ПРОМОВА З ПОТОЙБІЧЧЯ
( вустами полеглого героя )

Я бачив те, чого́ вам і не снилось,
Я бачив пекло, будучи живим,
Та в мить якусь і серце зупинилось,
Загашена свіча ординцем тим…

Я бачив те, про що вже не сказати,
Мої́ вуста наза́вжди вже німі,
А йшов я Україну захищати,
Бо грати довелося в нас сурмі.

Я бачив те, від чо́го крівця стила,
Та йшов я в бій, йшов з ворогом на прю,
Бо серцю Україна лю́ба й мила,
І голову поклав у тім бою́.

Я бачив те, чого́ не описати,
Немає слів, щоб все розповісти́,
І довело́сь життя своє́ віддати,
За обрій рано довело́сь піти.

Я бачив те, чого не уявити:
Страшна реальність в пеклі на землі́…
Пішов туди… а так хотілось жити…
Тепер моя́ домівка у землі́.

Я бачив те, що відбирає мову,
Пекельні му́ки довело́сь пройти,
Із засвітів кажу́ тепер промову,
Бо вже пішов у вічнії світи.

17.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ПОВЕРНИ СМІТТЯ В БОЛОТО

Ось у нас тривога знову,
Бо летять потвори
Із болота в Україну
Через Чорне море.

Поверни сміття, Всевишній,
Назад у болото,
Молим тебе за це грішні,
Не дай, Бог, прильоту.

Відверни бляшанки вражі,
Боже, ми благаєм,
І в молитві дуже слізно
Надію плекаєм.

Ми не хочем помирати –
Ми хочемо жити!
Як ми маєм ще благати
І тебе просити?

Ворог клятий все злітає,
Кружляє над нами,
Нехай трюки ці покаже
Він над болота́ми.

Поможи йому у цьо́му,
Болото велике,
Відверни від України
Сміття це безлике.

Феєрверками хай сяють
Гучно та яскраво,
А ми їм поаплодуєм
І скажемо: «Браво!»

08.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1022297

ЯКІ ПІДІБРАТИ СЛОВА?
( До вірша «БІДА І СЛІЗОНЬКИ ГІРКІ»)

Які слова́ я маю підібрати,
Щоб описати ворога єство?
Чи є такі і де їх відшукати?
Зробили нам потвори торжество.

Безсонна ніч і ранок був нетихим,
Гатили по столиці раз-у-раз,
Так знову наробили всюди ли́ха…
Та чи мине у нас пекельний час?

Людьми потвор цих точно не назвати,
Бо в них нема… нема людськи́х чеснот.
Таке творити й болю завдавати…
На це не позичати їм щедрот.

Людина точно то́го не чинила б,
Бо в тих потвор ні душ, ані сердець.
Людей на добре думка осінила б…
А нелюд цей стира все нанівець.

Лиш сатана таке чинити може,
Й сховатись ні́де – всюди дістає,
Існує ж бо сміття таке вороже,
Що так чинити не перестає.

І ні на мить нема від них спочинку,
Тривога і напруга повсякчас,
Не можна з ними стать до поєдинку,
Бо звідусіль біда йде водночас.

І як би я слова́ не підбирала,
То жодним не опи́шу цих потвор,
Неначе зе́рна, їх перебирала,
Та всі не ті, щоб висвітлить терор.

02.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002140

ГАЛЕРЕЯ, ВІЙНА І МИТЕЦЬ

В нас звуки канонади, у нас гримлять гармати,
Й під звуки канонади в нас творяться дива́,
Бо ворог не куняє і нам не можна спати,
Сівба повинна бути і мають буть жнива.

Під звуки канонади відкрилась галерея,
В якій життя вирує, в якій незламний дух,
Вона, неначе квітка, неначе орхідея,
В ній все переплело́ся, у ній постійний рух.

Під звуки канонади митці в нас не дрімають,
Вони картини пишуть, у них мистецький фронт,
І нашу ПЕРЕМОГУ цим фронтом наближають,
То ж наша ПЕРЕМОГА відкриє горизонт.

Ті звуки канонади ще більше надихають
Й щоразу закликають боротися з врагом,
Поло́тна, наче квіти, під пензлем оживають,
Кує́ться ПЕРЕМОГА із фронтом цим гуртом.

Картинна галерея, неначе та перлина,
Немов ковток повітря в такий буремний час,
Неначе промовляє тут кожная картина,
І каже, що Вкраїна, немов іконостас.

Ті звуки канонади замовкнуть, точно знаю,
Культура і мистецтво в нас будуть вічно жить,
Картинній галереї розширення бажаю,
Бо хоч гримлять гармати – мистецтво в нас не спить.

01.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002111

ЗГОРІВ МУЗЕЙ, ТА ДУХ НЕ ЗГИНЕ

Музей Шухевича згорів,
Але тризу́б вцілів, на диво,
Зотліти б ворог наш волів,
І не було́ б огненне жниво.

Згорів музей, згорів до тла,
Бо ніс він ворогу загрозу.
У орків не маліє зла,
А й додають все більшу дозу.

Давно Шухевича нема,
В музеї пам’ять береглася,
Від баченого біль пройма…
До чо́го сатана вдала́ся.

А в тім музеї все було́,
По крихті в нього все збирали,
І в мить одну усе пішло…
Усе потвори зруйнували.

Любов була в музеї тім,
Любов до неньки-України,
Жага до волі теж у нім…
Згорів музей, та дух не згине.

Згорів Шухевича музей,
Він був ординцям на заваді,
Нена́висть й біль від цих вістей,
Але потвори цьо́му раді.

Згорів музей і все, що в нім,
Нічо́го зовсім не вціліло,
Вцілів лиш три́зуб, він вцілів,
А решта все ущент згоріло.

Усе в нас ворога ляка,
Загиблі страх несуть титани,
Нацистів ворог так шука.
Їх дух Шухевича дістане.

01.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1043695

Серед ночі темної, в гулкій тишині,
Де страх і смуток вже знайомі мені,
Стоїть зі мною пліч-о-пліч
Мій побратим, як брат, як клич.

У серці в нас одне бажання,
Не задля слави чи визнання,
А для майбутніх мирних днів—-
Захищати землю від ворогів.

Разом долаємо біль і втому,
Кожен день—- це крок до дому.
Та знаємо: якщо впаде один,
Другий підтримає, як рідний син.

Він —- мій щит, я —- багато речей,
Всвіті немає надійніших плечей.
І вірю я, що прийде час,
Коли побачимо свободи вальс.

А поки ми в буремнім краю,
Де ніч у хмарах зорю ховає.
Ми стоїмо в однім строю,
Щоб захистить землю свою.

Закінчилися набої в бою,
І тиша зависла, і мрії.
Тримав автомат, як долю свою,
Як символ своєї надії.

Ніч зійшла в цих днях лихих,
Стоїть серед ночі воїн.
А серце палке у грудях живих
Шепоче : “Немає набоїв”

Довкола —- мовчання та страх,
Ніхто не зрадить, не злякає.
Але що ж робити, коли в руках
Лиш тінь набоїв згасає?

Закінчилися набої, та є ще дух,
І воля в очах палає.
Бо навіть без зброї, без вправних рук
Герой свій шлях обирає.

Силою слова, з вірою в дні,
Він стане щитом для нащадків.
Хоч кулі скінчились, але не пісні,
Не згасне вогонь його спадку.

Мародери, стоп біля порога,
Світ не для грабунків, а для доброти.
Розруха й сльози —- це не перемога,
А шлях до прірви, зла і самоти.

Залиште те, що ви не придбавали,
Не руште те , що в серці в нас живе.
Краще б будували, а не обкрадали,
Краще в світ любов несли, нове.

Руки для праці, серце —- для любові,
Розум —- для думок, а не для брехні.
Мародери, прийдуть дні ваші судові,
Цей світ належить всім, ви не одні.

Місяць освітлює землю
Ніжним сяйвом своїм.
Я вулицею йду, крокую вперед,
А позаду лишається дім.
Величний казковий театр,
Де кожна ніч – це нова вистава.
Вона приходить та стелить по небу
Зіркове своє покривало.
А все , що я бачу навколо , – реальність :
Не сон, не уява.
Над головою сузір’я,
Чарівні його візерунки – це Творця,
Всевишнього малюнки.
Оксамитова темрява, і кожна зірка
Мерехтить таємничим світлом,
І тіло моє ніч обдуває приємним,
Хоч і холодним вітром.
І після роздумів про Всесвіт,
Про місце наше в ньому,
Я повертаю та йду знову
До рідного, до свого дому.
11.07.2025
В.Є. Панченко

ВИПРОВАДИНИ Й БАЖАННЯ

Добіг кінця…Ой ні, ще добігає,
Ще мить якась і пі́де він від нас,
Всі брами за собою закриває.
Та що чекає у Нові́м на нас?

Чекає що?.. От цьо́го ми не знаєм,
Не знаєм, що прийдешній принесе́,
Та ПЕРЕМОГУ в Господа благаєм,
А з нею наше ве́рнеться хай все.

Не знаємо ніхто Господніх планів,
Але благаєм Господа про МИР,
Щоб нам не додавалось більше ранів,
Наз́авжди щоб вступився вже упир.

Аби добіг – ще трішки залиши́лось,
Нехай з собою забере́ весь біль,
І пекло щоб від нас уже вступилось,
Хай ворог закрива свою́ артіль.

Нехай Старий з собою забирає
Всі наші бі́ди, горе і війну,
Ну а Нови́й нехай не пропускає
Війну жорстоку й вбивцю-сатану.

Нехай вже йде – він скупаний у кро́ві,
Останній подих, але й той в сльозах,
Його випроводжаєм у розмові
І за Нови́й бере́ одразу страх.

Нехай вже йде й з собою забирає
Усіх потвор із нашої землі́,
Хай їм усім бетон позаливає,
Нехай не линуть в засвіт журавлі.

Із фронту хай Нови́й всіх повертає,
Здоровими й живими хай верну́ть,
Хай нарід наш вже кров не проливає,
Хай ки́лим ПЕРЕМОГИ нам зітчу́ть.

31.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1002053