Якщо зайшов і прочитав вірша,
то коментар свій там зостав.
Адже авторам приємно.
У тих віршах їхня душа
то плаче то радісно співає.
А твій коментар у смуток
підбадьорить його,
а в радісну мить заспіває.
Адже ми одна велика родина,
що зветься УКРАЇНА!
Час ллється рікою,
біжить поміж хмари,
В теплі, прохолоді,
прямими стежками,
В своєму йде руслі,
немов, поспішає,
Усі перешкоди
без втоми долає.
У денному світлі,
у темряві ночі,
Повз гори, моря
пройде-перескоче,
У вітрі, під сонцем,
не висне в тумані…
Раби свого часу,
в його ми полоні.
24.02.2024.
Час ллється рікою,
біжить поміж хмари,
В теплі, прохолоді,
прямими стежками,
В своєму йде руслі,
немов, поспішає,
Усі перешкоди
без втоми долає.
У денному світлі,
у темряві ночі,
Повз гори, моря
пройде-перескоче,
У вітрі, під сонцем,
не висне в тумані…
Раби свого часу,
в його ми полоні.
24.02.2024.
Час ллється рікою,
біжить поміж хмари,
В теплі, прохолоді,
прямими стежками,
В своєму йде руслі,
немов, поспішає,
Усі перешкоди
без втоми долає.
У денному світлі,
у темряві ночі,
Повз гори, моря
пройде-перескоче,
У вітрі, під сонцем,
не висне в тумані…
Раби свого часу,
в його ми полоні.
24.02.2024.
Час ллється рікою,
біжить поміж хмари,
В теплі, прохолоді,
прямими стежками,
В своєму йде руслі,
немов, поспішає,
Усі перешкоди
без втоми долає.
У денному світлі,
у темряві ночі,
Повз гори, моря
пройде-перескоче,
У вітрі, під сонцем,
не висне в тумані…
Раби свого часу,
в його ми полоні.
24.02.2024.
Чи є різниця як писать
На тканині чи на тілі,
Кому пишем ти?
Слова підтримки чи надії,
яка кудись втіка.
Може ти пишеш про природу,
чи про глибоке море.
Як дитина шкряба олівцем папір,
так ти пишеш всі почуття.
Сонце світить чи йде дощ?
Взагалі не важливо,
головне, що ти є.
У думках не спіткаюсь, і добре,
З головою в минуле пірну,
Одоліє як втома, набридне ---
У майбутнє на мить зазирну.
У щілину, дверей не відкриє,
Усе правильно,
всьому свій час,
Заборонено, Бог не веліє,
У секреті тримає для нас.
Довгожданий прислав
мені спокій,
Голос лісу в нім,
поля, струмка,
Погостює не знаю він доки,
Наче стомлений,
йшов здалека.
Посаджу спокій,
поряд присяду,
Не стривожу,
щоб втома пройшла,
Мовчки вслухаюсь
в кожну пораду,
До його прихилившись плеча.
13.02.2024.
У думках не спіткаюсь, і добре,
З головою в минуле пірну,
Одоліє як втома, набридне ---
У минуле на мить зазирну.
У щілину, дверей не відкриє,
Усе правильно, веліє
всьому свій час,
Заборонено, Бог не веліє,
У секреті тримає для нас.
Довгожданий прислав
мені спокій,
Голос лісу в нім,
поля, струмка...
Погостює не знаю він доки,
Мабудь стомлений,
йшов здалека.
Посаджу спокій,
поряд присяду,
Не стривожу,
щоб втома пройшла,
Мовчки вслухаюсь
в кожну пораду,
До його прихилившись плеча.
13.02.2024.
Вже інша роль, у іншій сцені,
Сім'ї бо вже немаю,
"Кобзар" відкладений, Єсенін,
Скрізь песимізм без краю.
Плинуть хмари' десь із-за гір,
На дощ все заслуговує...
Ручка цілує знов папір,
Словами заціловує.
В рядки шикуються вони,
Так треба, так і водиться,
І ще слова, і знов рядки,
Ось-ось вже вірш народиться.
11.06.2023.
Тьм'яніє день,
крадеться вечір...
Потроху тиша залягла...
Знов почергова дня утеча,
Такого, майже, вже нема.
Так піде інший і наступні,
Ввійдуть в минулого роки...
Цікавість стукає в майбутнє,
Хоче заглянути, ввійти.
17.11.2023.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
