А ти живий,
І завжди будеш жити
В думках, у серці та у щирім слові.
В дощі осіннім,
В сонячнім промінні,
у веснянім ранку і в снігу зимовім.
І в цій тендітній квітці,
Що в садочку
Свій аромат дарує всім довкола.
У небокраї…
З хмарками в таночку…
В чарівній пісні та у шумі моря…
І цій пташині,
Що сьогодні з ранку
Так лагідно у шибку заглядала…
У цій молитві,
Що тихенько й щиро
За тебе, сину, Господу складала…
Ти будеш жити
Поки серце б’ється…
Бо ним тебе я ніжно огортаю…
Ти будеш жити
Поки думка в’ється,
Бо лиш в думках тебе я завжди маю…

ЧИ ДОВГО НА СВЯТО ЧЕКАТИ?

Нехай у вічність кане все погане,
Нехай у вічність піде зло й війна,
Хай чимскоріш в нас знову МИР настане,
Хай щезне з України сатана.

Нехай у вічність пі́дуть всі ординці
За те, що нас взяли́ся убивать,
Хай заживуть у МИРі українці,
На нас щоб не могли більш зазіхать.

Нехай у вічність пі́дуть сатанисти –
Не місце їм на цій святій землі́,
Двоногі ці недоумки-рашисти
Нехай наві́ки щезнуть у імлі.

Нехай у вічність відійдуть убивці,
Які прийшли зі зброєю до нас,
Зотліють хай до папірка паршивці,
Хай на землі́ закі́нчиться їх час.

Нехай у вічність відлетять хоч нині,
Аби і духу не зоста́лось тут,
Бо місце на святій землі́ – людині,
А їм у пекло кожному маршрут.

Нехай у вічність кануть всі до шпенту,
Хай факелом яскравим спалахнуть,
Й не ли́шиться від вбивць ані сегменту,
Щоб кара не могла їх обминуть.

Нехай у вічність кануть всі потвори,
Які несуть роки́ нам горе й біль,
Нехай розмиє нелюдів цих но́ри,
Й не мали змоги вибратись звідтіль.

Нехай й упир у вічність з ними кане,
Щоб більш не міг накази віддавать,
Нехай згорять із ним убивчі плани!
Чи довго нам на свято це чекать?

27.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044537

Пізньої весни, напередодні літа,
В повітрі п’янкий, чарівний аромат.
Акація цвіте, бронежилет на мені,
Шолом на голові і в руках автомат.
Край дороги акації знову вкриті
Каскадами білосніжних і кремових квітів.
Аромат солодкий, медовий і трохи терпкий,
На повні груди вдихаю я запах п’янкий.
Зараз тихо, і безліч бджіл з пишних китиць
Збирають нектар ,несуть до вуликів своїх,
І потім медом буде дар.
Війна, затишку мить, природа ожила
Над цвітом знову бджоли,
І робота в них кипить.
А китиці над головою
Нагадують суцвіття бузку,
Але значно більші та пишніші.
Ми впевнені в собі, до ворога жорстокіші,
Але для близьких стаємо ніжніші.
Аромат квітучої акації – це її візитівка.
Але бджоли відлітають, тиша закінчується,
БК везе броньована автівка.
27.07.2025
В.Є. Панченко

Я хочу повернутися додому,
Але боюся не впізнати те,
Що було рідним стільки років,
Що в пам’яті стирається уже.

Я хочу повернутися до міста,
До вулиць і каштанів квіту,
Бо пам’ятаю їх іще з дитинства:
Свою Двірцеву і Бульвар. Це рідне.

Я хочу повернутися додому,
Бо бачу своє місто в кожнім сні.
Я буду посміхатися знайомим,
Радіти сонцю… вже після війни.

травень, 2024 р. ©Ірина Вірна

Неспішний поступ вулицею міста.
Ось зацілована промінням квітка.
Метелик на хмаринці примостивсь, як мітка,
Родима пляма – від весни до падолиста.

Пекучо-тягнуча тривога вою.
І хилиться від поштовху повітря квітка.
Хмарина набубнявілась – дощинка.
Чекаєш, мрієш, тужиш до відбою…

2024 р. ©Ірина Вірна

ХАЙ ЗОТЛІЄ ВСЯ СВОЛОТА

Знов потвори з оркостану
Підняли́сь у небо,
Та обвугленого стану
Їх усіх нам треба!

Хай потвори спопеліють
Всі над болота́ми,
Та й усі хай поніміють,
Згинуть з потрохами.

Знищи, Боже, вражий мотлох
Ще над болота́ми,
Хочем бачить всіх їх здохлих!
Боже, будь із нами.

Хай верта упир в болото
На свої́х бляшанках,
Хай зотліє вся сволота
У ворожих банках.

Бо ж вони летять, Всевишній,
Сві́чі нам гасити.
А ми хочем, Боже тиші,
Всі ми хочем жити!

Зупини їх, я благаю,
Не дай їм летіти!
Роблять пекло нам із ра́ю…
Не хочем німіти!

25.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044424

ЗНОВУ В НАС ЗВУЧИТЬ ТРИВОГА

Знову в нас звучить тривога –
Рветься ворог у наш дім,
Мчить до нашого порога –
Нас вбивати хоче в нім.

Знову в нас звучить тривога,
Знов звучить гучний сигнал,
Ми не просимо нічо́го –
Лиш би ворог вже сконав!

Знову в нас звучить тривога –
Є загроза від орди,
Мати Божа, тво́я змога –
Не пусти потвор сюди!

Знову в нас звучить тривога,
І споко́ю знов нема.
В болота́ орді доро́га,
Хай в страху́ нас не трима.

Знову в нас звучить тривога,
Знов затія ворогів,
Знову в нас пересторога…
Хоч би Го́сподь їх відвів!

Знову в нас звучить тривога,
Бо летить ворожа ціль,
Хай мине пересторога,
Й не спричинить горе й біль.

Знову в нас звучить тривога.
Що очікувати нам?
Та чи буде нам підмога?
Та чи ми далі сам на сам?

03.02.2024р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1008705

ДИВОЦВІТ ПУСТОЦВІТОМ НЕ СТАНЕ

Україна – священна земля,
Богом дані вкраїнські простори,
Нам не треба на ній москаля.
Нас почуй, невблаганная доле!

Україні не треба москаль,
Вона квітом буяла без нього,
Та прийшов цей потвора, на жаль,
Що нічо́го не має святого.

В Україну прийшов сатана,
Він у нашу домівку ввірвався,
Через нього ця клята війна,
І до бруду у ній він удався.

Україна – це хлібні поля,
Усі надра її багатющі,
Чорноземи, багатства, моря́,
Пісня й мова її невмирущі.

Україна – єдина земля,
За яку у могили лягають,
Це – не власність убивці з кремля,
То й за неї в нас кров проливають.

Україна – це той дивоцвіт,
Який барвами грає і в пеклі,
Не постане на нім пустоцвіт,
То ж за нього бої йдуть запеклі.

15.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1003173

БЕЗ ТРИВОГИ

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Хай ворог наза́вжди у засвіти йде,
Наза́вжди покине хай наші пороги,
І хай ПЕРЕМОГА до нас вже прийде́.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Що я не здригалась від вибухів знов,
Хай ворог забуде до нас всі дороги,
І щоби не стила ні в ко́го з нас кров.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Що ми не купались у вибухах всі,
У сховища нас не несли́ наші но́ги,
А й ними змогли ми пройтись по росі.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
І тиші ніщо не порушило в нас,
Щоб ворог ніко́ли не мав уже змоги
Бляшанки свої відправляти до нас.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
За те, що ще й спати змогли ми вночі,
І навіть не бу́ло у нас настороги,
Бо Ангел, напевно, сидів на плечі́.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
За ще одну ніч у моє́му житті.
Чекаємо, Боже сигнал ПЕРЕМОГИ,
Щоб ми більш не бу́ли у крові литті.

20.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044061

ФРАЗИ ЗАМІСТЬ ДІЙ

Ти кажеш, що це люди? Я не вірю,
Вони страшніші, аніж сатана,
Вони страшніші аніж дикі звірі,
І через них в країні в нас війна.

І через них в нас гинуть всюди люди,
І через них лягає неньки цвіт,
І через них в нас сльо́зи ллються всюди
Уже багато довгих-довгих літ.

І кров на землю ллється без упину,
Щодня у нас нелічено смертей,
Стирають впрах потвори Україну,
І світ на це не відкрива очей.

То фактів їм якихось недостатньо,
То десь гуманність пробують ліпить…
Бо їх ще горе, просто, не спіткало…
А ми, напрочуд, хочемо всі жить.

На нас щодня летить ворожа зброя,
А нам себе не вільно захищать,
Ми маєм захлинатися від горя,
Бо можемо потвор провокувать.

То й тих істот, мабуть, не покарають,
Що спопеляють, нищать все у нас,
Які жорстоко нас тут убивають…
Та замість дій політ ганебних фраз.

На дике плем’я світ лиш споглядає,
Щоб дати відсіч – світ сказав нам: «Зась!»
На що ж спільнота світова чекає?
Аби вогонь життя у нас загас?

31.08.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
ID: 1021296