Любіть рідну землю в щасливу годину, А в люту ще більше її любіть. Щедро засійте добра зернину. Шаною до неньки дорогу встеліть.
Любіть Україну! Всім серцем любіть! Душею зрідніться з нею навіки. З колиски нащадкам любов прищепіть. Отчий край буде їм, як ліки.
Любіть українську мову! Вона - життя. Не зраджуйте своє ніде та ніколи. Не буде без неї рідності відчуття. Нікого не врятують чужі видноколи.
Любіть волелюбний, роботящий народ - той, що мудрим, патріотичним зветься. Добивайтесь перемоги, благ і свобод. Він у Вашому серці вдячно озветься.
Любіть свою культуру, танці, пісні... Звичаї поколінь шануйте, примножуйте. Виходьте на світло. Нема правди в тіні. Боротьбою за гідні цінності світ здивуйте.
З весною Тебе, горда й незламна Україно! З омріяною, переможною весною! Затяжною війною цей час нам відміряно, Народом, армією, силою небесною.
З поступом Твоїм грізним й сміливим! З усвідомленням мирного життя на планеті! З характером добрим й благочестивим! Зі стремлінням до волі в достойному злеті!
Зі свіжим, надихаючим Тебе, ковтком повітря! З безстрашною ходою, витримкою в грізнім бою! Відчуваю, як Ти тягнешся до людства й світла. Собою, як щит, захищаєш волю світу, свою і мою.
З весняними барвами Тебе в чутливому серці! З припливом свіжих, ніким незборимих сил! З швидкою перемогою та щастям, подібним веселці! З потужною міцністю відважних, вільних крил!
З весною Тебе, волелюбний український народе! Оскаженілий ворог конає в останніх конвульсіях. Зійшло весняне сонце. Переможний час прийде. Здійсниться все те, що було і є в наших мріях.
Ти вистоїш, нескорена Україно! Вірю... Знаю... Ворог сконає в агонії свого ж власного зла. Я, як і Ти, останнього переможного бою чекаю. Ще розквітнеш, ріднесенька, як досі ніколи й не цвіла.
Вражу й людино ненависну росію тепер не врятує ніщо. Вже час справедливої розплати для неї настав. Ця весна, як ніколи, крокує переможно, сміливо й віщо. Наш народ із світом проти московської тиранії повстав.
В демократичних країнах майорять українські прапори. Мелодійна українська мова - в іноземців на вустах. Такої одностайної єдності націй не було з давньої пори. Збройні Сили України сміло і вперто йдуть ворогу по п'ятах.
Волелюбна Україна об'єднала навколо себе всіх. Впливові міжнародні інституції, ніби, заново відродились. окупант мріяв збороти українців за три дні. Не зміг... За нашу незалежність і волю цивілізовані країни заступились.
Такої великої іноземної допомоги Україні росія ще не бачила - Серйозна валюта, сучасна зброя, неймовірна моральна підтримка... вона не знала, що Україна для цілого світу так багато значила, Що в українського народу - залізна сила волі, гідність і витримка.
На тих болотах, де живуть ординці, недолюди - росіяни Є зовсім інше, викривлене бачення цінностей життя на землі. Вони явилися сучасному світу, немов озвірілі інопланетяни - Тупі, без людяності, жадібні, ненависні, жорстокі й злі.
московія не сподівалась... Від несподіванки аж заголосила. Чим тільки українцям й світу вона за цей час не грозила. росіяни не вірили, що в правді та людяності - наша сила. Україна цей період війни хоч і дуже тяжко, але все ж пережила.
Попереду на відважних українців чекають вирішальні битви. На кону - Україна і весь цивілізований демократичний світ. Не поможе росії ні армія, ні зрадники, ні церкви, ні молитви. Українська нація переможе й розквітне, як весняний первоцвіт.
Вражу й людино ненависну росію тепер не врятує ніщо. Вже час її розплати за звірства, смерті та руїни настав. Ця весна, як ніколи, крокує сміливо, переможно й віщо. Світ, заради незалежності України, московію під плінтус загнав.
З часу героїчного Майдану Гідності пройшли вже роки. Саме з нього й почалася російсько-українська війна. московія здійснила повномасштабні, загарбницькі кроки. В усіх смертях, стертих з лиця землі селах й містах - її вина.
Досі палають будинки, ллються ріки безневинної української крові. росія "мародерить", руйнує, палить, нищить все на своїм шляху. В "гості" до українців завітав "брат" по "великій любові". Під кінець зими добровільно, "озброєний до зубів", зайшов на плаху.
орда квітучу й красиву землю перетворила на сумні кладовища. Гостинних, вільних, роботящих людей зробила безхатченками. Викрадання українців, вбивства, ґвалтування, судилища... Прорвемось! Найтемніші ночі бувають перед світанками.
Ми - країна патріотів, гідних, відважних, мотивованих Героїв. Нами цілком заслужено захоплюється цивілізований світ. росія - земля окупантів, мерзотників, брехунів, дармоїдів, ізгоїв. Українська нація, навіть в цьому горі - чарівна, мов яблуневий цвіт.
ординська зграя в нескореній Україні давно зазнає фіаско. В загарбників з початку тотального наступу щось пішло не так. Зразу було страшно й моторошно, усвідомлювати війну тяжко Та ми з гідністю тримаємось. Куємо перемогу, однак...
Вільнолюбна, благословенна Україна в нерівній битві вистоїть! Достойні українці прекрасну, родючу землю нащадкам збережуть. Плинний час у майбутньому глибокі людські рани загоїть. Перемогти в цій війні сучасні Збройні сили України зможуть!
Дуже вірю і надіюсь, що остаточна перемога буде за нами. Після таких людських втрат, руїн інакше бути просто не може. З мудрими, патріотичними, як в Україні, доньками та синами Жорна війни в порошок зітруть кодло нахабне, вороже.
Попереду в українців - перспективна дорога в європейську родину. Нас уже давно зачекався Північноатлантичний альянс. Завдяки сміливим воїнам переживемо цю похмуру, смутну годину. Здобути блискучу перемогу, з допомогою інших країн, маємо шанс.
Нинішній світ – єдино можливий для цього людства. Ми – різні. В кожної людини – своє світосприйняття: В когось душа – повна честі, любові й благородства, А хтось ще не задумався ні разу про це від сповиття.
Кожному, з нас, хочеться бути вільним, незалежним, Але ми й далі нав’язуємо одне одному свої погляди. Небеса бачать наші гріхи. Вибачають нам – грішним. Жива природа не сприймає негативні людські рими.
Чомусь, впевнені, що ніхто нікому і нічого не винен. Вперто кажемо, що змінюватись під інших – не варт. Може, саме тому наш світ ненависті й воєн – повен? Люди давно забули про спокій і душевний комфорт.
Віртуозно обрамлені слова розходяться з вчинками... В багатьох вже нема жодної віри ні в кого та ні в що. Політикум освоїв зловживання гаслами-родзинками. Народ йому не вірить. За що ж нам таке горе, за що?
Чорні й білі клавіші нотами озвучують мелодії життя. Навіть, без однієї, з них, вони зазвучать недосконало. На цій планеті потрібно подбати про людей до пуття, Щоб всі народи були щасливими та всіх соло лунало.
Одяг з людяності, мудрості й добра не вийде з моди Та, чомусь, в теперішні часи на нього меншає попит. Одні набивають золотом, діамантами власні комоди, Інші на звичайне життя і виживання складають іспит.
Добро знецінюється. Вийшло з моди його пам’ятати. Недобрі душі розпалюють істерію війни й ненависті. Зло – здатне надовго руйнівні шрами в душі лишати, Знищує все добре і гідне. Вирують злобні пристрасті.
Люди в достойних вчинках пливли б, як риба в воді. Натомість грузнуть в неправильних діях, наче в меді. Хто ж є ангелом та дияволом у світовому хороводі?! Як серед масок пізнати: "Де є білі, а де чорні лебеді?"
Нинішній світ – єдино можливий для цього людства. Ми – різні. В кожної людини – своє світосприйняття: В одного народу душа – повна честі й благородства, В іншого – заздрості, ненависті та якогось прокляття.
Віхи історії. Спадщина... Двадцять друге січня Дві тисячі дев’ятнадцятого року. Століття ліку З того часу, коли відбулася подія непересічна – Об'єднання в Українську Народну Республіку.
Після Першої світової війни – дві республіки... Відразу – Українська (УНР), з центром в Києві. Потім, через рік створено в післявоєнні роки І Західно-Українську (ЗУНР), центр – у Львові.
Одна боролась з Росією, а інша – з Польщею. В обох – досить складне і скрутне становище. Нема визнання світу, з післявоєнною ношею. Їх єднали труднощі й українське середовище.
Обидві Народні Республіки об'єднано в одну. Проголошення – в Києві на Софіївській площі. Живий ланцюг народу та подію неординарну Побачив весь світ на незабутньому видовищі.
Арка... На ній – герби обох земель й прапори. Війська, делегації, священники, гості та народ. Звучить молебень в Соборі. Салюти. Виступи. Універсал Директорії про Злуку... Співає хор...
Смілива і єдина, соборна, українська держава Тоді голосно й твердо заявила про себе світу. Запевнила, що вона – самостійна та величава, Що українці прагнуть спільної долі й розквіту.
Було зроблено реальний крок до об'єднання Народів із Заходу та Сходу України, їх земель. З часом, знову відбулося їхнє роз'єднання... Україна, як держава, не обійшла всіх грабель.
Одвічним недругом у миролюбних українців Завше була, є та, видно, що надалі буде росія. Кров'ю й потом народ відвоював у чужинців Волю, незалежність, про яку він здавна мріяв.
Цей день настав двадцять четвертого серпня Тисяча дев'ятсот дев'яносто першого року... Здобуто Незалежність. Здійснилися бажання. Народ навіки вийшов із того темного мороку.
В тяжкий період російсько-української війни Відзначається Дня Злуки сторічний ювілей. Організація Північноатлантичного договору, Євросоюз – маяки, а росія хай щезне з очей.
Столичний Київ. Міст Патона. Живий ланцюг. Побралися за руки, як століття назад, колись. Радісні гуляння, що позбулися ворогів-бандюг, У цей день на Софіївській площі знову були...
Об'єднані українці вклоняються Батьківщині. Захищають і славлять її... Мають таку нагоду. Слава унітарній, неділимій, соборній Україні! Привітання зі соборністю та свободою народу!
Олігархи, бізнесмени й деякі політики втікають з корабля. Елітні, приватні літаки й чартерні рейси пронизують небо. Під ними – наша лютнева, передвоєнна, українська земля. Україну покидають її злодії та зрадники ганебно й таємно.
Подбали про себе... В небезпечні часи їм є де відсидітись Й награбованого в нас ще вистарчить на багато поколінь. За кордоном – не одна затишна "хатина". Є ж де подітись. Зі сім'ями та родинами скористались втечею без сумлінь.
Скільки ще Україна терпітиме моральну наругу над собою, Дозволятиме пройдисвітам грабувати себе й зраджувати? Доки буде боротися з тією вражою, московською ордою? Пора всім дати по заслугах, всю цю непотріб перемагати!
На захист Батьківщини прийдуть не олігархи й бізнесмени. Вони миттю, як щурі, вже втікають з українського корабля І, бажано, з кінцями. Люди здають на духовність екзамени. Дякуємо закордонню, яке в час війни нам плече підставля.
За Вітчизну боротимуться прості люди, українські солдати. Вкотре волонтери з добровольцями встануть на повен ріст. Територіальну оборону міст та сіл триматимуть резервісти І всі українці, в яких є чи немає до військової справи хист.
Чи буде повномасштабне, російське вторгнення в Україну? Досконалу й точну відповідь на питання не дасть нам ніхто. Без сумнівів, росія хоче перетворити родючі землі на руїну. Хто їй це дозволить: наш народ, Америка, Європа, НАТО?!
Саме зараз на хиткому, політичному, українському ґрунті Бачимо справжніх і відданих друзів, синів та дочок України. Прорвемось! Слава рідному народу – цій українській "хунті"! Хай переможно минає ця зима й рясніє цвіт нашої калини!
Такого жаху світ іще не бачив... Такого крику в Україні він не чув... Я зненавиджу того, хто пробачив нарід російський, що тут був.
На українську мальовничу землю Прийшли дикі шакали, злобні пси. Багато літ прожила та не втямлю: "Звідки взялась ця гниль?" Боже: "Спаси!"
Де вчились москалі людей вбивати?! Звідки ненависть й зажерливість така?! Дітей й жінок хто вчив їх ґвалтувати?! Звідки взялась москальська звірина?!
Такі жахіття українцям і не снились. Кругом - руїни наших міст і сіл. А скільки знівечених, вбитих?! З ліку збились... рашист - негідник, вбивця і дебіл.
Ракети й бомби він нам посилає, А сам аж корчиться від власної злоби. Згинь, нечисть!!! Весь світ тебе вже проклинає. Вслід українці шлють прокльони, вбивць гроби.
