Коли на ноги твердо став,
То Бог хреста мені надав.
Й поніс його своїм шляхом,
Але ж коли ставало тяжко,
Мав гріх — хреста з себе скидав.
Й до прірви йшов та бачив там,
Що хрест покинутий в дорозі —
Містком би став.
І прірву тую з хрестом я подолати в змозі.
Вертавсь назад, хреста я брав,
До прірви йшов, її долав.
До вас звертаюсь, мої сестри й браття:
Хрест не кидайте!
Бо на ньому ж святе розп’яття.
Якого б розміру не був,
Як тяжко б його не нести.
Але покинувши його, хреста святого,
Ту прірву вам не перейти.
26.08.2024
В.Є. Панченко (перевидання)

Є чаша в кожного в житті,
а в ній, духовного життя напій.
Коли нестерпно ти духовно пити хочеш,
то спрагу можна вгамувати в ній.
А в чаші тій , смак не постійний,
солодкий є, а є гіркий.
Бо змінює його постійно, кожний вчинок твій.
І в новий день, на смак ти не жалійся,
Ти смак цей заробив в минулий день.
Тому тепер не ний!
І напій цей, до дна сьогодні пий.
Наступний день він може все змінити.
Як день по доброму прожити.
Смачний напій в наступний день, вже будеш пити.
Чи повна, чи не повна чаша,
скільки зміг за день зібрати, а смак такий, як заробив.
Своїм напоєм, можеш інших частувати.
А рішення вони самі будуть приймати, чи з рук твоїх, напій той брати.
А чаша в кожного своя,
Ми мусим пить її майже до дна.
Лиш по краплині в спільну чашу віддаємо,
до повної, наповнює її вона.
А спільна чаша, також в нас одна.
Ми не лишаємо жодної краплини, який би смак не був,
коли п’ємо її до дна.
30.03.2025
В.Є. Панченко

ПАЛАЮТЬ СЕЛА І МІСТА

Палають села і міста́,
Щоразу ворог атакує,
Страшна у ворога мета,
До неї він іде-прямує.

Страшна у ворога мета,
Страшні у ворога всі плани,
Про захист просимо Христа,
Щораз сильніш ятряться рани.

Про захист просимо Христа,
Бо тільки нас болять ці рани,
Тяжкого ми несем хреста,
Це нас боліть не перестане.

Тяжкого ми несем хреста,
Аби не впасти ми благаєм,
Про біль голосять в нас вуста,
На допомогу уповаєм.

Про біль голосять в нас вуста
І кров’ю землю напуваєм,
В спільноти світу сліпота,
Ми сліпоту ту розганяєм.

В спільноти світу сліпота,
Ніяк не йде до них прозріння,
Горять в нас села і міста́,
Благаєм в Господа спасіння.

28.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036647

Жалість – це явище, а не форма життя.
Жалість – дорога, яка веде в забуття.
Хто жалості просить, той з тобою не піде,
Він іншу дорогу для себе знайде.
Для нас, Християн, милосердя присутнє.
Розмірянно й чітко, все інше відсутнє.
Для нас все є чітко і зрозуміло,
до завершення завжди доводимо діло.
Від труднощів життєвих, ми не тікаємо,
робити це гріх і про це твердо знаємо.
Хто жалості просить, той зрадить тебе,
він в тяжку хвилину тебе підведе.
Ношу йому, завжди нести важко,
він в колективну не стане упряжку.
Буде на жалість постійно давити, бо тяжко
так завжди йому в світі жити.
Для нас, Християн, Милосердя присутнє.
Йдемо на допомогу, а все інше відсутнє.
Для нас, Християн, усе зрозуміло,
до завершення завжди
доводимо діло.
15.01.2025 (перевидання)
В.Є. Панченко

Хто заблукав в житті, того немов
вітер-перекотиполе гоне до великої води.
Кине потім в тую воду, він поплаває, намокне та згниє.
Збережи його, Всевишній, від непоправної біди.
Змалку його не долюбили, розпізнати зло
й добро не навчили,
Лиш щеплення користі змалку зробили.
Живе та не знає де зло, де добро,
язик працює немов помело,
Невдоволений завжди статусом своїм,
Негатив несе в оточення, негатив несе в свій дім.
Сірого кольору думки завжди, користі немає,
лиш би не було біди.
Думкою сірою не чіпай краси, вона нікому не потрібна,
її в суспільство не неси.
Не буде світ однотональним, а твій язик – повчальним.
Є Янгол з народження в кожного.
Його, Янголе, не спи! Завжди над ним виси,
Очисти помисли і Душу, та дай пізнати йому краси
17.01.2025 (перевидання)
В.Є. Панченко

ПІД ОБСТРІЛАМИ ЗНОВУ СТОЛЬНИЙ ГРАД

Під обстрілами знову стольний град,
Під обстрілами серце України,
Заграва в небі, та не зорепад,
Від вибухів тремтять в будинку сті́ни.

Від вибухів здригається земля,
І невідомо далі що чекати,
Дає вказівку ірод із кремля,
Щоб все і всіх на цій землі́ стирати.

Один за одним вибухи у нас,
І ні на мить вони в нас не стихають,
Нам пекло влаштували в нічний час,
У нас домівки із людьми палають.

Й диктатора ніхто не зупиня,
Йому усе дозволено робити.
Щоб згинула, немов роса, руsnя,
Щоб ми змогли спокійно знову жити.

Від вибухів і серце в п’я́ти йде,
Від вибухів втрачається дар мови.
Коли вже сонце МИРУ нам зійде́?
Бо поки що ми чуєм лиш розмови.

Під обстрілами знову стольний град,
Бляшанки вбивчі ворог запускає,
Немає в цьо́му ворогу завад,
Тому́ роки́ страшна війна триває.

23.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036567

Життя нам надали Мама і Тато.
Народження день, раз на рік – то свято.
І не для кого не новина:
Життя є відрізком, є старт та є фініш,
А ще забирає його в нас війна.
За волю, за долю, з ордою зійшлися,
В кривавім, запеклім та тяжкім бою.
На Богом даній Землі, я вірю в майбутнє
І твердо стою.
Орда московитів тут буде розбита,
А нашій недолі то буде вже край.
А ти, наш нащадку, любов’ю зігрітий,
В майбутнім житті ти про нас пам’ятай.
Життя надають нам Мама і Тато.
Народження день, раз на рік – то свято.
Є старт та є фініш, це не новина.
Скінчиться тоді перемогою нашою
Кривава й запекла ця мука – війна.
24.12.2024 (перевидання)
В.Є. Панченко

Є правда життя, а є своя вигадана правда,
яку озвучують вслух,
озвучують постійно, минаючи реальність,
щоб донести її до слабких вух.
Постійна йде підміна порядку, створюючи
штучний позитив.
Вдягнувши рожеві окуляри, створюють іншим
штучний негатив.
Вони нічого не здобувають, кращими вони не стають.
в купки маленькі збиваються, в придуманому
світі живуть.
Але з часом стає все на місце, приходить істини мить,
живши начебто безтурботно та весело,
дізнаються, що життя йде постійно, на місці воно не стоїть.
Йде не за їхніми правилами, в придуманому
світі краще з них ніхто не став.
Негативом ними обложений, жити й творити не перестав.
Час не вдається сповільнити, на місці він не стоїть.
Для одних минає в здобутках, для інших
просто летить.
07.01.2025 (перевидання)
В.Є. Панченко

Життя нам надали Мама і Тато.
Народження день, раз на рік – то свято.
І не для кого не новина:
Життя є відрізком, є старт та є фініш,
А ще забирає його в нас війна.
За волю, за долю, з ордою зійшлися,
В кривавім, запеклім та тяжкім бою.
На Богом даній Землі, я вірю в майбутнє
І твердо стою.
Орда московитів тут буде розбита,
А нашій недолі то буде вже край.
А ти, наш нащадку, любов’ю зігрітий,
В майбутнім житті ти про нас пам’ятай.
Життя надають нам Мама і Тато.
Народження день, раз на рік – то свято.
Є старт та є фініш, це не новина.
Скінчиться тоді перемогою нашою
Кривава й запекла ця мука – війна.
24.12.2024 (перевидання)
В.Є. Панченко

ПОМОЛІМОСЬ ЩИРО ЗА СУМЧАН

Помолімось щиро за сумчан,
Хай життя Всевишній їм врятує,
Хай заго́їть кожную із ран,
Хай вже МИР і спокій запанує.

Помолімось щиро ми усі,
У молитві є велика сила,
Ворог всіх тримає у страсі́,
Хай торкають нас Анге́льські кри́ла.

Помолімось люди, бо біда,
У війну страшнющу ворог грає,
Всюди кров тече, а не вода,
Все з лиця землі́ орда стирає.

Помолімось щиро від душі́,
Сумщина із ворогом межує,
Ворог так зрива свої́ куші́,
І щоразу далі все прямує.

Помолімось, зцілення просім,
Бо сумчани – також українці,
Наодинці їх не залишім,
Сумщину всю знищують ординці.

Помолімось щиро за сумчан,
Помолімось, хай горять їх свічі,
Хай мине у них страшний цей стан,
Хай біда не дивиться у вічі.

24.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036216