І не напишу «добрий ранок» я тобі
Не побажаю гарного настрою
І не напишу я ті чудернацькі всі
Слова, що крутяться довкола.
І не скажу як я рада бачити тебе,
І не попрошу обійняти
Я просто буду тихо йти,
І просто буду я мовчати.
І вже не важно, плакала я
Чи вмирала, жива осталась
То забудь, забудь як плакалась тобі,
Як думала що помираю.
Не маю я чіплятися за тебе
Не буду я молитися тобі
Тому забудь про мене назавжди
І не дивись довкола.
Ти не шукай мене в очах у посторонніх,
Ти не знайдеш мене, забудь,
Забудь як виглядали ті дороги,
Що до мене все ведуть.
Вони заплутаними стали,
Вже поросли давно шипом,
Ти не знайдеш дорогу знов до мого серця,
Залиш остатки тих невинних спроб.
Влада Кухарчук

Чи є у світі кращий скарб,
ніж любов і шоколад?
Це, зазвичай, беруть як одне —
бо любов у солодкому живе.

Хтось до цього ще й вина, —
і здається: це вже мрія, не життя.
А загалом — щоб бажання збувались,
ти повинна сама втілювати їх у життя.

Працюй над собою — і зрозумієш сама:
це було недарма.
І нехай буде життя твоє —
мов солодка казка,

А ти в ній — принцеса ясна,
що світу додає ще й ласки. 🌸

Ольга Земʼянська

Перша любов – сон
Друга – пробудження
Чи зможеш обійняти обома руками
Серце жалкого відступника

Мої очі давно вже червоні
Від сотні дельфінів по моїй шкірі
Крокодили будуть плакати в агонії
А чи будеш плакати ти?

Те що вже мертве – вмерти не може
Те що вставляє від рук до низин
Моє тіло було вже мертвонароджене
Не маючи шансу підкорити вершин

Я мов «дід і море»
Герой невдаха
Вже надто старий
Мені вже шістнадцять
Я тільки родився
І вмер уже в сім

Перша любов – Сон
Друга – відтаяння
Знов беру нові колеса
Боже не чує моє каяння

Та я беру тебе за руку
У мене бєда з головой
Нам буде весело разом
Наше майбутнє отстой
І я бере тебе за руку
У мене бєда з башкой
Нам буде весело разом
Бо я твій антигерой
Олексій Постріл

Серед всіх людей Карикатурних зірочок

Осяєш світ своєю ти красою

Бо серед всіх других зірок

Ясной обернулась ти зорьою

Освітила космос, засліпила мої очі

Більше ніць не бачу, крім зорі

Не забуду ніколи ті очі твої

Що ховаються в зорі, у небі в горі

І серед всіх мільйонів б***ских зірок ти будеш моєю зорею

Єдиною у світі, єдиною у космосі – моєю душею
Олексій Постріл

Хочеш я вбʼю всіх тих гадів
Затопчу на місці – як груду каменів
Заллю своє горло червоною фарбою
Спалю це місто до чортовоі матері
Залишся зі мною, бо буду благати
Бо перед тобою я і сильний і слабий..

І сильний і слабий – мужик зі сталі
І серце здавалось б також зі сталі
Вбивати для тебе можу і далі
Та чи хочеш ти того? Не можу я знати..

Та ні, знаю я що ти не хочеш
Тобі взагалі немає діла
Ти з мене навіть не гониш
і моя рука вже вкрита..
Вкрита фарбою тією
Яку ти же так боялась
А я думав про тебе у час
коли серце зупинялось

Олексій Постріл

Я щасливий
Я сталевий
На серці гнів
Я ліз на скелі
І зніс би гори
Зніс би стелю
Та я стою дивлюсь у низ
Якір що мене так стис
Тягне, тягне мене вниз
В безліч душних сірих лиць
Тягне, тягне якірець
То наступає мій кінець
Олексій Постріл

Світ жорстокий і цинічний,
Свою шкуру береже,
Їх не б'ють ракети й дрони,
Й наша біль їх не гребе.

Дали фору терористу,
Він тепер оскаженів,
Вже і вас вважає ціллю,
Ціллю номером один.

Хочеш вижити – брикайся,
Бий вражину, захищайся,
Роби хутко свою зброю,
Й бий туди, де більше вою.

Наші люди теж у тренді,
Є гарячі й холодненькі,
Одні нас всіх захищають,
Інші в схованки гуляють.

Хто лукавий і мудріший,
Той грабує собі в тиші,
Мріє владу ще тримати,
Щоб і далі грабувати.

Вже не стерпимо такого,
Тільки б скінчилась війна!
Справедливість нову створим,
Щоб законною була.
Галина Корольова

У світі є те, що не треба життю.
На милі від серця слова,
У світі є те, що на пам'ять твою
Подіє лиш тепла весна.

У світі є те, що тінь у вікні,
Тихо шепоче про день.
У світі є те що непотрібно мені
А воно, — мого серця мішень.

Світ знає те, що крізь радість мою
Кричить тая тепла весна —
Та світ не знає те
що ніяк не засну
В сутінках темного тла.
Яна Гривнак

Одної ночі, в сні глибокім,
Я Матір Божу в саду зустрів.
Стояла в чорнім — мов у морі смутку,
Її вуаль — мов тінь усіх світів.
Я тихо мовив: Хай Господа хвалить
Усе, що дихає й живе.
Вона сказала: І я хвалю, мій сину.
Промовила свята до мене:
Питай, не бійся — я скажу.
Я запитав: Чи буде добре все? —
Вона у відповідь сказала
Все буде, добре стверджую тобі.
Я вдруге змовк, та серце просить:
А як там батько, у вічнім сні?
І посміхнулась: будь спокійним.
Він у Господній стороні.
А втретє я спитав з тривогою:
Чому я є такий, як є?
І Мати з болем промовляє
Не ти такий — це світ такий, в пітьмі й жадобі.
Невідомий

ХІІ 🇺🇦 Ідентичність

Нам окупанти – не брати
І ті, хто нас вбивав – не браття,
Колонізатори ви і кати,
І підливаєте сьогодні масло у багаття.

Своєю правдою? Та ні – брехнею,
Вам Україна – кістка в горлі,
Завжди була і буде нею,
Через свою жагу до волі.

Нам окупанти – не брати,
Ні західні, ні східні.
Нам наплювати з висоти
Що з чимось ви не згідні.

І українці, хто з катами
Злигаються у танці,
Не хочеться зв'язку із вами,
Для мене ви вигнанці.

27.10.2025

Баланов Артур