Зорі плакали в небі,
не стидаючись сліз,
Місяць сумно дивився
на розтоптаний Віз,
Шлях Чумацький згубився
у небесних світах,
Кричав пугач зловіще –
біди й горенька птах.
Почорніли сніги
від нашестя орди…
Світлий Воїне, вистій!
Не впади! Не впади!
Без кінця лютий ворог
усе градами б’є,
А тобі, Світлий Воїне,
Бог хай силу дає,
Щоби вистояв ти
у горнилі борні,
Щоб вернув
у Вкраїноньку яснії дні,
Щоб не плакали мати,
і дружина, й дитя,
Зашишайся живим –
найцінніше життя!
Світлий Воїне,
Сину своєї землі,
Тобі шану складають
і дорослі, й малі,
Хай вкрива омофором
тебе Божа Матір,
Повертайсь з перемогою
в рідную хату!

М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат

Шовкові трави мені по пояс,
бреду я ними, мов ошаліла…
Мене ж бо кликав сопілки голос,
була у знаді, аж серце мліло.

Вже призабулось усе колишнє,
та сон – навіяв і сад, і трави.
І пригадались розквітлі вишні,
що так тулились до нас ласкаво.

В той час навколо усе п’янило:
і ті цілунки, і те зітхання…
То не сопілка тоді манила –
Манило, звісно ж, моє кохання.

М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат

Весна, як ангел, розпустила крила –
Красуня ніжна із небес зійшла.
Оділа сукні голубі вітрила
І птицю щастя на руці несла.
Їй квітом білим яблуні всміхались,
Берізки юні у танок вели,
І журавлі закохані втішались,
Младі вітри виходили з імли.
Їй пасували ніжні незабудки,
Вільшанки наспів пристрасно вели,
На озері купалися лебідки,
І верби вже над ставом ожили.
Ішла весна і усміхалась сонцю,
Вклонялась низько квітам весняним,
І заглядала до людей в віконця,
А свіжий аромат її п’янив.

М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат

Стоїть дитина,плаче гірко,
Під ногами притоптана земля…
А в серці величезна дірка,
Бо батька в неї вже нема…
Стоїть дитина,стогне на могилі,
А в думках спогади страшні…
Закриті очі…руки сині…
Найрідніші руки на землі…
Вона ніколи не обійме тата,
Бо він загинув на війні…
Його забрала російська гармата…
Його вбили цієї весни…
Марія Янковська

Прийшли до нас злії
Вороги-сусіди,
Забрать із собою
Бідний наш народ.
Та ми єдині,
І духом як один
Непереможні
Готові до щедрот.

Але коли до нас ідуть війною
Ми найлютіші, незламні й найсильніші
За незалежність і свободу в бій.
І ворог наш
Навіть, і не знає
На кого нападає,
Куди він йде,
Бог знає – що на смерть.

Плекав нас біль
Страждання і турботи,
Невиносима
Лють на ворогів.
Та ми не зламні –
Сильні Українці,
Єдині, справжні
Люди на землі.

Ніхто не сміє
Заходити, на землю,
На красивішу
Неньку-Україну
Де жили люди,
А зараз всі в Раю

Пом‘янемо героїв –
Військових козаків,
Які полегли, за нашу Україну.
Та ті хто бореться
Зараз за добро.
Віктор

Мій час юності швидко промчався,
У неоні естрад відбивався…
Дискотеки майдан, "Модерн Токінг"…
Світломузика…диско крізь роки.

У музичний ми світ поринали,
Ейфорію життя впізнавали.
Дамське право – переляк легкий…
Хвилювання, політ неземний…

Дискотека скінчилась – додому!
Та не було у нас перевтоми:
Українських пісень заспівали,
А небесні зірки привітали!

Місяць в повені…звуки лунають…
У безмежності Всесвіт стрічає.
Юність ніжна в роках промайнула,
Та нічого душа не забула.
ND♥️
Надія Холод (ND)