Господи, прийми мене такого
Побитого, слабкого, ще й дурного
Мій шлях Ти, Боже, добре знаєш
І повсякчас мене Ти виручаєш…

Я пам'ятаю те світле проміння
В час дитячий, те благоговіння
Я пам'ятаю перший раз у храмі
І дякую за це я батьку й мамі…

Я пам'ятаю перший день у школі
Де вирішитись мали наші долі
А ось, вже клас останній, листопад
Останніх днів у школі це парад.

Я пам'ятаю, працював старанно
Було, що вів себе дуже обманно
Брехав, сміявся з інших, сквернословив
Багато нерозумного промовив

Я пам'ятаю перший день війни…
І страх людей, боялися вони.
І я боявся, тільки Ти поміг
Без Тебе й слова мовити не міг.

Я пам'ятаю перший день у Вівтарі
Тоді палали на лампадах ті вогні
Це була радість, що не описати
Тебе на новім місці прославляти!

Я пам'ятаю перший день в ліцеї
І свої добрі й божевільнії ідеї
Я пам'ятаю, як чинив жахливо
А Ти мені явив не одне диво…

Я пам'ятаю Метеори і Егіну
І місто славне- давнюю Атіну
І Міри, і Сінай, Ефес і Цареград
Що принесе мені цей листопад?

Я пам'ятаю ночі, столітні документи
Розкрилися нові історії моменти
Тяжко підпис цей- "Ніколенко" читати
Як знати текст подальший- "розстріляти"

Я дякую Тобі, що дав мені життя
Що захищаєш в кожен день в мого буття
Іноді, здається, що себе втрачаю.
Та ні! Я є! Я знаю! Тебе я пам'ятаю!
Бірець Роман

У повній темряві, під пульсу ритм,
Проходячи стандартний алгоритм,
За повелінням долі поспіша,
У плід буде заселена душа.

Комок енергії надійний,
Невидимий, бо надто цінний,
Як основа життя, як частинка Творця, Залишиться з тілом енергія ця.

Людина родиться малою,
І за батьківською спиною
Від негараздів і від зла
Завжди захищена вона.

Повільно час летить для неї,
Машинки, кубики і феї,
Батьки купують, що захоче,
Вона при них і дні, і ночі.

Росте дитя, дай Бог здорове,
Йому життя пророчать кольорове,
На щастя, на долю, на многі літа,
В гармонії, радості щоб бігло життя!

І доля якщо благодатна до неї,
А мир і спокій панують в оселі,
Душа розвивається в тілі, росте,
Творець же частинку свою береже.

Він споглядає з небес, направляє,
І "випадковостями" попереджає,
Він прагне донести, що кожному з нас
Про сутність життя вже задуматись час!

Про те, чи пристойно на світі живемо,
Чи правильний спосіб життя ми ведемо,
Добро, а чи зло в душі ми плекаєм,
І людям навколо що ми бажаєм.

Бо вчинки хороші і добрі думки
У мозку формують нейронні зв'язки,
А весь негатив, що людина збирає,
Постійно бентежить і нас притупляє.

Бо бруд і зло, які в людині процвітають,
Руйнують душу, силу забирають,
І до мети хто йде по людських головах,
Свій вогник душі перетворює в прах.

Отож плекайте краще в серці ви добро,
І до мети спокійно доберетесь все одно,
А Всесвіт у гармонії з душею
Віддячить вам сторицею своєю.

Як будеш впевнений, що мчишся до мети,
Подумай добре, на якому боці ти,
Бо промінь душі освітить твій шлях
У час відповідний, як окрилений птах!
Андрій Буркацький

Немає нас — нема й любові.
І в серці згасла та печаль.
Усе розвіється навколо, й вітром віднесе у даль.
І знов мені видніє море, в якому бачу я свій рай…
Ну незакінчену сторінку вітер віднесе у даль.

І він погляне в твої очі, які залишив в самоті.
Вони не скажуть, що чекав, що ти була в його житті.

Навколо була тільки тиша, яку розвіяв тільки грім.
І все в очах перегоріло — і ти зосталась в самоті…
Катерина Скляр

Немає нас — нема й любові.
І в серці згасла та печаль.
Усе розвіється навколо, й вітром віднесе у даль.
І знов мені видніє море, в якому бачу я свій рай…
Ну незакінчену сторінку вітер віднесе у даль.

І він погляне в твої очі, які залишив в самоті.
Вони не скажуть, що чекав, що ти була в його житті.

Навколо була тільки тиша, яку розвіяв тільки грім.
І все в очах перегоріло — і ти зосталась в самоті…
Катерина

Хай ллється музика луною,
І радість хай тече рікою.
Хай буде сміх, порозуміння,
Молитва і благоговіння.

Господь нам день подарував
Ніхто із нас ще не пропав
У кожного свій шлях є нині
У горах, в лісі, по долині.

Ти лиш свій шлях скоріш знайди
З молитвою по нім іди,
І буде важко, будуть люди
Брехливі зрадники-іуди.

І будуть біди, сльози, сум
Відвернуться і брат, і кум,
Та Він ніколи не покине,
І зло усяке з очей згине.

Постій, мій друже, і згадай,
Що Бог- любов є, і вставай,
До праці, шляху і служіння.
Смиренним дасть благословіння.
Бірець Роман

09.11.2025
1355-й день війни

Не спокушайте Доленьку,
Вона така крихка,
Живіть собі в росії,
Поки вона жива.
Хоча її не любите,
Вам муляє чуже,
Тому війною ходите,
Розруху несете.
Самі її розвалите,
Імперії кінець,
Ми вам бажаєм впоратись
З поміччю небес.
Невже не жаль росію вам?
Тут клад земних багатств,
Жили б собі без заздрощів,
Не рухалися б в ад.
Безумство вас штовхає
Лякати білий світ,
А зважитися соромно
Визнать програш свій.
Невже ви ще не бачите,
Куди вас завели?
Найкраще зараз рішення,
Це жити без війни.
Кінець царя близесенько,
А вам все розгрібать,
Тому не гайте часу,
Наводьте в себе лад.
Галина Корольова

В прямому етері з російського штаба
З болота кричить вже поранена жаба
Поможи дядя Вова, у нас небезпека
Прилетіла до нас українська лелека

Ця лелека голодна, ну точно акула
Всіх жаб на болоті за раз проковтнула
Я мабуть одна залишилася, SOS
Що робити надалі, порадь мені Бос

А у відповідь жабі надіслали наказ:
Знайди десь поблизу собі унітаз
Й забийся у нього, по саме дно
І прикинься що ти є звичайне лайно

Слухаюсь Бос, наказ зрозумів!
Знайшовши лайно він там і присів
Але ж жаба забула, що там на воді
Українські літали бойові комарі

І вони згуртувавшись ніби ті дрони
Показали лелеці саме ті зони
Де сиділа СВО-лота під прикриттям
І там усі жаби попрощались з життям

На московські болота теж із далека
Прилетить уже скоро наша лелека
І скаже весь світ із радістю: БІНГО
Коли прилетить туди наша фламінго

Ігор Лівак

10.11.2025
1356-й день війни

Конь-лавров десь накосячив,
путін його не пробачив,
Зазвичай не наше діло,
Та цікаво й зрозуміло.

Їх політика могутня
Вже приводить не туди,
Скоро путіна із трона
Скинуть їхні же діди.

У кремлі елітна кухня,
Хай самі себе гризуть,
Нас позбавлять витрачати
Дорогий для нас ресурс.

А чудові наші Дрони
Хай позбавлять їх тепла,
Хай в москві не буде світла,
Хоч іде уже зима.

Нас даремно розізлили,
За образи будем БИТИ!
Може вас це змотивує
І навчить, як треба жити.
Галина Корольова

Україна земля козацька славна і незламна
тебе вбережу я завжди
щоб ніколи і ніде із подавна
не знала ти більше біди…
Ващак Андріана Михалівна

Якщо мене запитають за кого я своє життя віддам я з усмішкою назву ваше ім'я мам

Бо тепло долонь ваших, мов сонце, зігріває,
А в очах безмежна ніжність, й доброта. ви, мамо, ангел мій, що завжди поруч, літає
Закриваючи мене від лиха і біди

Ваш голос – пісня колискова,
Він заспокоїть серце у журбі
І мудрість ваша, наче тиха мова,
Направить і підкаже у тяжкі часи…
Ващак Андріана Михалівна