Головна
Влада,сила, примха, докір
У наказах її спокій.
Зверхність здалеку покаже,
Живе так як карта ляже.

Всі капризи геть на показ
І відверту всю жорстокість.
Докорінну та зрадливу
Безпринципну й горделиву…

Чом корону ти оділа
Й на пристол сміливо сіла?
Чом ти дивишся гордливо
Погляд кинувши брезгливий?

Чим ти краща,чим мудріша?
В чому суть твоя біліша?
Сили власної не маєш,
Симбіозом виживаєш.

Де змогла там і зосталась
Там красою придержалась,
Там утерлася в довіру,
Там висадила ніж у спину.

Ти не та ким видаєшся,
У обличчя лиш смієшся,
Обернувшись позад очі
Ти кинджали точиш точиш.

Хто ж насправді Королева?
Та в кого рука сталева,
В кого у очах іскриться мудрість десь на дні в зінницях.

Де надійні ніжні руки беруть на свої поруки,
Та з колін що піднімає
Всім і вся допомагає.

Щирість,мудрість і відвага,
Перешкода і наснага,
Сила духу й сила слова
Та що підкоряє знову.

Розвіявши мряку сонця не побачиш.
В загубленім саді немає дерев.
Якщо не кохаєш, зраду не пробачиш
І не воскресити того хто помер.
Простужену душу ” пробач”, не лікує.
Упертість не всюди нам може здатись.
Утомлений погляд з-під вій не дарують.
Зібравшись із силами просто всміхнись.

Моє щастя прокинулось вранці,
І протерло лице кулачком.
Він мені посміхається й зайцем
Суне з ліжка тихенько бочком.
Моє серце так тихо і ніжно
Нитку щастя пустило за ним.
Утікає мій зайчик так смішно
Я із ниткою поруч біжим.
Берегти,цінувать, цілувати
Обіймати вночі й білим днем.
Дарувати любов й получати
Бути мамою,що Супермен.
Нитка щастя життя перетнула,
Не одна вона їх тисячі.
Не одного та нитка вернула
Із далеких країв далечі.
Моє щастя ще поки маленьке,
Тихо спить уночі,мов клубок.
Спи зайчатко сіренько-біленьке,
Спи прекрасним й чарівним ти сном.

Моє щастя прокинулось вранці,
І протерло лице кулачком.
Він мені посміхається й зайцем
Суне з ліжка тихенько бочком.
Моє серце так тихо і ніжно
Нитку щастя пустило за ним.
Утікає мій зайчик так смішно
Я із ниткою поруч біжим.
Берегти,цінувать, цілувати
Обіймати вночі й білим днем.
Дарувати любов й получати
Бути мамою,що Супермен.
Нитка щастя життя перетнула,
Не одна вона їх тисячі.
Не одного та нитка вернула
Із далеких країв далечі.
Моє щастя ще поки маленьке,
Тихо спить уночі,мов клубок.
Спи зайчатко сіренько-біленьке,
Спи прекрасним й чарівним ти сном.

Моє щастя прокинулось вранці,
І протерло лице кулачком.
Він мені посміхається й зайцем
Суне з ліжка тихенько бочком.
Моє серце так тихо і ніжно
Нитку щастя пустило за ним.
Утікає мій зайчик так смішно
Я із ниткою поруч біжим.
Берегти,цінувать, цілувати
Обіймати вночі й білим днем.
Дарувати любов й получати
Бути мамою,що Супермен.
Нитка щастя життя перетнула,
Не одна вона їх тисячі.
Не одного та нитка вернула
Із далеких країв далечі.
Моє щастя ще поки маленьке,
Тихо спить уночі,мов клубок.
Спи зайчатко сіренько-біленьке,
Спи прекрасним й чарівним ти сном.

Моє щастя прокинулось вранці,
І протерло лице кулачком.
Він мені посміхається й зайцем
Суне з ліжка тихенько бочком.
Моє серце так тихо і ніжно
Нитку щастя пустило за ним.
Утікає мій зайчик так смішно
Я із ниткою поруч біжим.
Берегти,цінувать, цілувати
Обіймати вночі й білим днем.
Дарувати любов й получати
Бути мамою,що Супермен.
Нитка щастя життя перетнула,
Не одна вона їх тисячі.
Не одного та нитка вернула
Із далеких країв далечі.
Моє щастя ще поки маленьке,
Тихо спить уночі,мов клубок.
Спи зайчатко сіренько-біленьке,
Спи прекрасним й чарівним ти сном.

Колись і я така була,
колись і ти у мене був.
Колись нас зруйнувало життя.
Колись розлукою нам перешкода стала.
Колись так сяяли мої уста.
Колись в твої очі так дивилась.
Та все пішло із словом колись,
лиш тільки в спогадах зосталось.

А , ви знали? Що в тиші
є мелодія своя.
Комусь зіграє сумом і печаль.
Комусь зіграє радість і подарує усміх.
А хтось у тишині слізьми вмиється до болю.
А в когось пролунає дзвінкий сміх.
У кожної тиші мелодія своя,
а хтось очікує коли вона заграє.
А хтось чекає, коли промовить
,, Я тебе кохаю ”
У кожної тиші мелодія своя.
А хтось очікує слова
,, Мамо я живий. Я , повертаюсь !”
А для когось тільки ехом обізветься,
бо з ними через тишу говорять небеса.
У кожної тиші мелодія своя…

Дрімає тиша,
береги, як сплять,
Пташиний щебіт
в небо не злітає,
Мої безкрилі
спогади летять,
І їх душа
обіймами стрічає.

То заплітаються
у косу, у вінок,
То розплітає вітер,
ніжно чеше,
Все до доріг ведуть
і до стежок,
Дрімаючи, спостерігає тиша.

17.04.2024.

Давнє болюче почуття…
Час терпить, відстані долає,
Все батогом жене коня
І на скаку не зупиняє.

І новий день
дощем не гасить, жаль,
На яблунь цвіт
туманом не сідає,
Не забирає вітер ту печаль,
Що краде спокій,
краплями спиває.

Весна не пахне,
полином гірчить,
Ту гіркоту
ніколи дощ не змиє,
Повз цвіту яблунь
вітер пролетить
Та тугою під вікнами завиє.

17.04.2024.