ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ

( Заслуженому художникові України Василю Красьосі з нагоди відкриття виставки «ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ»)

Мов образи́, поло́тна на стіні,
Важке буремне наше сьогодення,
Що опинилось у страшній війні…
«Війни́ обличчя», – цим картинам ймення.

Про біль нестерпний кожне полотно,
Про час страшний, в якому опинились,
Кроваве на них бачимо рядно,
Вся Україна, яка кров’ю вмилась.

Поло́тна промовляють зі стіни́,
Ридають з нами, плачуть і голосять
Про всі діяння вбивці-сатани,
Закінчити війну так щиро просять.

У кожному обличчі біль і страх,
Любов до України незбагненна,
Ненависть до орди у тих очах,
Бо Україна – це земля священна.

«Ми не пробачим, – чується з картин,
Ми не забудем цю війну ніколи,
Не забере з собою часу плин…
А йдуть у Вічність журавлі й соколи.

Знущання, і тортури, й вишиття,
Кровавеє життя й суцільна рана.
Це – забрані ординями життя
Та житиме Вкраїна нездоланна.

17.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 994334

ЙМЕННЯ ПОЛОТЕН

Гримлять гармати, та митець не спить,
На фронті він мистецькому воює,
Його душа за ненечку болить,
Та сво́їм серцем ПЕРЕМОГУ чує.

Палітра, пензель, Фастів і війна,
Болюча рана і рубці довічні,
Які зробив ординський сатана,
І наслідки ми маємо трагічні.

Любов до України у душі,
Вона в поло́тна з трепетом вселилась.
Вдивляємось в шедеври ці усі –
На них Вкраїна, яка кров’ю вмилась.

Поло́тна стогнуть, плачуть і кричать,
Ридають і молитви молять з нами,
То ж ми не маєм права забувать,
Що платимо ми доньками й синами.

Той цвіт, який у землю в нас ляга,
Жага життя і біль за Україну,
Яка митцеві й нам всім дорога
В шедеврах, звідки чуєм солов’їну.

Полотна промовляють, мов живі,
На кожнім з них – болюче сьогодення,
Вона на стінах, наче вартові,
І БІЛЬ ЗА УКРАЇНУ – їхнє ймення.

15.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ВОРОГ ЗАГАСИВ СВІЧУ

(Світлій пам’яті односельчанина, захисника України, героя Ярослава Бучка)

Проклятий ворог загасив свічу,
Забрав життя у Славіка потвора,
Ридала, плачу, навіть і кричу,
А ще живим… живим він був учора.

В скорботі знову ріднеє село,
За кожного із нас загинув Славік,
Воює сатанинське кодло-зло,
Герой тепер лежить на смертній лаві.

Він жити мав! Він неньку так любив,
Від перших днів він був на полі бо́ю,
Усе, що міг, для нас з вами робив,
І заплатив високою ціною.

Нема уже його серед живих,
З війни вертає Славік в домовині,
Наві́ки його подих уже стих,
Наза́вжди під землею у хатині.

За що ж потвора віку вкоротив?
За що життя забрав він у героя?
Так мало на землі він ще прожив,
Не промахнула та ворожа зброя.

Пішов з життя наш Славік, вже пішов,
Пішов і повернутися не зможе,
До ПЕРЕМОГИ з усіма він йшов,
Та ворог вклав його на смертне ложе.

06.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 994445

БАЖАННЯ І РЕАЛЬНІСТЬ

Так хочеться, щоб осінь вальсувала,
Але орда стріляє звідусіль,
Щоб ки́лими барвисті простеляла,
Але на рану сипле ворог сіль.

Так хочеться в багрянець заквітчатись,
Жоржинами побути в квітнику…
З героями доводиться прощатись,
Бо долю нам написано таку.

Так хочеться пташиною літати,
Вітання слать на землю з висоти́,
Та й го́лови доводиться складати,
Й нести́ важкі болючії хрести.

Так хочеться всміхатися, радіти,
Лебідкою на ставі пропливать –
Береться більше ворог скаженіти
Й продовжує життя в нас забирать.

Так хочеться проснутись на світанку
Й дізнатися, що вже кінець війні,
В росу вступити, посидіть на ґанку,
Та тілопади в нас щодня рясні.

Так хочеться у щасті потонути
Й позбутися рашистського сміття,
Живими всіх із фронту повернути,
І щоб не бу́ло з крові вишиття.

08.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 993539

ДЯКУЮ БОГУ Й НАДІЇ НЕ ТРАЧУ

Я дякую, Боже, за ніченьку тиху,
Щоб більше ніко́ли не йти до нас ли́ху,
Щоб сонце над нами було́ тільки МИРУ,
Молитву, Всевишній, молю́ за це щиро.

Я дякую, Боже, за те, що проснулась,
За те, що від вибухів я не здригнулась,
За те, що і хліб, і до хліба я маю,
І щиру любов до Вкраїни плекаю.

Я дякую, Боже, за тишу ранкову,
За те, що побачила небо я знову,
За те, що я можу вмиватись росою,
Й не миюсь сьогодні від болю сльозою.

Я дякую, Боже, за все, що я маю,
Молю́ ПЕРЕМОГУ й на неї чекаю,
Чекаю, що в МИРІ надалі нам жити,
Й продовжую неньку всім серцем любити.

Я дякую, Боже, за те, що я вдома,
Та доля Вкраїни нам є невідома,
І скільки це пекло ще буде тривати,
І скільки ще ворог нас буде вбивати.

Я дякую, Боже, за воду в криниці,
Що я у домівці, неначе в світлиці,
За те, що зі мною ти поряд усюди,
Надії не трачу, що спокій в нас буде.

17.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 998775

ЛЕГКИ́Х ХМАРИНОК

(В знак світлої пам’яті всіх убитих ворогом школярів)

Легки́х хмаринок всім загиблим дітям,
Вони до школи більше не прийду́ть,
Зів’яли, наче зрізанії квіти…
Тепер у нашій пам’яті живуть.

Забрали в них потвори найдорожче,
Життя в них обірва́лось, мов струна,
Їм вітер над могилами шепоче…
Дитинство в них забрала ця війна.

Життя забрали іродські створіння,
Мов сік з калини, з них стікала кров,
Їх вирвали, мов квіти із корінням,
Цей кожен Янгол в засвіти пішов.

А з тих світів вже не піду́ть до школи,
І не почують більш шкільний дзвінок,
Й за парту вже не сядуть більш ніко́ли,
Закі́нчився для них шкільний урок.

Нема вже ні перерви, ані друзів,
Підручника і зошита нема,
Для них не квітнуть більше квіти в лузі,
І сміхом не заллю́ться з усіма.

Вже зауважень і похвал не буде,
Вже не ввійдуть в просторий світлий клас,
Освіту з них ніхто вже не здобуде…
Свіча життя… Вогонь на ній погас.

31.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 992810

ВОРОЖА АТАКА НА КИЇВ

Атака знову, знову смерть і кров,
І руйнування знову у столиці,
Звучало знову безліч молитов,
Всю ніч у небі цілі й блискавиці.

Потвори били всім, що в них було́,
Життя забрали у людей ординці,
Всю ніч свистіло, рвалось і гуло,
Нас нищили ці нелюди-чужинці.

Всю ніч в молитві, не змика очей,
Через атаку ворога-потвори,
Дода́лось знову через них смертей,
Пожежі знову, сльози, біль і горе.

Нема ні краю цьо́му, ні кінця,
Убивці нас ніяк не полишають,
У намірах нас стерти із лиця,
Тому́ від нас вони не поспішають.

Атак ще скільки треба пережить?
Життів ще скільки мають в нас забрати?
Ще скільки доведе́ться нам тужи́ть?
Ще скільки доведе́ться нам страждати?

За що нам, Боже, кара ця, скажи?
За що ми, Боже, всі у небезпеці?
Врятуй, благаю! Мо́лю, поможи!
Нас вбережи у нашій же фортеці!

30.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 992616

ПРИЗЕМЛИ

Приземли бляшанки, Боже,
Знищи дрантя це воро́же,
І від гни́лі чи́сти простір,
Щоб невдалим був їх постріл.

Приземли ворожі ці́лі,
Та вже так, щоб не вціліли,
Приземли їх в оркостані,
Щоб цей зліт в них був останнім.

Приземли їх на болоті
З феєрверками в польоті,
Факел довго з них палає,
Як заграва хай засяє.

Приземли їх, я благаю,
Відверни від мо́го кра́ю,
Відверни від України,
Хай уся ця нечесть згине.

Приземли їх, та хутчіше,
Хай палають яскраві́ше,
Їх у себе не чекаєм
Й відвернути їх благаєм.

Приземли із фаєр-шоу,
Цим заве́рши їх розмову,
Приземли, нехай палає
Й нас вже більше не вбиває.

25.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 992206

СЛОВЕСНА ЗБРОЯ

Мої́ слова́ вбивають окупантів,
Мої́ слова́ йдуть з ворогом на прю,
Мої́ слова́ цінніші діамантів,
Я, наче лезо, їх щораз гострю́.

Боїться ворог сло́ва, наче зброї,
Яка влуча смертельно прямо в ціль,
І кожне слово, наче ті набої,
Немов на рану висипана сіль.

Чому́ ж вони для них такі вразливі?
Чому́ вони для них такі страшні?
Події всі описують жахливі
У клятій цій, у цій страшній війні.

Мої́ слова́ не там, на полі бою,
Неначе зе́рна сиплють на папір,
І кожне обертається у зброю,
Шліфую їх, неначе ювелір.

Щоразу сили й міці набирають,
Щораз стає сильнішим їх удар,
Тому́ вони так ворога лякають.
Як виявилось – вправний я зброяр.

Мо́ї слова́ – це зброя дуже цінна,
Яка зненацька в ворога влуча,
На фронті цім вона є незамінна,
Бо так прицільно ворога сяга.

07.08.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1019427

УКРАЇНА, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ВОЛЯ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕЗАЛЕЖНА, ВІЛЬНА І СОБОРНА»)

Україна, незалежність, воля,
І соборність наша є у нас.
Нам за що така гіркая доля?
Нам за що цей чорний день і час?

Україна – молода держава,
Тридцять два в календарі лишень,
Спопелять ніхто не має пра́ва,
Для ординців стала, як мішень.

Подолати нас орда взяла́ся,
Зазіхнули вбивці на святе,
Україна волі не зреклася
І надалі буйно зацвіте.

Незалежність легко не дається,
А незламність має гарт в боях,
І соборність теж не продається,
То ж тернистий в України шлях.

Суверенність ворога бентежить,
Україна нас усіх болить,
Москалеві ненька не належить,
Україні нашій вільній жить!

Нездоланна наша люба ненька,
Нищена… шматована… в вогні,
З сил спада, але стоїть рідненька,
Й переможе ворога в війні.

24.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1053485