Такого жаху світ іще не бачив...
Такого крику в Україні він не чув...
Я зненавиджу того, хто пробачив
нарід російський, що тут був.

На українську мальовничу землю
Прийшли дикі шакали, злобні пси.
Багато літ прожила та не втямлю:
"Звідки взялась ця гниль?" Боже: "Спаси!"

Де вчились москалі людей вбивати?!
Звідки ненависть й зажерливість така?!
Дітей й жінок хто вчив їх ґвалтувати?!
Звідки взялась москальська звірина?!

Такі жахіття українцям і не снились.
Кругом - руїни наших міст і сіл.
А скільки знівечених, вбитих?! З ліку збились...
рашист - негідник, вбивця і дебіл.

Ракети й бомби він нам посилає,
А сам аж корчиться від власної злоби.
Згинь, нечисть!!! Весь світ тебе вже проклинає.
Вслід українці шлють прокльони, вбивць гроби.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Нас не залякати!
Нас не побороти!
Батьківщина - мати,
Гідні вкраїнці - патріоти!

Ми не пробачимо!
Ми не здамося!
росіян переможемо,
Щоб достойно жилося!

Нас не зупинити!
Нас не подолати!
Щоби вціліти й вижити,
Треба ворога прогнати!

Ми переможемо!
Ми не відступимо!
Неможливе зможемо!
Зберегти Україну мусимо!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Вітер тихесенько сперся на шибку.
Стихли мелодії його вночі.
Обійняв нічку, неначе голубку.
Десь вдалині прокричали сичі...

Місяць на небі проплив, як володар.
Галантно вклонився зорям й землі.
До сходу сонця над ними - господар.
Потім розтане в розкішній млі.

Втомлений люд вже спочити приліг.
Якраз йому снилися вранішні сни.
Аж раптом війна прийшла на поріг.
Кілька днів - до початку весни...

Мирним ранок був лиш до п'яти.
Несподівано світ цей здригнувся.
Стрепенулися ж всі, я і ти.
московський морок нас знову торкнувся.

Мов злодії прокрались вночі.
Запалили вкраїнський світанок.
В Україну ввійшли палачі,
Щоби згинути тут наостанок.

В двадцять трєтє за шість століть
Вони сунуть на нашу землю
Та не буде вже більш лихоліть.
Переможно здобудемо волю!

Українці прокинулись і не злякались.
Вийшли сміло у бій з ордою.
Батьківщині у вірності рідній поклялись.
Боротьбу враз назвали святою.

Кажуть в народі, що птахи сичі
Горе, страждання людям несуть...
Не злякає нас ворог ні вдень, ні вночі.
В справедливості й правді - вся суть!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Рідна мово моя - діаманте народу!
На скрижалях віків поруч з нами Ти йдеш.
Священне слово Твоє - від роду й до роду.
В душах квітнеш трояндою, пишно цвітеш.

Ми зродились з Тобою, навіки зріднились.
Гордість й шану ввібрали від наших батьків.
Славній величі низько, доземно вклонились.
В любові вічній клялися поміж рядків.

Рідна мово моя - духовний скарбе нації!
Ми без Тебе, як сироти, в світі б жили.
Крізь терни й війни ведеш нас до цивілізації.
Ким би ми, як народ, без Тебе були!?

Ми в Тобі утвердились, набралися сили.
Духовністю, ідентичністю й культурою розжились.
Українською дихає нескорена нація, поля, схили...
Українці в Твоє тіло патріотично вплелись.

Рідна мово моя - алмазе багатогранний!
Ти - наймиліша й найспівучіша з усіх мов.
Особливий зміст Твоїх слів - лиш нам притаманний.
Щиро в вірності й гідності клянемося знов.

Ми з Тобою - довічно, доки б'ється серце,
Допоки життя на планеті цій є.
Світ разом споглядаємо у відкрите віконце.
Наша спільна зоря в небесах догоряє й сонце встає.

Рідна мово моя - найдорожча святине!
Ти - найбільше з можливих і безцінних чудес.
Нехай линуть віки й вода в ріці плине,
А Ти, як коваль, куй націю, об'єднуй всіх нас!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Яким неспокійним став світ...
Нас на планеті - вже аж вісім мільярдів.
Війни за території, ресурси, їжу, воду вбивають цвіт.
Звучать мелодії з надривних акордів.

Яким непередбачуваним став світ...
Говорить про одне, а робить зовсім інше.
На арені - як не злодій, то бандит чи пройдисвіт.
Негативу з кожним днем все більше й більше.

Яким безжальним став світ...
Людське життя зовсім нічого не значить.
Серця у вбивць - тверді, немов той граніт.
Хіба колись їх ще хтось пробачить?

Яким несправедливим став світ...
Одні - багаті та ситі, а інші - бідні й голодні.
Життя пересічних людей та еліт -
Як рівень води у криничці й безодні.

Яким ненадійним став світ...
Правда й честь нині - зовсім не в моді.
Куди не глянь - зло, нерівність, брехня, пустоцвіт...
Хочеться крикнути: "Та годі вже! Годі!!!"

В цьому шаленому світі - вісім мільярдів людей
І всі ми хочемо щасливими бути.
Скільки ще кому, з нас, випаде днів та ночей?
Треба вже в мирі, шані, злагоді і любові жити!

Всім нам в небесах сяють однакові зорі
Й одне сонце над людством вранці встає.
Ми - сучасники. Двадцять перший вік - надворі.
Живімо чесно! Іншого шансу вижити в нас немає.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Мудрі Українці сіють жито й пшеницю.
Радіють Батьківщині, родині, життю...
мокші нищать війною Україну, її столицю.
Тішаться запаленому ними багаттю.

Роботящі Українці працюють і дбають.
Живуть господарно, по-людськи, красиво.
москалі - п'яниці, ледачі, нічого не мають.
Звикли красти й вбивати, світу на диво.

Добрі Українці дітей вчать добру.
Гідність прививають їм ще із колиски.
орки навчають нащадків ненависті, злу
Й проводжають на війни під оплески.

Порядні Українці лишають достойний слід.
Їх поважали й поважають в усьому світі.
русня заслуговує на найгірші прокльони вслід.
Розставила собі під ноги заплутані сіті.

Культурні Українці мають власну культуру.
Знають свою історію, множать традиції.
ординці примножують скарби завдяки терору.
Живуть грабованим від окупації до окупації.

Набожні Українці йдуть серцем до Бога.
Вірою й правдою служать йому.
московські фарисеї в церкви ввели духа злого.
Собі поставили на "лже-вірі" крапку, не кому.

Україна й росія - сусідні держави.
Те ж саме повітря... Та ж сама земля...
Ми йдемо крізь терни до світла та слави.
вони пливуть по маршруту "одного" корабля.

"Що посієш, те й пожнеш" -
Гарне українське прислів'я.
"Не рий яму комусь, бо сам упадеш" -
Мудро радить народне повір'я.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Вечір... Ніч... День... В вікнах українців - темно.
В задумі спочивають й вуличні ліхтарі.
Війна! Окупанти бомбардують системно.
Здійснюють на сусідів несамовите сафарі.

Блекаут в Україні - мрія рашистів,
Надія на перемовини і зламність народу.
Бомблять ракетами. Не шкодують коштів,
Але їм не зламати нашу стійкість й свободу.

Для нащадків Кобзаря - не страшна ця темінь.
Тимчасово без струму - не вперше нам жити.
В наших душах - вогонь, світла пломінь
Та московитам цього не зрозуміти.

Українських людей не злякає вже й лютий холод.
Відсутність тепла в їх оселях - також не край.
Програєш, росіє, навіть, як буде голод.
В Україні - вільний, незламний народ! Знай!

Життєздатність країни в часи війни
Сміло забезпечують тилові герої.
Фронт і тил має спільні істини -
Боротись, поки ворог не складе зброї.

Вистоїмо! Не підведемо бійців на фронті!
Найяскравіше світло засяє з наших осель.
Останні бої... Перемога - на горизонті...
росія - терорист! Розплатою скінчиться її вбивств карусель.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко