Забирає війна найкращих,
Котрі землю боронять свою.
Дітоньки це рідненькі наші,
На жаль гинуть в запеклім бою.

Непоправна для нас це втрата,
Бо найвища цінність – життя.
Про всіх будемо пам”ятати
Хто загинув.Хоч дні летять,

Не забуде нікого Вкраїна,
Хто на захист Вітчизни став.
І про доньку свою, і сина
Пам”ять жииме у віках.

2023 р.

Лунає гімн лунає гімн
Лунає гімн мого народу
Що чутно в нім що чутно в нім
В нім дух і присмак перемоги

Іде війна іде війна
Чи доживемо до весни
За нами Бог за нами Бог
Ми ждем закінчення війни

Пролита кров пролита кров
Моя Вітчизна у вогні
В ярмі Любов в ярмі Любов
Але настануть мирні дні

Лунає гімн лунає гімн
Лунає гімн мого народу
Що чутно в нім що чутно в нім
В нім дух і присмак перемоги

В ярмі війни давно вже наш народ
Під звук тривог Вітчизна засинає
Героям вже не треба нагород
Вони назавжди світ цей залишають

Веде війну нескорений народ
Під вічним небом волю здобуває
Незламність генетичний код
Народ такий ніколи не вмирає

Земля в крові страждає Україна
Війна це зло й вона несе руїни
Незламний і не скорений народ
Лиш перед Богом стане на коліна

На лоні рідної землі,
Де сонце грає в небесах,
Там, де Дніпро, мов срібло, пливе,
Бринить у серці радісний зв’язок.
Вишиванки, як барви весни,
Селянські руки, що землю плекають,
В них — душа народу, в них — історія,
І в кожній стежці — любов, що не зникає.

В українському селі, де час співа,
Де звуки природи — мелодія дня,
Лунає пісня, що в серці живе,
Про козацьку славу, про волю, про нас.
Там, під небом ясним, у вишневих садах,
Ми віримо в мрії, в красу і в любов,
Бо в нашій душі, як у ріці Дніпро,
Тече сила і гордість, що знову зросте.

О, український прапор, жовто-синій,
Символ надії, свободи, краси,
Вітрила твої вітром надії,
Летять над полями, над нашими мріями.
Кожен стяг — це пісня, що в серці звучить,
Про землю, про волю, про рідний поріг,
Ми разом, як вітрила, підняті в небі,
В єдності нашій — безмежна краса.

Серед полів, де колосся гнеться,
Селяни в вишиванках, як зірки вночі,
Працюють з любов’ю, з надією в серці,
Вони — наші герої, що землю несуть.
В їхніх очах — безмежний простір,
В їхніх руках — сила, що зростає в нас,
В кожному дні, в кожному кроці,
Вони — символи нашої вічної ласки.

У лузі, де квітнуть волошки,
І вітри шепочуть, мов давні казки,
Там, де річка Дніпро, як срібна стрічка,
Тече між селами, даруючи мир.
З ранку до вечора, в небі — зорі,
Село моє — це свято, це вічний обряд,
І в кожній пісні, у кожному слові,
Звучить українська душа, як молитва.

Вітрила на човнах, що пливуть по Дніпру,
Ведуть нас до мрій, до безкрайніх висот,
Ми — козаки, вояки, вільні, як вітер,
Зберігаємо пам’ять, що в серці живе.
Від Канева до Києва, від Львова до Криму,
В єдності нашій — сила, в нашій крові,
Ми — символи надії, любові, волі,
В кожному дні, в кожному році.

В кожному дні, що минає, — історія,
В кожній краплі поту — безсмертна слава,
Ми будуємо мости, де серце палає,
Від покоління до покоління — жива мова.
Слово рідне, як пісня, що лине в небі,
Воно об’єднує нас, як ріка — береги,
В його мелодії — тепло і надія,
В кожному рядку — дух нашої землі.

З-під небесного зору, з-під сонячних променів,
Малюю картину, де пахне весною,
Там, де вишиванки — не просто одяг,
А символи віри, надії, безкраїх мрій.
У кожному стіжку — історія роду,
У кожному малюнку — пісня і крик,
Вони, як зірки, що світять у ночі,
Яскраво вказують шлях до нових висот.

О, річко, Дніпро , ти — наша пам’ять,
Ти — свідок століть, ти — мати, ти — друг,
Твої води несуть до нас спогади,
Про козацьку славу, про мрії, про дух.
Нехай у твоїх обіймах минає час,
Нехай наші пісні лунають у хвилях,
Ми будемо вірити в те, що є правда,
В те, що наш шлях — це шлях до зірок.

Тож зберігаймо, народе, свою символіку,
Піднімемо прапор, з гордістю у серці,
Ми — нація мрійників, вільних, як вітер,
Ми — символи любові, надії, краси.
Нехай наша пісня лунає в усіх куточках,
Нехай кожен з нас вірить у свій шлях,
Бо в єдності нашій — безмежна сила,
В українській душі — вічна краса!

Вишиванка

Я взяв її з собою у похід,
І одягнув на себе того ранку.
Сорочку вишиту, як оберіг від бід,
Матусин подарунок – вишиванку.

Але не мама чарівний узор плела,
Сорочечка дісталася у спадок.
Її бабусина прикрасила рука,
Червоними нитками, як серпанок.

На білім домотканім полотні,
У сплетенні мережива тонкого.
Зображений таємний код землі,
Та прагнення сердець народу мого.

В таких сорочках наші славні козаки,
Ішли на чайках до Туреччини і Криму.
В похід морський на бусурманські береги,
З неволі визволяти побратимів.

І хлопці з лісу, славні воїни УПА,
У вишиванках билися за волю.
Гаряча кров нескорена текла,
Тканину ніжну просякаючи собою.

Я наче там, серед тих чайок і лісів,
Коли матусин подарунок одягаю.
Здається спомини славетних тих часів,
Через сплетіння ниток в шкіру проникають.

Як злість до ворога, як вірний кулемет,
В запеклому бою вона зі мною.
Від куль, уламків – є бронежилет.
Сорочка ж душу береже під одностроєм.

Настане день, коли закінчиться війна,
І ми – народ незламної звитяги.
Бабусине і мамине шиття,
Одягнемо на свято перемоги!

Сльози котилися повільно
За душі мертвих і живих.
Очима синіми невільно
На смерть дивилась молодих.
Змахнула зі щоки сльозу,
Зібрала золоте волосся,
Розтріпане, в тугу косу,
Бо серце сильне, не здалося.
Розправила широко плечі,
Тріпоче сукня на вітру
Червоно-чорна, в руках свічі
Трима за брата і сестру.
Тепер не сльози — біль в очах
І співчуття тим вдовам, матерям.
Немає більше сумніву в словах:
Ворогам смерть! Слава героям!

Україно моя єдина,
В тобі живуть кохання, болі і тривоги…
Ти мати, що народила сина
І віддала йому усі путі й дороги.
Завжди була такою ти єдина,
Українцями дітей своїх прозвала.
У холод, і в спекотну днину
Ти нас ростила, пестила, плекала.
Твоя душа – це ріки і моря,
Твоя українська мова,
Серце твоє – у небі зоря,
А пісня твоя – колискова.
На плечах своїх ти сонце тримаєш,
Щоб путь освітити далекий,
І радісна пісня твоя всюди лунає,
А в небі кружляють лелеки…

В краю між хмарами сяють поля,
Де ріки співають свої пісні воля.
Там, серед зелені та небесної блакиті,
Сховалась чарівна Україна, велична і світла.

На її землі зерно вроджене квітне,
І калина в’юниста у садах розквітає.
Сонце золоте обіймає гори,
А вітер віє над річками й згори.

Чарівна Україна, ти мова співаєш,
Словом-музикою серця зворушаєш.
Твоя лексика – ритмічна й забарвлена,
Відчувається в ній любов безмежна.

Ти – художній образ великої держави,
Де традиції живуть у кожній краві.
Твої горді герої в битвах сильні,
І відвага в їх очах світиться міцно.

Над тобою прапор блакитний-жовтий мається,
Символ незалежності, що завзято бореться.
Ти – Україна , вільна , незалежна і сильна,
Твої сині та жовті фарби зігрівають душу і серце.

О, чарівна Україна, ти неповторна,
Твоя краса – неземна, незламна.
Ми з тобою, співаємо твою пісню,
І з гордістю називаємо себе українцями.

Ти наша вічна любов, наша рідна земля,
Ми завжди будемо тобі вірні й віддані.
Чарівна Україна, ти надія і сила,
Ми завжди будемо тебе любити і шанувати, мила!

Страшні часи

В страшні часи і звичаї страшні …
Жирує влада на крові народу .
Не битого несе на спині битий ,
А кабінетний щур отримав нагороду.

В страшні часи живемо брате.
Зʼїдаєм одне одного живцем ,
Бо легко стало нам вбивати
І кожен став, по своєму, мерцем .

Минулого нема , майбутнє не настало,
Тепер і зараз найстрашніший сон.
Не варто сподіватись на світанок,
До поки Рада ділить трон.

Страшні часи лише початок.
Пекельний жах нас не злама.
Настане новий день-живий нащадок,
Часів буремного життя.

Тримаймося разом що б не казали.
«Гуртом і батька легше бить».
Народжені в страшні часи , герої,
Навчили рідний край любить.

І щоб не сталося надалі,
До неба наші молитви-
Дай Боже сили , відстояти волю,
І щоб , залишитись людьми!
23.05.2024

Страшні часи

В страшні часи і звичаї страшні …
Жирує влада на крові народу .
Не битого несе на спині битий ,
А кабінетний щур отримав нагороду.

В страшні часи живемо брате.
Зʼїдаєм одне одного живцем ,
Бо легко стало нам вбивати
І кожен став, по своєму, мерцем .

Минулого нема , майбутнє не настало,
Тепер і зараз найстрашніший сон.
Не варто сподіватись на світанок,
До поки Рада ділить трон.

Страшні часи лише початок.
Пекельний жах нас не злама.
Настане новий день-живий нащадок,
Часів буремного життя.

Тримаймося разом що б не казали.
«Гуртом і батька легше бить».
Народжені в страшні часи , герої,
Навчили рідний край любить.

І щоб не сталося надалі,
До неба наші молитви-
Дай Боже сили , відстояти волю,
І щоб , залишитись людьми!
23.05.2024