Я благаю: "Вже - досить війни, Незворотних руйнацій, смертей, зневіри..." Виходьмо на світло зі зловіщої тьми. Не втрачаймо надії й у себе віри.
Я прошу: "Вже - досить війни. Кращі з кращих із нації гинуть". Не забудьмо цієї страшної весни. Душі невинних українців холонуть.
Я кажу: "Вже - досить війни, Падолисту хатин та будинків". Коли ж дочекаємось ми Тихих ночей й мирних ранків?
Я благаю: "Вже - досить війни, Гнаних в далекі чужини вкраїнців". Щедро множиться лють до орди. московити в цім світі - чужинці.
Я прошу: "Вже - досить війни. Нема сил хоронити найкращих". А навколо - хрести й жалібні хустини, Поступ вражих солдат зловіщих.
Я кажу: "Вже - досить війни. Не здаваймося! Перемагаймо!" Похилились в журбі гіркі полини. Пам'ятають Героїв... І ми пам'ятаймо...
Вже - досить війни затяжної, тяжкої... Нас чекає жорстокий, вирішальний бій! Навік позбудемось гнилі московської страшної! Переможно підіймемо прапор свій!!!
Колись в просторих вікнах цих Людське життя бігло, крутилось. Дзвінко лунав дитячий сміх, Жилось, кохалось і любилось.
Привітні двері - немов свідки. Вони стрічали й проводжали. Балкони між собою, як сусідки, Про щось все мило щебетали.
В кожній з квартир тут жили сім'ї. Бувало, що й самотність панувала. Будинок потопав у квітах, в різнотрав'ї. Щедро зозуля щастя всім кувала.
Було... Були... Більше немає вже... Війна все вщент в мить розтрощила. Ніхто тепер у цім будинку не живе... Вбивства, руїни - то російська "міць і сила".
орда, немов зірвалась з ланцюга. Голодна й дика вбігла в Україну. Не гребує нічим. На все добряче наляга. Вбиває й нищить все тут без упину.
Стоять, немов скелети, спалені села і міста, Куди нога ступила окупанта. Жаль, найціннішого - людей нема. По всій країні лине горе та скорбота.
Найниціше дикунство в світі - Той геноцид, що творить наш сусід. Перед всім людством він - в одвіті За свій кривавий в Україні слід.
Їжте свою злість і ненависть... Пийте по вінця війни вогонь... Гуртом в котлах в ньому згорайте. За сльози, що котились через вас до скронь, Від українців відповідь сповна приймайте!
Спалюйте свої "двохсоті"... Добивайте й "трьохсоті"... Гуртом в землі вкраїнській всі згнивайте. За сльози й за біль, що ми - в тузі, в скорботі Від гідних українців на відповідь чекайте!
Лишайтеся мерзенною біднотою... Станьте ізгоями в світі... На смерть недодержави й недонації чекайте. За невиданий тероризм і звірства будете в одвіті. Від українців відповідь сповна приймайте!
Деморалізуйте себе... Знищуйте до тла... Як відбірні виродки, нашої помсти чекайте. За кожного, з нас - з міста чи зі села Від справжніх українців на відповідь чекайте!
Крадіть зерно й унітази... Везіть їх додому... Наїжтесь чужим до скону. З небес кари чекайте. ви живете й виєте, як нелюди, по-вовчому. Від українців відповідь сповна приймайте!
Звірійте до нестями... Самознищуйтесь... Топіться у власнім багні. На життя часу не гайте. В пекло біжіть. Там зручно влаштовуйтесь. Від відважних українців на відповідь чекайте!
Знищення цивільних і військових... Терор, насильства... ви - по лікті в людській крові. В прірву стрибайте! Ще буде розплата за руїни та вбивства. Від українців відповідь сповна приймайте!
окупанте: "Як же тобі спиться, вражий сину!? Як ноги носять по вкраїнській землі!? Пора тобі, проклятий в глибоку домовину! Настав вже й час московії розтанути в імлі!"
Війна... Болить згорьована душа. Від жахів аж тремтить все тіло. Тепер життя - не варте ні гроша. Ангели ввись в небо знову злетіли...
З ким домовлятись?! Про що говорити?! Вража, хижа росія - ница й слизька. Давним-давно пора її спалити. За нами - істина та правдонька гірка.
Несемо сам на сам тягар руїн, війни І знову в небеса ідуть найкращі. Немає в українців в тім вини, Що росіяни в світі є й були пропащі.
Київ, Ірпінь, Чернігів, Миколаїв, Буча, Маріуполь, Вінниця, Оленівка, Харків... Терор... Геноцид... Україна - у вогні, але живуча. Вона вже не пробачить диких "орків".
Окупанти палять все, руйнують, грабують. Жахають світ своїм дикунством, звірством. Знищують, насилують, каструють та вбивають. Дихають ненавистю, злістю й лицемірством.
Згинь, нечисть! Спопелись до тла! Дай українцям й світу мирно жити! Та задихнись же від свого божевілля й зла! Ти вже не маєш права по землі ходити!!!
