І берег, й річка знову снились,
Табун качок край осоки,
Ніби ходилось, говорилось,
Слів не вдалося зберегти.

І все, у спогади пірнаю,
Іду до хвиль, у береги,
Пахуче зілля рву, вдихаю,
Торкаюсь листя осоки.

Голубоокі незабудки,
Кущі, дерева, холодки…
Моя там радість, мої смутки,
До них вертаюсь залюбки.

Камінчик скаче над водою
Вправно з дитячої руки…
Тоді ще, будучи малою,
Навік влюбилась в береги.

29.05.2024.

Я народилась на вільних просторах
Де вітру рвучкі струмені несуться.
Де пісня щастя лине ген по горах,
Де вівці мов хмарки землі пасуться.

Карпат одвічний дух,нестримна сила,
Дає мені наснаги розвиватись.
Моя земля по-справжньому красива
І нереально в це не закохатись.

Одлунням гір несуться дзвінкі води,
Шумлять потоки,шепчуть потічки.
Життя дарує ніжна прохолода,
Що в’ється поміж гір немов стрічки.

Трембіти звуки рознесуться лунко,
Обдавши душу щемливо теплом.
Поміж смерек,що вистроїлись струнко
На варті спокою одвічного гуртом.

І серенади від птахів співочих,
Що крають душу,сльози наверта.
Тендітна врода гір,немов дівоча,
Але далеко не така проста.

Серед лісів сховалось моє серце,
І серед гір сховалася душа,
Завжди до тих країв вся суть несеться,
Настільки гожа в тих містах краса.

Моє дитинство пахнуло повидлом,
Сливовим та густим із терпким смаком.
Моє дитинство сяяло гірляндами
І було кольору садів у маках.

Я пам’ятаю простір у кімнатах,
Тепер такої тісної хатини.
І так жили ми наче небагато
Але живем щасливо і понині.

Моє дитинство мало запах мила
Із назвою смішною ” Уті-путі”.
В дитинстві я, здається,була сміла
Але в той час мене не повернути.

В дитинстві дихати гірським повітрям
Була мені найбільша насолода.
Вона летіло у обличчя цвітом
І не впливала на нього погода.

Дитинства мині недооцінені
І потім їх нам так не вистачає.
Хватайте люди ви дитинство в жмені,
Хай завжди пам’яті про нього вам хватає.

А спогади у нас у кожного свої.
Одні подарували посмішку,
другі нам розірвали сердце на шматки.
Є спогади, які ти міцно бережеш,
а є такі , що радий би забути.
Та цього вже не минути,
приходиться жити з ними завжди.
Спогади то як твоя історія,
які збираєш на протязі життя.

Дай мені ріка,
твоєї цілющої води напиться.
Дай сили , щоб спрагу до життя відродить.
До болю я в спогади поринаю
і сердце моє лють полонить.
Наповни коханням ти сердце моє.
Відроди мене із попелу минуло.
Поверни до життя майбутнього.
Дай мені ріка , твоєї цілющої води напиться
і прийняти все так як є…

• Твір:

  І ось вернувся я додому
  І знову запах в голові
  Її волосся, ніжне тіло
  Залишилось.. у пам'яті моїй.

  Я згадую наші обійми
  Я згадую весь наший час
  А зараз ми немовби різні
  Але ми же рідні, в нашій голові..

  Проходячи знов біля мене
  Ти запитала лиш одне
  - І що скучаєш знову..?
  - Відоси пишеш в котрий раз..?)

  А я гордо посміхаючись
  Їй кажу..
  Я сонце.. яке б робило
  Все для нас..!