У час тривог, у час звитяг
Служба безпеки стоїть, як стяг.
Її робота —- тиха, невидима часом,
Та кожен крок —- це щит для нас.

У темряві злочинів, в мороці зрад
Вона розгортає правди парад.
Знання і мужність, честь і відвага —-
Ось їхній шлях, їхня держава.

Розвідка, захист, затримання зло.
СБУ —- це серце, що в грудях жило.
Для країни, для миру, для кожного з нас
Вони несуть світло у складний цей час.

Вітаємо вас, вартові тиші,
Словом і ділом Україну пишем.
Хай ваша служба буде зразкова,
А перемога легка та раптова!!!

Тихо в саду, місяць ясний,
Чекає вона день за днем.
Зорі шепочуть, день весняний,
А на серці панує лиш щем.

Він десь далеко, там на війні,
За рідну землю стоіть.
Її молитва в кожнім дні
Йому, мов оберіг, летить.

На стіл поклала хліб і сіль,
Віконце світлом огортає.
В очах —- сум і надії біль,
Але душа не відступає.

“Вернись, кохани, щастя моє,
Ми будемо разом, як хотіли.
Земля цвіте, під небом ми двоє—-
Ти, що боронив, і я, що любила”.

І знов на світанку її пісня лине,
Як дзвінка молитва в ранковій імлі.
Кохана чекає, в серці віра не згине,
Бо любов переможе всі бурі й вогні.

Він пішов за нас, за світлий день,
За радість вільну, за спокійний сон.
У бій набрав із собою пісень
І віру у те, що вистоїть кордон.

Він захищав далекий обрій рідний,
Щоб вільним був для нас той назавжди.
Палив вогонь у серці його грізний,
Але лишив для нас тепла сліди.

Тепер його немає між живими,
Та в кожнім вільнім подиху —- він є.
Він з нами у вітрах, він із близькими
Й у небі, що у верховітті виграє.

На полі бою, де сурми гудуть,
Де вітри свободи шляхами ведуть,
Стоїть воїн, мов скеля міцна,
Незламний, як українська весна.

Його серце палає, як червоні вогні,
За мир і свободу, за ясні дні.
Він знає, що в нього вибір один —-
Служити народу та безпека родин.

Клинок його сяє, мов сонця промінь,
В очах його —- мудрість і ворога тінь.
І кожен удар —- то за нашу свободу,
За ниви квітучі, незалежність народу.

Не боїться він бурі, пітьми і ночі.
Його воля міцна, хоробрі очі.
В душі його правда, у серці —- любов,
І вірність народу несе він всім знов.

Хай згадають про нього крізь віки і час,
Як про того, хто виборював волю для нас.
Хай зорею палає його земний шлях.
Наш воїн хоробрий сіяє, як стяг!

Нерівний бій… і серце завмирає,
Де правда й кривда знов стають на путь.
Гуде земля, і небо обіймає
Сміливців, що до перемоги йдуть.

Один за всіх, і всі проти одного.
Він, мов гора, стоїть на краю зла.
І хоч вогонь шле вінця золотого,
Він бореться, бо воля та жива.

Нерівні сили, рівна та відвага,
Бо честь не міряють все ж кількістю набоїв.
Якщо впаде він, але не повага,
Його вогонь запалить тисячі героїв.

Бо в битві тій важлива не лиш слава,
А істина, що сяє крізь пітьму.
Нерівний бій —- це поклик до відваги,
Безсмертну душу зробить він йому.

Госпіталь —- то храм віри і надії,
Де серце вчить болю, а розум —- дії.
Де руки тримаються за нитку життя,
Де кожен момент —- це співчуття.

Тут стіни шепочуть про сльози і мрії,
Про ночі без сну і розбиті надії.
Але в кожнім куточку є промінь тепла,
Що душа серед болю і страху знайшла.

Медсестра, як янголик у тиші нічній,
Лікар —- герой у броні неземній.
Вони плетуть долі, як шовк на тканині,
Життя повертають кожній людині.

У вікна приходить світанок ясний,
Несе із собою нам день осяйний.
І навіть крізь темряву чути слова:
“Ми це зробили —- людина жива”.

Госпіталь —- це надійний тин,
Це віра у те, що в житті не один.
Тут кожен момент —- це новий шанс,
Де біль завершується, а світло для нас.

БЕЗ ТРИВОГИ

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Хай ворог наза́вжди у засвіти йде,
Наза́вжди покине хай наші пороги,
І хай ПЕРЕМОГА до нас вже прийде́.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Що я не здригалась від вибухів знов,
Хай ворог забуде до нас всі дороги,
І щоби не стила ні в ко́го з нас кров.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Що ми не купались у вибухах всі,
У сховища нас не несли́ наші но́ги,
А й ними змогли ми пройтись по росі.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
І тиші ніщо не порушило в нас,
Щоб ворог ніко́ли не мав уже змоги
Бляшанки свої відправляти до нас.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
За те, що ще й спати змогли ми вночі,
І навіть не бу́ло у нас настороги,
Бо Ангел, напевно, сидів на плечі́.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
За ще одну ніч у моє́му житті.
Чекаємо, Боже сигнал ПЕРЕМОГИ,
Щоб ми більш не бу́ли у крові литті.

20.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044061

Я НІКО́МУ ТЕБЕ НЕ ВІДДАМ

Я ніко́му тебе не віддам,
Не віддам я тебе, Україно,
Ти – святиня моя́, ти – мій храм,
Я за тебе молю́сь на колінах.
Я ніко́му тебе не віддам,
Ти – єдина для мене колиска,
Та й за тебе вже платять життям,
ПЕРЕМОГА твоя́, ма́буть, близько.

ПРИСПІВ

Не віддам, не віддам Україну,
Не віддам я цю землю святу,
Рідну мову її солов’їну –
Я духовно із нею росту.
Не віддам, не віддам свою неньку,
Не віддам, не віддам ворогам,
Берегтиму її дорогеньку,
Дорожу цим величним ім’ям.

Я ніко́му тебе не віддам,
Тво́ї надра цілющі й багаті,
Не топтати тебе ворогам,
Та шматують тебе ті прокля́ті.
Я ніко́му тебе не віддам,
Ти – найкраща у світі перлина,
Не віддам я тебе тим катам,
В тебе – я, ти не є сиротина.

ПРИСПІВ

Я ніко́му тебе не віддам,
Ти моя́, ти моя́, Україно!
На тобі́ не один уже шрам,
І розвалені, ненечко, сті́ни.
Я ніко́му тебе не віддам,
Берегтиму тебе, як зіницю,
Хай не мріють, що ві́зьмуть, мов крам,
І в багно перетворять світлицю.

10.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002755

НЕ НАБУ́ЛОСЯ СПОКО́Ю

Не набу́лося споко́ю –
Мить лиш без тривоги,
Та й ординці не забули
До нас всі дороги.

Не набу́лося споко́ю –
Ворог атакує,
Життя людські забирає,
Домівки руйнує.

Хоч би швидше божевілля
Уже закінчи́лось,
І все дрантя з оркостану
У багні втопилось.

Та нема кінця і кра́ю
Вже жахіттю цьому,
У молитві ру́ки зводжу
Господу Святому.

Тиша лиш на мить буває
І вона не тішить,
Нас упир не забуває
Й ніяк не зали́шить.

Жити хочемо, Всевишній,
І в страху не бути,
Тому́ вибухів й тривоги
Ми не хочем чути.

19.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044005

НЕ ЗАПІЗНИСЬ
( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ПРОСНИСЯ, СВІТЕ» )

Світе, світе, пробудись,
Пробудись, рідненький,
На нас про́шу подивись –
Нищать нашу неньку.

На нас про́шу подивись,
Глянь на наші рани,
Врешті-решт вже пробудись –
Нас беру́ть в кайда́ни.

Врешті-решт вже пробудись,
Ми – Європа, світе,
По Вкраїні ти пройдись,
У нас гинуть діти.

По Вкраїні ти пройдись,
Ми ж не так далеко,
На благання відізвись –
В нас суцільне пекло.

На благання відізвись,
Черствість хай пом’яне,
Хоч на хвильку стрепенись,
Духу хай не бракне.

Хоч на хвильку стрепенись,
Буть черстви́м не личить,
Пробудись вже, пробудись,
Бо орда нас нищить.

Пробудись вже, пробудись,
Поки в тебе тихо,
Правді в вічі подивись,
Щоб не кралось лихо.

Правді в вічі подивись –
Ворог на порозі,
Та дивись – не запізнись,
Щоб не буть в облозі.

12.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002889