-
Весня́ний рай обіймає віти,
Шепочуть трави між собою,
Шумлять струмки, малюють квіти,
Котиться небо синьою дугою.
Тендітний і лагідний вітерець,
Несе прохолодне і чисте повітря,
Гарний світ подарував наш Творець,
Божественну красу сонячного світла...
Дикі голуби́ па́рами летять,
Весна прийшла! Тихенько туркочуть,
На гіллі сороченята сидять,
Щось базікають, тріскочуть.
Все живе, все жити хоче,
Потребує нашої ласки і любові,
Вітерець тебе за вушко лоскоче,
Природа співає свої колискові.23.03.2023. С.М. Онисенко
Місяць: Березень 2023
Природа
Весня́ний рай
Новинки
Скинь галузочку, лелеко
Скинь галузочку, лелеко
Скинь галузочку, лелеко
Скинь галузочку, лелеко,
З даху рідного тепло.
Ніби вісточку здалеку
Принесе в весну воно.
Ох, невтішна ця година…
Небо зирка у дірки.
Де ж тепер уся родина?
Підкажіть хутчіш, зірки.
Плаче в дощ дірява стріха,
Двері сумно скреготять…
Піч голодна, хоч і дмухай,
Вже вогні не миготять.
Тут давно не пахне хлібом
Стіл в зажурі, всюди пил…
Непорушна людським слідом,
Смутку тінь лежить без сил.
Як пече і давить груди
З болем плетиво думок!…
Лине спогад звідусюди,
Сльози тиснуться в клубок….
Звий, лелеченько, гніздечко
Посели свою сім’ю…
Може, хтось, десь недалечко,
Втішить старість ще свою.
Заклекочеш двору, саду
Із росою на зорі…
І розвієш всю досаду,
Й сум ранкової пори.
Мов господар, по обійстю,
Поцибай в зелен-траві…
Позбирай зі світу вісті
Розкажи тим, хто живий.
Хоч німі вуста хатини,
І незрячий погляд в ній,
Дух родини там й понині,
І належить їй одній.
Може хтось, колись згадає
Край, де вишню посадив.
Хай той час не відкладає,
Поки ще не заблудив.
Якщо знайдете стежину,
Де дитинством пахне світ,
То вклоніться… прогніть спину,
Складіть серцю заповіт:
«Звідки родом, пам’ятаю,
Мову мами, спів птахів…»
Бо всі ми із того краю,
Де ждуть латані дахи.
ID: 977934<br>Любов Таборовець
Воєнні
В МОЇЙ УКРАЇНІ ВІЙНА
В МОЇЙ УКРАЇНІ ВІЙНА
-
В МОЇЙ УКРАЇНІ ВІЙНА
В мої́й Україні війна,
В мої́й Україні вбивають,
Воює раschиsт-сатана,
Та зрадники їх прославляють.В мої́й Україні терор,
Вбивають людей у домівках,
Взяв зброю поет і актор
І в засвітах в вічних мандрівках.В мої́й Україні біда,
Та зрадник на ворога боці,
Скрізь мова ворожа… Ганьба!
Звучить в нас на кожному кроці.В мої́й Україні ллє кров,
Війна не вщухає ні миті,
Бо в зрадників зрадна любов,
Раschизмом вони оповиті.В мої́й Україні є біль,
І рана все більше ятриться,
Та сипле туди зрадник сіль
Й за мову убивців гордиться.В мої́й Україні війна,
Та рідную мову цурають,
За неї висока ціна́…
На мові орди розмовляють.В мої́й Україні війна,
Ми чуєм ворожую мову,
Щоразу йде звістка сумна,
Та всюди потвор мова знову.В мої́й Україні війна,
А зрадник різниці не бачить,
Гордиться із мови-лайна,
Ціни́ йому мова не значить.10.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977842
Воєнні
НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ
НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ
-
НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ
Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Я покажу́ вам ті усі руїни.
Ви світові про все це розкажіть,
Повідайте про рани України.Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Не ви, а й ми живемо в цьому пеклі!
Війну цю зупинити поможіть,
Хай скі́нчаться бої́ усі запеклі.Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
І гляньте сво́їм оком на жахіття,
Відчуйте цю трагедію століть,
Страшне й жорстоке наше лихоліття.Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте, що скажуть наші люди.
Ще й ви про допомогу нам просіть,
Поглятьте на жахіття скрізь і всюди.Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
На рану гляньте, яку нам зробили.
Покваптеся, в домівках не сидіть,
Дізнайтеся скількох потвори вбили!Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте повітряну тривогу,
Побаченим, черстві́ серця́ торкніть,
Відчуйте біль вкраїнського порогу!19.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
ID: 977524
Новинки
Чи чуєш Ти?
Чи чуєш Ти?
Чи чуєш Ти?
У сірих буднях… у сірих людях…
В часи тривог… себе не розгуби…
І глибину свою,
Красу душі і мудрість
До сховку не клади у дні журби…
Чи чуєш Ти?
Ти бережи себе, себе Ти збережи
Від заздрісних і злих очей…
І від жорстоких слів,
Які летять, мов кулі, в серце,
Броню вдягни із усмішки –
А не з проплаканих ночей…
Бо знаєш Ти?
У цьому світі, в цілому світі
Ти є прекрасний цільний Світ!
І щоб дні в радості прожити –
Сміятись, мріяти, любити –
Не припиняй угору свій політ!
19.03.2023<br>Юлія Маринич
Воєнні
ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ
ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ
-
ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ
Чому́ такий плакучий березі́ль
Так хочеться для світу розказати,
І ворог нас узяв собі́ за ціль,
Чому́ із горя посивіла мати.Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може сльо́зи він не лити?
Щомиті виливає сильний біль,
Яким ми, як ніко́ли, дуже ситі.Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може висушити сльо́зи?
Немов відкрив з сльоза́ми він артіль,
Де точаться війни́ страшної гро́зи.Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
І плакати коли він перестане?
Із сліз і крові стала вже купі́ль…
Коли вже мирний час у нас настане?Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Він плаче й плаче, й сльо́зи ті рікою,
На рани насипає ворог сіль,
Прийшовши в Україну із війною.Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Чому́ не може він радіть, смія́тись?
Чом шириться ця віха божевіль
Й доводиться з життям за це прощатись?19.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977521БЕРЕЗІЛЬ – те саме, що БЕРЕЗЕНЬ
Про життя
Лебідка біла
Лебідка біла
-
Пливе лебідка тихо по воді,
І ловить ряску, і весну вдихає.
Та очі лебедині - все ж сумні,
Чого сумна - й сама вона не знає...Мала б радіти, бо прийшла весна,
Так ніжно сонце промені дарує!
Її граційна королівська красота
Втішає серце, око так милує!Та й і король її, надійний, мов стіна,
Мов скеля, мов чарівний ключ від щастя ,
Далеко не пливе від її ніжного крила,
Дарує вірність, лебедину казку.Чого ж лебідка голову схиляє
Так низько, ніби тисне їй тягар ...
Чи ж не тому, що туга огортає
Серце лебідки за людську печаль!?Журливо їй - не всі тепло зустрінуть,
Не всі красу її побачать неземну.
Не всіх чарують лебедині крила,
Які несуть кохання і весну.Та горда птаха довго не страждає -
За маскою краси ховає гіркоту...
Дарує людям все, що вона має -
Красу і ніжність, відданість палку...А потім білосніжна та лебідка
До свого лебедя пливе немов царівна.
Подивиться на нього й розуміє:
"Поки він поруч - то і я щаслива ..."
Природа
Весняний ранок…
Весняний ранок…
-
Весняний ранок, тиша і дощі...
У небі голубому сірі хмари...
Вже скоро квіти зацвітуть в траві
Й весна розпустить коси кучеряві.Вже день настав, а дощик далі ллє,
Води він не шкодує всій природі!
Свою вологу ніжну віддає
Землі весняній, весняним долоням.Вже й вечоріє, дощ все не шкодує
Своїх краплин - вони ж на благо йдуть!
Бо ж теплий дощ життя весні дарує,
Її красі - всім квітам у садку!Та й нічка із дощем - сьозини тихі
Від дощику спустились до землі ...
Люблю дощі весняні - вони щирі,
Нема у них ні крапельки журби.Бо після дощику всі квіти зацвітуть,
І яблуні в саду зазеленіють.
Люблю я дощ, бо я люблю весну!
Бо у весні краса, любов, надія...
Лірика
***
***
-
***
Палюче добираю
ниті слів,
Щоб на папері
виткати натхнення.
Поднесь своє кохання
не зустрів,
Але побачив вірне
одкровення:
Метелик сів
на запашний чебрець,
коли прощалось
сонце із землею -
Моїй любові
доти не кінець,
Допоки не уздрюся
саме з нею.
Вона також
до того часу є
Покіль зі мною
зустрічі чекає.
Се одкровення
вірно постає,
Коли метелик
на чебрець сідає.
Новинки
Прощай Росія непомита!
Прощай Росія непомита!
Прощай Росія непомита!
Ти у крові – уся, по лікті!
В проклятті будуть твої діти!
Прощай Росія непомита!
Залишилась ти з мавзолеєм,
Хай надихає тебе Ленін.
Нехай комуна сіро-чорна
Тебе охороняє сповна!
Тепер сибірські всі простори,
Усі багатства: ріки, гори…
Китаю будеш віддавати,
Тебе у рабстві буде мати!
Горітиме у тебе шкура!
За братовбивство – куля "дура".
Владики карми все згадають,
За душогубство покарають!
Бо ти уся оскаженіла,
Вже не злетиш – відсутні крила.
Ти ідола собі створила,
Тепер жди пекла – ти ж просила!
<br>Надія Холод (ND)
