Життям знов день
потратився, покинув,
Годинник стрілками
по кругу знов пробіг,
Вернутись вітер
зможе у долину,
Лише не день
минулий на поріг.

Піде й наступний,
інший без зупину,
Стрілки годинника
у ритмі пробіжать,
В них приголубить
вітер горобину,
Птахи у небо
вИсоко злетять.

Години в днях…
дні із годин… роки у сумі…
Важкий у когось
видався багаж,
Хтось з легкістю пройшовся
з ним, хтось в втомі,
Такий він, різний,
особистий час.

15.04.2025.
Ганна Зубко

В дорозі

Дихає в спину життя середина,
Там половина і там половина.
Стежка вузесенька через каміння,
І не важливі тут гроші та вміння .
Тут не можливо відкласти на потім,
А потім збирати і кровʼю і потом .
Тут надважливо лишити все зайве,
І в серці тримати тільки нагальне.
Найголовніше не втратити душу!
І не казати « Роблю так бо мушу».
Ти – вільна людина , ти – Бога дитя .
Ніколи не слухай вороже виття .
Бо середина – це тільки початок ,
Нехай все під гору і вже не світанок.
На небо зійти , то є шлях не простий.
В дорозі , відомо стає хто є ти.
Підштовхує в спину –
«Біжи бо не встигнеш».
Пришвидшує час і вкорочує дні .
Тут вже не потрібно тікати від долі ,
Спинись , відпочинь і далі іди.

10.04.2025

Не бійся темряви, що давить на плечі,
Не зупиняйся, хоч як би боліло.
Життя загартовує душу й доречі,
Справжня відвага росте через діло.

Кожен удар – це не кінець дороги,
Це лише крок до великої мети.
Хто піднімається знову з тривоги,
Той свою долю здатен вести.

Вітер ламає слабкі перепони,
Але не зрушить твердий граніт.
Стій, мов скеля, тримай оборону,
І пам’ятай: ти сильніший за світ!

Світ кидає виклики – знову, щодня,
Штовхає у прірву, стискає залізом.
Але ти – не зламаєшся, ні, не дарма,
Бо сила твоя – наче буря і грімом.

Ти впав? Піднімайся, стирай пил з лиця,
Розправ свої крила, вдихни на повні.
В твоєму серці – вогонь без кінця,
Що світ не загасить ні бурею, ні кров’ю.

Не слухай, хто скаже: «Ти впасти приречений»,
Їх голоси – то лише шум без імен.
Ти сильніший за світ, ти непереможений,
Бо ти – це доля, кута у вогні!

Кожен удар – це не привід здаватись,
Це ще один шанс стати краще, ніж був.
Життя навчить або падати, або триматись,
Але сильні – завжди йдуть напролом.

Кожен удар – то урок, а не кара,
Шрам не стирає, а пам’ять дає.
Хто не зламається – той не згорає,
Той знає ціну і правді, й собі.

і втрати,
Кожна поразка – це досвід, не кінець.
Головне – знову навчитись вставати,
Бо переможець – не той, хто без ран, а хто йде до кінця!

Не ховайся від болю, не бійся стіни,
Що стискає життя в холодних обіймах.
Хай важко, хай тисне безвихідь зими,
Але в тобі вогонь, що з попелу здіймавсь.

Ти зараз без права на крок у світ,
Та свобода – не тільки кордони.
Бо хто піднімається, падавши знов,
Той сильніший за будь-які зони.

Ти знайдеш свій шлях, ти здобудеш своє,
Крізь труднощі й дні без спокою.
Не ховайся від болю – він кличе вперед,
Щоб вийти сильнішим до бою!

В серці палає вогонь незламний,
Дух борця — він завжди незламний.
Від пітних тренувань до бою останнього,
Він не зупиниться, не впаде, не згине.

Сила у волі, у вірі в себе,
Бореться з кожною долею, що кидає в небо.
І навіть коли здається, що все пропало,
Дух борця не здається — він встає і йде далі.

Немає перешкод, не страшні шторми,
Бо в душі горить бажання йти вперед.
Ти борець, і твоя сила — в терпінні,
Не згасне твій вогонь, не згасне твоя міць.

Життя — це бій, а ти — в ньому герой,
Дух борця — це шлях до перемоги, до свободи.
І навіть коли темно, коли не видно шляху,
Ти йдеш, бо всередині ти знаєш — це твоя суть.

До бою йду, серце палає вогнем,
Немає страху, я сам собі — переможець.
Не зупинить мене ні біль, ні шлях тернистий,
Я — воїн, і переді мною лише мета, ясна і чиста.

Моя воля — це меч, а рішучість — броня,
Я йду до бою, бо немає для мене дороги назад.
Кожен крок — це боротьба, кожен подих — це сила,
Мій дух не скориться, поки не здобуду перемогу.

Бо я народжений для бою, я вибір свій зробив,
Моя міць в серці, і в руках моя віра.
Кожна рана — це шрам на шляху до слави,
Я не здамся, поки не досягну мети, не досягну вершини.

До бою! Бій за мрію, бій за себе,
Бо в кожному з нас живе той дух, що не здається.
Тож вперед, до бою, без страху і вагань,
Бо справжній воїн знає — це його шлях, це його життя!

У душі бійця — незламний вогонь,
Не згорить, не погасне, як світло на зорі.
У його погляді — гроза і спокій,
Він пройшов через біль, але не зламався, не впав.

Характер бійця — це віра в себе,
Не злякається він ні темряви, ні шторми.
Сила не в м’язах, а в силі духу,
Бо справжній бій — це бій із собою, з власною сміливістю.

Він не шукає легких шляхів, не чекає удачі,
Бо знає — кожен крок важливий, кожен бій — це навчання.
Крізь терни йде, не боїться поразок,
Бо в його серці — сила, що не має меж.

Характер бійця — це стійкість у негоді,
Це тривога на межі, але не відступ, а дія.
Він може впасти, але завжди підніметься,
Бо зламати його — неможливо, він не зламний, він — непереможний.

Він іде до мети, не шукаючи оправдань,
Бо в серці його є те, що неможливо забрати —
Це честь, це рішучість, це віра в свою правду,
І тому для бійця немає перешкод, тільки шлях вперед.

Моя перемога — це не лише тріумф,
Це кожен крок вперед, навіть коли важко.
Це боротьба, що не боїться ні темряви, ні страху,
Це вірність своїм цілям, навіть коли світ стоїть проти тебе.

Моя перемога — це сила в серці,
Коли зломлені руки знову знаходять шлях.
Це кожен день, де я піднімаюсь і йду,
Незважаючи на труднощі, я завжди буду рухатись вперед.

Моя перемога — це вірність собі,
Це не зламатися, коли всі відступають.
Це здобуття мрії, що живе у душі,
І кожен новий день — це крок до її здійснення.

Моя перемога — це любов моїх близьких,
Ті, хто поруч, і ті, хто вірить у мене.
Це всі, хто дає мені сили йти до мети,
І разом з ними я здобуваю перемогу, що безмежно велика.