Нам треба вчитись у тварин,
‎Як треба жити в цьому світі.
‎Бо на відміну від людей,
‎Їх не можливо підкупити.
‎
‎Погляньте тільки на собак,
‎Це кращий друг в житті людини.
‎Вона з тобою просто так,
‎До смерті тебе не покине.
‎
‎Також погляньте на комах,
‎Як бджоли в вулику рояться.
‎Всі як єдиний організм,
‎Підтримка, єдність, справжнє братство.
‎
‎І вірність справжня у тварин,
‎Поглянь на лебедя і вовка.
‎Вони кохають тільки раз,
‎А люди бігають без толку.
‎
‎Придумали кордони ми,
‎Тепер живемо як у клітці.
‎Погляньте як живуть птахи,
‎Для них відсутні ваші мітки.
‎
‎Хоч в еволюції колись,
‎Здобули ми найвище місце.
‎Та вчитись є чому в тварин,
‎В їх світі більше правди й світла.
‎
‎Бо інші цінності у них,
‎Живуть по кодексу природи.
‎Без грошей, заздрості, понтів,
‎Такі як їх створили Боги.

Спокій …
відлуння кроків
Тільки…
відчуєш хвильку
Повітря …
завмру на мить я
Сон…
під ковдру долонь
Зникне…
реальне миттю
Спокій…
завмерлий здогад

квітень, 2024 ©Ірина Вірна

Дощем будила ніч, світанок
У вікна сирістю дихнув,
Відкрив вже двері свої ґанок,
Вітрець тихесенько війнув.

Виляв хвостом пес,
вслід дивився,
Ревла корова із хліва,
Трава косилась, кіт крутився
Біля парного молока.

Горланив півень з тину, кури
Клювали похапцем зерно,
Відпочивали ми від школи,
Та не від праці, бо … село.

В постійній, звичній суматосі
Село вже дихало, жило.
Я пам’ятаю те все досі,
І Слава Богу, що було!

18.07.2025.
Ганна Зубко

Дощем будила ніч, світанок
У вікна сирістю дихнув,
Відкрив вже двері свої ґанок,
Вітрець тихесенько війнув.

Виляв хвостом пес,
вслід дивився,
Ревла корова із хліва,
Трава косилась, кіт крутився
Біля парного молока.

Горланив півень з тину, кури
Клювали похапцем зерно,
Відпочивали ми від школи,
Та не від праці, бо … село.

В постійній, звичній суматосі
Село все дихало, жило,
Я пам’ятаю те все досі,
І Слава Богу, що було!

18.07.2025.
Ганна Зубко

Життя без клопотів, без змін,
Без мрій та сліз, без сміху,
Блукає погляд поміж стін,
Шукає якусь втіху.

Вкотре на фото зупинивсь,
Згори годинник зирка,
Очі шпалерами пройшлись
Й вернулись до одвірка.

Обійми втоми тиснуть скрізь,
То ж суму не прогнати,
І в день, і в ніч вже біль уліз,
Не дає жити, спати.

15.07.2025.
Ганна Зубко

Життя без клопотів, без змін,
Без мрій та сліз, без сміху,
Блукає погляд поміж стін,
Шукає якусь втіху.

Вкотре на фото зупинивсь,
Згори годинник зирка,
Очі шпалерами пройшлись,
Й вернулись до одвірка.

Обійми втоми тиснуть скрізь,
То ж суму не прогнати,
І в день, і в ніч вже біль уліз,
Не дає жити, спати.

15.07.2025.
Ганна Зубко

Дзвінок тривожний серед ночі,
Зірвав миттєво ніжний сон.
Відкривши змученії очі,
Взлетіли медики разом.

Летять нестримно медеваки,
Крізь зливи, ожеледь, туман.
Чекають десь на них хлопаки,
Скрегочучи від сильних ран…

Як важко ждать, ніхто не знає,
Спасіння з лап старої смерті.
Допоки сам не попадає,
Якими б не були би вперті.

Доїхали… Хутчіш до справи,
Взялися рятувать бійця.
Кістлявій руки поламали,
Не дочекалась та кінця…

Тепер він у надійних ручках,
Згадав усе своє життя…
У нього на руці обручка,
Чекає з жінкою дитя.

Прийміть мої слова подяки,
За урятовані життя,
Передають привіт хлопаки,
Що не пішли у небуття…

Чути гучно спів пташок,
Не звільнюсь я від думок.
Все про Тебе я гадаю.
Лиш Тебе на думці маю.

Як Ти там, чи зараз спиш,
Чи над кимось Ти сидиш.
Все життя чиєсь спасаєш,
З того світу витягаєш…

Багато хто не цінить це,
Поки сам не попаде,
У лапи злої та старої,
Кістлявої…нещадній долі.

Роботу свою добре знаєш,
Рятуєш, всім допомагаєш.
Під дих Ти вміло, Старій б’єш,
І шансів їй Ти не даєш.

Доброго раночку тобі на світаночку,
Випий кавусі, щоб бути у русі,
Прошу посміхнися і на Давидів дивися,
Наснаги візьму і тобі напишу,
Почну щось складати, тебе звеселяти😉

Квіточко гарного дня тобі!😊

У рідному місті – рідний рід:
Тут залишився мій батько.
Я пам’ятаю його завіт:
“Потрібною будь і не озирайся.

Прощай все погане, забудь лихе,
Прямуй у майбутнє з мрією.
Можливо, колись згадають тебе
Незлим тихим словом – з надією”.

Мій батько працює, як завжди робив,
Не хоче покинути місто.
З надією вірить у мир без війни,
І знає, що він – корисний.

Таким, як він, – низький уклін!
За те, що просто залишились…
підтримують в місті щоденності плин
І вірити в мир не стомились.

січень, 2024 ©Ірина Вірна

мій батько помер 5 травня 2025 року на 74 році життя
СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ