційно визначити негромадян України -
Тих, хто живе на українських теренах, а славить росію.
Хай їдуть на здичавілі, спустошені землі московщини.
Не можна терпіти злобу до своєї держави й агресію.

Гинуть мирні цивільні люди й патріоти-захисники,
А московська церква ставить українців на коліна.
російські попи поводяться з вірянами, як власники.
Хіба здатна собі дозволити таке нормальна людина!?

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

ПОЛИВАЛЬНИЙ ПОНЕДІЛОК

Нехай вода гріхи наші омиє,
Омиє душі кожного із нас,
І дощик з неба рясно хай облиє,
Бо день такий буває в році раз.

Цей перший понеділок після Пасхи
З дитинства пам’ятаємо усі,
Нас дощик поливає з Бога ласки,
І вся земля стає в Божій росі.

В народі називають поливальним,
Водою обливають геть усіх,
Та називають навіть і Пасхальним,
І лине по усіх усюдах сміх.

За це сьогодні в нас нема образи,
І хлопці обливають всіх дівчат,
Виблискують краплини, наче стрази,
Пісні та сміх сьогодні скрізь звучать.

На те він є таким лиш раз у році,
Всі інші понеділки – не такі,
Його з дитинства пам’ятаєм досі.
Околиці стають всі гомінкі.

20.04.2020 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2020
ID: 945980

ПРОСТИ МЕНЕ ГРІШНУ, ВСЕВИШНІЙ, ПРОСТИ

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Прости, якщо можеш, благаю,
Нелегко хрести із гріхами нести́,
То ж прощення тво́го чекаю.

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Гріхи, мов каміння, збираю,
Стежками життя все доводиться йти,
Надію, що про́стиш, плекаю.

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Не всюди свідомо грішила,
Благаю, гріхи всі мої́ відпусти,
Бо ними я світло закрила.

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Життя в чагарі нас заводить,
Нелегко бува чагарями пройти,
І це до гріхів нас доводить.

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
За кожен з гріхів свої́х каюсь,
Чому́сь до гріхів є усюди мости,
Минати я їх намагаюсь.

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Доро́гу вкажи безгріховну,
Та строго, благаю, мене не суди,
Я душу очищу гріховну.

16.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023ID: 977148

Розп‘ятий на хресті ,стерпів свій біль скалічених кісток,
За всі гріхи земні,вдягнув вінок терновий.
Замість вина ковтнув ганьби ковток,
Прийнявши смерть в смиренності й любові.

Прийняв всі муки за людські гріхи.
Був закатований він підлості рукою.
Та все одно читав він кАтам молитвИ,
Що розділили його ризи між собою.

Своєї віри не відрікся на одрі.
Чекав спасіння для всьго земного,
Та глузували фарисеї перед ним,
Лише почув-спаси себе самого.

Він словом ніс в серця людей любов,
Бо ближньому не забажаєш горя
І пролилася з рани вода й кров,
В останнє прокричав: «Чому покинув,Боже?»

НевІдомі нам Господа шляхи,
Бо дав нам скуштувати ту тернину.
Дай ,Боже ,нам пройти часи пітьми.
Дай ,Бог ,народу воскресіння й миру.

21.12.2022.
Автор : Верховчанка
( Людмила Сун-Дун-Чан)

Дев'ятнадцяте січня... Йде ритуал освячення води.
У світі та в Україні – день Водохреща Господнього.
Правиться в церквах, святиться водиця з водойми.
Існує свій Водохресний сюжет гуляння народного.

Останнім часом біля водойм проходять "вертепи"
Й купання у святій воді. Віра людська – суперечна.
Справжнє збочення нас веде в російські "скрепи".
Така ситуація на освячених водоймах – недоречна.

Все це виглядає низько, не культурно, не релігійно.
Віряни напів оголеними пірнають в освячену воду.
Цей натовп виглядає якось дикувато й безнадійно.
Чомусь – зовсім не соромно українському народу.

Краще б усі віряни більше уваги приділяли Літургії,
Частіше ходили до церкви та щиро молилися Богу.
Дехто з тих, хто пірнає, не має тієї набожної енергії,
Оскверняє святиню. Люди роблять з цього розвагу.

За всіма православними та українськими звичаями
Саме в ці три дні – заборонено пірнати у святу воду.
Її освятив сам Бог... Не можна ж допускати скверни.
Ми з вами – з України, зі славного релігійного роду.

Випивати та гуляти на, тільки що освяченому, місці,
Стрибати в обрядову ополонку з оголеними тілами
Нам – не варто... Ми ж виросли в набожній колисці.
Шановні: "Та що ж таке зараз відбувається з нами?!"

В українців є прислів'я: "Риба завжди гниє з голови".
Шкода, що нашою елітою чин купання підтримано.
Україна в церковній площині вже зіп'ялася на ноги.
Давайте, все те проросійське, "скрепне" відкинемо.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко