Серце моЄ
СтарЕ
СтукОче підпільно у грУдях
Стрічку шпичАсту
Як той дикобрАз
Тягне нервово
І
без перЕрви
крізь хАщі
дурнОго
пустОго
життЯ
А я
у Канаді
ЗбирАю
До Львова валізу
однУ
Що із нЕю
Я
нЕебом лихИм
ТурбулЕнтним
одИн
цілИй океАн
перетнУ
за одИн
КарколОмний стрибОк
В з’аюмінію чЕреві птАха
Що
Залізну дорОгу
отУ що
із шпАл
Різних рЕльсів
вагОнів
чаЮ в підстакАнниках
тИснених
знОв з алюмінію
я лИшив навіки внизУ
відстаЮчою
з зАздрісним скрИпом
Залізних коліс
СкавучИть
зУбом клАца
об зУб
защорАзу
Ту-дУх та ту-дУх
Ту
Дух та ту-дУх
і знОву усе це
І з нОву
як тОй тУман яром
І з тОго
Я ліпше полЕчу
Як бУду ся вЕзти
Залізнов дорОгов
В залізнім wаgЕni
КвадрАтних вікОнців
Ні
ДзУськи
у Boeing
Заліз
ФешенЕбленько
Як тОй розенкрЕйцер
Я вИгляну крУгло
і ілюмінАтор
СобОю запОвню
І лИк мій
ВкарбУється
Мов на монЕті
Профілем
царсько
В історії
цеї планЕти
над нЕю
Я
лЕчу
Зі мною
Летять
Всі валізи
Так тісно притиснені
Дружка до дрУжки
Як вівці
В кошарі
другИми вівцЯми
Із бірками
В смужечку з штрихо-кодАми
А
мОє сЕрце
кОвтає
в грУдях м’и
В небі
Блакитнішим
вОд окіЯну
І
вИщім богАто
Усіх залізниць отИх
Якими я
І
не збирАвся поїхать
Бо
лЕчу
І серце тріпОче моЄ
І не слУха
І з ним не домовишся ти
ні про щО
а щЕ би
пожИти
хоч трОхи
Ти чуєш?
Чи чуєш ти
сЕрце
менЕ ?
ти моЄ ?
давАй ми
домОвимось
Якось
таЄмно
ну чОго ти хОчеш ?
і що ж тобі дАть?
Ти тільки дотрИмайся
слОва
Не підведИ
РобИ свою роботу
А я
будУ робИть своЮ
ПрилЕчу в Львів
І в першу-ліпшу церкву
З свойОв валізов я зайдУ
І першим ділом засвічУ я
свічку
За тата й маму
й за війнУ
Тож
Друже-серце
Не підвЕдеш?
дасИ мені іщЕ пожИть?
босОніж по росі побігти
До тОго як…
шубОвснуть…
назавждИть…

тривожна знову ніч
і небо як трунА
у чорнім креп-сатині з
срібними гвіздками

життя – така неоковирна штука
в якій уже усе було

і те що бУде

намальоване напЕред

все відбувається відбувшись

відбившись від
передчуття всього

все просто є
биттям сердець

і неважливо що й навіщо
життя тече собі абИщо
і не кудись
а просто
звідси й
не сюди

здається хаосом
ця метушлива суєта
але поезія проникла в
глибину цих ран
і ти
від правди
від-
вертаєш очі

їх, свої і всі

містерія думОк
невпинна і нудна

матеріально по-
вторима втома

гукАє хтось

оглЯнешся – нема
нікого
поряд
чийсь погляд ви-
вертає душу

а кажуть що
її нема

чому тоді так
боляче любити
і
бачити любов
лише в думках
далеких

неминулих

в як леза
гострих небесах
навстіж все

навсібОки

ото й не втримав най-
дорожче

несила бУло полонИть
божественних пісень
яких булО всліпУ
складало мОє серце
у не-
повторні
складки тих часів
коли ме-
не торкалось
справжнє диво

і все булО не тУт

в-
се
бУло
тАм

прислУхайся до цеї тиші
вона не має краю й дна
її повільними губами
шепочуться пророчі ті слова
якими
послуговується
небо
темне

й я
скраю
запускаю
невід скромний свій
помалу в
це мовчання
надцілоземнЕ
за-
тамувавши подих

через
час
якийсь
бринить
в на-
тягнутих руках
не-
видимий метелик
чи може Я
тремчу
як злодій
залізши раптом
в не своЄ

я
витяґаю
пОтай
вИлов
браконьєрський свій
із глибинИ небес
нічних
і це
ґрабунок
що його
ніхто й
не
бачив

й тоді

перед очИма
постає
щось неземне
і
невимовне

і я
радію
що
я тУт
нікого не питАючи
упхАвся
нишком
просто тихо бУть

я
ніби тУт мене й немА

краса підслуханих мелодій
армаґеддон
відстрочує на рік
іще один

у місці людному
я був один
ніхто
на мене
не звертав уваги
і я забув
чому там був
аж ось
вона ввійшла
і просто говорила
говорила
говорила
а я
пропав
дивився
як на град
рясний
горохом білим що
відскакує
від підвіконня
не розрізняв
у сказаному нею
слів
як
у бджоли в польоті
не побачиш крил
лише її
чарівномедонОсне тіло
вона також
несла в собі
чудес
запаморочливі
обіцянки
а зараз
губи
в неї
щось живе
так згубливо
зі слів собі плели
що я аж
остовпів
й закляк
від грому цього чуда
що водоспадом
в вирій
понеслО
мене минулого
я все віддав б
щоби
хоч крок
наблизитись тоді
до неї
і вічно б
слухати мені цей спів
пташиний
і зустрічати погляд
її
милий
по-доброму здивований
моїм
від неї
переляком
бо цЕ ж
не може ж
бути наяву
я сплю т-ти Господи
неначе

оманлива лунА ж від чОго
луна й луна у мОїй голові?

все сниться сон
один і той же

замІ’нює реальність він
містерією
у якій
живу я ніби недаремно
й знахОджу
знову
посмішку твою
сумну
у
буґі-вуґі буднях
життя
земного
серед
земноводних
обставин
де
так даремно
наніщО
усі живуть
плазують
щоб
хоч Якось заробить
тяжку копійку
дІ’ток прокормить
і не здуріть при цьому
до кінця
до решти
викрОюючи
5 хвилин для сну
про небудЕнне
в цій сИзій муті
геть без кольорів
калейдоскопом
монотонним
про-
ходить всЕ
як у тіснім метро
бездумно
надаремно
ковзько
в раю рабів
з лічильником таксі
коли
усе захопливе й важнЕ
завжди
минає мимо тебе
й
красу
доводиться тобі
вигадувать
аби зустріть
й
бодай торкнутися
її туніки
із живого срібла

вона
це
пошук рідної душі
до кого можеш
притулицця
в цій м’ясорубці
на хвилинку
й полинути у світ
над світом сим
приреченим
сліпим
але уже почАтим
тобою
тож
з цього жолоба вузького
тобі
не вислизнуть
ніяк
усе ужЕ як в домовині
хоча до неї ще гай-гАй
але. .
але хто знА

між тим
з зими
приходить теплий вечір
червоно сонечко сідА
і дітлахів мамИ
з садОчка
закутано
розвозять
по домАм
післяробОча втОма
млОсно наливА
100 грам і
розгортА
нез’Їджені в обід
домашні бутерброди
сяк так
пройшов ще день
ніч насувається здалЯ
але я не віддам їй
вечір
мій
в якому
тИ
мене
чекаєш вдома
й
очима рідними
з порога зустрічАєш
спАлахом великого добрА
в якім я тАну
як сніжинка на лицІ
що
з вулиці
зі мнов
прийшлА
до тебе
щобИ
розтанути сльозов
перед тобОв
як я
в твоїх обіймах
де
так докірливо
ти
мружиш очі
бо
бензином
знОв пАхне шАлик
мій
що на заправці
все плУтався
мені
помЕжи рУк
ти притули
свої обі долоні
до мОїх скронь
і поцілуй мене
бо вмру
на
нашому порозі
не вспіючи
сказать тобі
люблю

я – тОй
хто
слово принесЕ
і
дасть
“убогому-на-слОво”

академічо нЕмічний
ступАк
який
ввесь час
руков сягає
до кишені

за
мало не
щокОждим словесОм

у тім і
полягає ґАс
яким
начИнена
його лампАда
що
світом світить
пОки ранок
сіро

не
перейдЕ у
ще
сіріший день

от тАк

на бЕрезі
протОки ЛаперУза
чи Соя кайкьо
бАчить-
ся мені
Хоккайдо
в кавАлку моря
чималім

мандруючим
вогкИм вітрИлом

понуро
нависаючим
над головОв
мойОв

в похмурому
чекАнні вітру

комар
вишУкує
кудИ встромИти спИс
і звук його турбін
Ієрихонських труб жалОбних
розлякує ті рештки снУ
що щЕ
мені
в цю ніч зостАлись

Я хочу жити сьогоденням!!!

Летять роки, і дні, і ночі,
І невгомонно біжить час!
Ніхто не знає скільки будем
Ми свого віку доживать.

Отож навіщо, друзі милі,
Ми витрачаємо життя,
На життєві різні хвилі,
І суперечки, і на страх?

Навіщо зберігаємо в серванті,
Старий сервіз з Італії чи Риму?
Чому всі ляльки й іграшки нові,
Лишаємо на потім, на святкові хвилі?

Чому ми не вдягаємо ті сукні,
Що купували щойно на неділі?
Чому лишаємо на плечиках у шафі,
Уже в старій батьківській домовині?

Я хочу жити сьогоденням!
І не зважати нінащо,
Пити з сервізу «Ізабелла»
Дивитись у старе вікно!

Я хочу в іграшки пограти,
Зовсім нові, що приніс нам татко
Нехай моє життя буде сповнене бажанням,
Не відкладати в ящик з назвою
«Нове»

Тріщала хвиля, сніг вже танув,
Дороги всюди розвезло…
Минув той час,
мов в воду канув,
Ой, як же то давно було!

Цвіли тополі, пух стелили,
Розносив вітер поміж трав,
Любили очі й їх любили
І наодинці хтось зітхав.

Зітхав, співав
і клас весь слухав,
І на ромашці все гадав,
Не чули кращого більш вуха,
Вже розумію, що кохав.

І я, та інші очі, сині,
Ой, як же то давно було!
Цвіли фіалки серед хвилі,
Небо волошками цвіло.

15.02.2025.
Ганна Зубко

Тріщала крига, сніг вже танув,
Дороги всюди розвезло…
Минув той час,
мов в воду канув,
Ой, як же то давно було!

Цвіли тополі, пух стелили,
Розносив вітер поміж трав,
Любили очі й їх любили
І наодинці хтось зітхав.

Зітхав, співав,
і клас весь слухав,
І на ромашці все гадав,
Не чули кращого більш вуха,
Вже розумію, що кохав.

І я, та інші очі, сині,
Таких ні в кого не було,
Рівняю з небом їх донині,
Ой, як же то давно було!

15.02.2025.
Ганна Зубко

Тріщала крига, сніг вже танув,
Дороги всюди розвезло…
Минув той час,
мов в воду канув,
Ой, як же то давно було!

Цвіли тополі, пух стелили,
Розносив вітер поміж трав,
Любили очі й їх любили,
І наодинці хтось зітхав.

Ти все співав,
і клас весь слухав,
І на ромашці все гадав,
Не чули кращого більш вуха,
Вже розумію — ти кохав.

І я, та інші очі, сині,
Таких ні в кого не було,
Рівняю з небом їх донині,
Ой, як же то давно було!

15.02.2025.
Ганна Зубко

Дорога дальня, кілометри,
Мелькають липи, пахне цвіт…
Не сполохнути би, не стерти
Оте, з минулих, давніх літ.

Поля, озера із лугами,
Ліси, гаї поза вікном,
Городи з пишними садами,
Дороги звивисті селом.

І ось воно, батьків обійстя,
Де поряд берег гомонів,
Торкалось рук бузкове листя,
Духм’янив вітер із садів.

Собачий лемент вслід котився,
Впускали двері за поріг,
Де кіт вусатий рук просився,
Невпинно тулячись до ніг.

Дивився південь в вікна хати,
Чекав город до бур’янів…
Ту втому також пригадати
Насправді вік мій захотів.

25.01.2025.
Ганна Зубко