Дивлюся я в ночі
На зорі ясні.
І згадую, нас, як
Блукали з тобою вночі.
Як тримались за руки,
Як дивились в очі ясні.
Як мило звучали слова,
що коханням наповнені.
Як співали серця,
коли уста один одного цілували.
Щоночі я згадую нас,
Бо кохання ще в серці живе.

Так пахне аромат
Твоєї насолоди.
І манить до зустрічі мене.
Твої обійми пахнуть надією –
В майбутнє.
І відчуття безпеки –
В завтрашньому дню.
Тебе чекала я так довго і
Вірила у нашу зустріч до кінця.

В спеку, в літню жару.
Дай прохолоду, крижаного серця.
Від болю завмерло воно,
кригою взялося.
І сльози мов ті сніжинки, що
Падають з небес.
Лиш тільки заморозять мої щоки.
І крижаними стануть уста.
І не розтануть від того поцілунку.
Крижаною стала я і навіть в
Літню спеку.

В куточку пам’яті своєї.
Десь там тебе знайду.
Є час є ліки та спогади
Він не лікує.
Та, ліки, які б ти не приймав.
Ці спогади не стерти.
І не забути ту печаль, що
Серце полонила.
І не забути радості
Веселий сміх.
Зі спогадами жити нам довіку,
це подарунок нам від часу.
З цим подарунком зостанемось
Ми на віки…

Набери чайною ложкою йодовану сіль
Підсип у мої, ще незагоєні рани
Підсвідомість готова знову відчути біль
Пекучим дотиком крізь чуттєві мембрани
Злість вийшла за буденні рамки
Так і не відчувши тепла Твого тіла
Лікувалась недовірою від лихоманки
Хоча самотністю зАвжди хворіла
І всі слова залишаться болючим рецидивом
Всі надії лікуватимуть кисневою маскою
Я не буду існувати під ТвОїм впливом
Таке життя ніколи не стане казкою
Я залишу Тебе між рядками фрагментом
Моїх колишніх мрій та сподівань
Називатиму своїм щасливим моментом
Залишеним у списку нездІйснених бажань

ще один ранок
то був дарунок
а ти і не знав
ще одна мить
тримати щастя в руках
а ти вибрав печаль
ще один дороговказ
а ти все одно заблукав
ще одна спроба
дотягнутись до тебе
а ти руки за спиною сховав…

В спеку, в літню жару.
Дай прохолоду, крижаного серця.
Від болю завмерло воно,
кригою взялося.
І сльози мов ті сніжинки, що
Падають з небес.
Лиш тільки заморозять мої щоки.
І крижаними стануть уста.
І не розтануть від твого поцілунку.
Крижаною стала я і навіть в
Літню спеку.

у безодні немає дна
падай або тримайся
розбиті вікна…уламки в серця
без назв та імен відчуття
вирви посеред Життя
рани зшивають
шрами лишаються
у безодні немає дна
крок назад і тримайся

Липневий дощ гуляє садом,
Лишає слід свій на вікні,
Немов за спиною, тут, рядом
Те, що лишилось вдалині.

Той, інший сад, дощ сивиною,
І ті калюжі, болота…
Давно пішли вслід за грозою
Дні молоді мої, літа.

03.07.2024.

Я пишу сюжет фільму на Оскар,
І сплетіння подій не встигають за мною.
Хто подумав, що буде це легко і просто,
Той нехай оминає мій світ стороною.

Я пишу сюжет, що байдужим не буде,
І не буде банальних подій і думок.
Лиш шаблонні там мрії і люди.
То є драма без вигадок і казок.

Я пишу сюжет і сценарій і акти,
Я і режисер і продюсер й актор,
Я постійно шукаю буденності факти,
Щоб правдиво знімав камери мотор.

Я пишу сюжет і постійний мій кастинг,
Там ролей на десятиліття вперед.
Я ретельно вигадую їм нові маски,
Щоб розбавити і так не банальний сюжет.

Я пишу сюжет і без дублів актори
У прямому ефірі ще не знають кінця.
А на фоні грають на струнах мінори,
Ноти вітру і хмарок невідомим творцям.

Я пишу сюжет і без досвіду, вперше.
Я взяла в руки ручку, а паперу не маю.
Моє серце зараз історію вершить,
А я навіть нічого про фільми не знаю.