Обрамлю твої почуття шаром срібла і злата На вітражі будуть схожі
Заштрихую твою самоту
Бережно так, не торкаючись серця
Розфарбую свободу кольором твоїх очей
Розкажу́ про любов голосом твоїх зізнань
Розберу на цитати тво́ї вірші
Коли про важливе захочу сказати
Пройду всі ті кілометри, не оминаючи вирви
До тебе так буду ближче
Я прийду, щоби зостатись

Прокрадаюсь до твоїх нейронів незайманим градусом,
Трохи змушую десь спокусити останню клітину,
Не дивлюсь ні на вроду твою, ні на статуси,
Просто хочу побути з тобою хвилину.

Просто хочу вдихати повітря, нехай забруднене,
Відчувати пульсацію, ніжно торкатись долонь,
Побути єдиним твоїм, Богом судженим,
Який не дозволить згасити вогонь.

Минають роки, а напруга іще тримається,
Мурахи не можуть приборкати досі себе…
Такі у житті дуже рідко, та все ж, трапляються,
Такі прилітають для ЧОГОСЬ на землю з небес.

Обіймаю тебе, коли за обрієм сонце
Обіймаю тебе, коли гасне останній ліхтар
Обіймаю тебе з першим подихом нашого міста
Обіймаю тебе, коли очей не зімкнути у безсоннії ночі
Обіймаю тебе, коли сни тривожні крадуть твій спокій
Обіймаю тебе крізь печалі і сумніви
Обіймаю тебе крізь відстані
Обіймаю тебе на своїх і чужих територіях
Обіймаю тебе крадькома
Обіймаю тебе на папері
Обіймаю тебе сьогодні
До завтра
А якщо я забуду
Я обійми помножу на два…

Я танцювала під дощем
Без тебе
“Вчорашніх нас”
Я танцювала під дощем
Без тебе
Танець вільних людей
Той зараз дощу
Сьогодні належить мені
Світ дивувався
А я танцювала
Без тебе
Я і не знала, що не перестала
Любити
Дощ…

Де моє небо, там твоїх немає зірок
Де мо́ї поля, там не ростуть твої квіти
Де мо́ї дороги, там твоїх немає слідів
Де вголос мо́ї думки, там твого немає відлуння
Де мо́ї тихі слова, там очі твої додолу
Де моє серце, там твоя правда…

Твої ноти. Мої вірші.
Тебе так не було давно.
На твоїх колінах.
Рука у руці граєм акорди.
Так добре, що це не кіно.
Зашторені вікна.
Двоє нас. І акорди.
Світ зачекає, поки ми є…

Лілея квітка білая,листячко золоте.
Скажи-розкажи мені,милая, коли мій коханий прийде.
Сижу я на березі втомлена,
туга мою душу з’їда.
Скажи-розкажи мені, рідная, чи дуже холодна вода.
Я ноги у кров свої стоптані
У води холодні вмокну.
Я душу свою болем згублену глубинам її подарю.
Лілея – ти квітка мудрая,
Скажи-розкажи мені ти.
Навіщо війна ця є згубная
І як би від неї втекти.
Нема вже давно мого милого.
А жити без нього ніяк.
У хвилі річні я полинула,немов в небеса білий птах.
Не плач,не журись,біла панночко,
І листя своє підійми.
Одягнену в біле платтячко мене у обійми візьми…

Вона була гарна і сні,
Мені снилася.
Чорне волосся навколо руки,
Запам’ятав твої очі.
Та забувати не хочу,
Червоні губи, алі очі.
Писати про тебе хочу,
Проте не можу

Ще одна мить і вона ,
розірве сотні кілометрів розлуки.
Тільки ще одна мить і
в обійми твої я прелину.
Ти поруч, я відчуваю сердця
стук тук – тук.
Ти поруч і більше нічого не треба.
Ще одна мить з тобою
нажаль уві сні.
А, я, хочу її в реальному житті.

Мовчали удвох,
а життя проходило вздовж.
Іх поглинуло мовчання,
не захотіли вони потонути в коханні.
Так і звикли жити в мовчанні вони,
на цвинтарі свого кохання.