відпустити болюче минуле…
ти пройшла вже багато сходин.
а що було, – те було, загуло…
а що є? найцінніший один.

і забути нікчемні образи.
а для чого, скажи, це тобі?..
“тупі фрази” і “чмошні зарази” –
та пішли вони разом усі!

незнавці ювелірних прикрас –
вже й без просьби забрали “моє”.
лиш душа – то мій цінний алмаз.
зачепити? – і током приб’є.

як той паросток, що крізь асфальти,
я — та сила, що виросла з ран.
і хай я не стрибатиму в сальто,
тихо знаю свій внутрішній план.

10:00, 22/09/2019 (Тернопіль, вул. Бордуляка)

Є люди такі, як промінь
З відкритим та щирим серцем.
Лишають по собі спомин
Простий на завжди відвертий.

Коли наступає темінь,
У них не згасає віра.
Не тільки щемливий трепіт,
Вони викликають довіру.

Душа, як відкриті дверці.
Не требують перемовин.
Знаходять надію в серці,
Бо очі у них, як промінь.

Мені би таку відвертість,
Мені би хоч трохи віри.
Дитячу вернути щирість,
Незнаючи правді міри.

Мені би таку надію,
Світліше, щоб було в русі.
Багато чого не вмію,
Та може колись навчуся…

Весна несе з собою мрії,
Тепло і успіх без вагань.
Дає маленьку, все ж надію,
Надію в полі сподівань.

Природа знову оживає,
В душі, наснагою сповна.
Тепло у жили проникає.
Така жадана всім, весна.

Вона дає нам нові мрії,
Віру в добро і у дива.
Такі малесенькі надії,
Несе розстріляна весна.

Таке близьке усе до болю,
Вевсяним цвітом зацвіло.
Хай зникне зовсім поле бою,
А в серці править лиш добро!

Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Він один залишився, лелека,
Поміж холоду хвиль та боліт,
Десь у небі вся зграя, далеко,
Поряд тихий, між вербами, брід.

Уже листя злетіло у воду,
Десь покрило траву і пісок,
А лелека все там, біля броду,
Одинокий, неначе, листок.

15.04.2025.
Ганна Зубко

Народилась в найкращій країні.
В мальовничім і райськім селі.
Там сторічні дуби і по нині,
Нам співають гілками пісні.

Солов’ї там кохаються в співі…
Дзвін зозулі на краю села.
Там трава на весні зеленіє.
Все цвіте, як приходить весна.

Що не двір, то розлога калина,
Чорнобривців міцний аромат.
Люблять також в селі і жоржини.
Річка Збруч у Дністровський лиман.

Там ліси неймовірно красиві
Наповняють і шепчуть казки.
Верби також ростуть плаксиві,
Розлітаються вітром гілки.

На горі височіє фортеця.
Історичний міцний оберіг.
А на схилі гори суниці
Плодоносять і тішать щорік.

Добувати там можна мрамур,
Бо багата Вкраїнська земля.
Передав нам бегатства ці пращур,
Чорноземи, ліси і поля!

Вона була неймовірно вродлива.
Неабиякий мала шарм…
Одягалась порядно, не хтиво.
На плечах був прозорий шарф.

Шовковисте по пояс волосся.
Чобітки до колін з каблуком.
Помічали завжди її хлопці.
Не один вже пішов з гарбузом…

Її розум, мов космосу сила,
Розмова, як спів солов’я.
Давно вже себе оцінила,
Точно знала, що хоче в життя.

Дітей жінка сильно любила,
Та тримала собаку й кота.
Але вірила спрагло, щосили,
Ще зустріне свого короля.

Вона була неймовірно вродлива.
Їй ніколи не сумно одній.
Жінка, що себе полюбила,
Мов цінний музейний сувій…