Сходить сонце над горою
І соловей співоче пісню
А милуюся тобою
В глибині сірого лісу

Цей ліс, в душі моїй
Про нього не знаєш навіть ти
В лісі цьому, стільки мрій
Але здійснити їх не зможу

Як часто ми шукаємо те, що насправді біля нас
Як часто блукаємо в чотирьох стінах
Витрачаємо на пошуки, дорогоцінний час
Шукаємо якийсь скритий сенс в нудних піснях

Як часто ми ходимо кругами, тисячу разів
Як часто вимовляємо, не потрібні нам слова
І за день чуєм багато голосів
Але сенсу в них нема

Як часто ми пишемо вірші коханим людям
Як часто зізнаємось у власних почуттях
Задумайтесь над цим, будь ласка, я все віддам
Щоб Ви не заплутались у своїх же ланцюгах

В обіймах вітру,
з посмішкою сонця,
Під супровід
пташиних голосів,
Підходив день
до кожного віконця,
Не підійшов до мого,
не посмів.

За ним, як знав,
журба моя сховалась,
Дуже поранена душа її, болить,
Про те, що плакала,
нікому не зізналась,
Нема кому,
та й совість не велить.

Вітер війне
ще подиху краплину,
А сонця промінь
сльози обітре,
Та забіжить
в червону горобину
І жартома
в вікно моє моргне.

10.08.2023.
Ганна Зубко

П’яний вітер пісню виє.
Лине пісня до небес.
Я сьогодні зрозуміла,
В світі не бува чудес.

Не буває так, що двоє,
Втративши свою любов,
Один одного зустрівши,
Полюбити зможуть знов.

кривавий спід ряднА
яким
нас доля накриває досхочУ свогО
триває в пам’яті моїй
щонОчі
проти мой’ї волі
і душі
задушеної домовиною всього
що мало збУтися
та було невідомим світу сього чАсу
що перевернутою картою падЕ
на столу розіп’яте полотно
показуючи накінець мій жереб ниций
в час нічний
нічИєю рукОв
крізь
безпросвітній морок біль і сморід безнадії
небіжчика
без руху
ув могИлі
залИшеного
всіми і навсЕ
на дні
де день
тебЕ не знАйде
і сонця вітер не продмЕ
сьогО триклятого кожУха небуттЯ
що не дає поворухнуться і подумать
як спинИть сльозу
та розпач
розпростЕртого
закОпаного тіла
всі атоми якого
відтепЕр свобідні
від свОй’ї участі в великому суцвітті
довкОла іскри відлетілої душі
яка світила світу
заки не поґасла

і нАщо се усе булО ?

комУ усЕ йсе трЕба бУло ?

триває чорна заметіль
співає ночі завірюха
я розпадаюсь
на окремі
атоми
–
цеґлинки
вертаю глині силу з-під землі
ліпИти щось новЕ
і ліпше
ніж був я
–
невдАчний
без путтЯ
й
здобУтків

щастИ тобі
О нововтілення
із глини після мене

в небесній синеві
знайдеться знов
для тебе
безтілесна порошинка
яка пройде з тобою стежками буття
хто зна’
а мо’ й посуне далі горизонти
а мо’ й не зможе
як і я
що жив собі от так
задУрно
не слухав дОкорів сумління
їв нАніч
й
зАтемна не спав
писав слова
позбИрані докУпи
суцвіття букв
і
потаємних смислів
тепер і цЕ всЕ розпадЕться в тлін
собОв нікОго не зачЕпит’
найбільш жалкую що мене ніхто не вчУв
ба і не спробував почУти
був зайнятий своїм
втім
як і я

скількОх я не почув
і діл їх навіть не побАчив
які ми схожі
ну
один в один
млинок все перемеле й зробить прОстим
прости мене
мій брат
твогО я Слова тАк і не почУв
і очі твОї мрійні не побачив
я кАюсь в сім грісі
і
як пустИй горіх
я на всі бокИ шкаралУпкорозлітАюсь
а тИ – живИ
пиши малюй вигадуй мрій співай твори чогО немА довкОла
і
може тИ
отОй
зарАди кОго
усе оцЕ затіяно булО
аби просіяти всю глИну
з атомів усіх
знайти ту нИточку
яка
крізь все-усе-усе прохОдить
і може виправдати нас
усіх помЕрлих
і
Ніч цю вічную спинИть
всіх знОву вИвести на світло
а раптом тИ – це сАме тОй
хтО зрОбить пережИте всіми нАми недарЕмним

ким тчЕться полотнО буттЯ ?
із ніжности
несправедлИвости
любОви
а
чОвник чОвґає собі
між прОмені оснОви
протЯгує попЕрек них
своЄ
таке і не-таке
зплітАє у однЕ
і
ряд-у-ряд готОвий

русалки сплять у темних водах Ночі
не бачить око рук їх ворожбИтських рух
ворошить вітер листя
і траву
і коси верб
занурених у воду

я ж
не говОрю сам з собОв
я мОлюся
тобі
о вкОтре
й не важлИво чи ти чУєш
нАс
менЕ
і їх
отИх
когО
і я не
чую
пОпри сЕрця стук
перед’останній

Серце моЄ
СтарЕ
СтукОче підпільно у грУдях
Стрічку шпичАсту
Як той дикобрАз
Тягне нервово
І
без перЕрви
крізь хАщі
дурнОго
пустОго
життЯ
А я
у Канаді
ЗбирАю
До Львова валізу
однУ
Що із нЕю
Я
нЕебом лихИм
ТурбулЕнтним
одИн
цілИй океАн
перетнУ
за одИн
КарколОмний стрибОк
В з’аюмінію чЕреві птАха
Що
Залізну дорОгу
отУ що
із шпАл
Різних рЕльсів
вагОнів
чаЮ в підстакАнниках
тИснених
знОв з алюмінію
я лИшив навіки внизУ
відстаЮчою
з зАздрісним скрИпом
Залізних коліс
СкавучИть
зУбом клАца
об зУб
защорАзу
Ту-дУх та ту-дУх
Ту
Дух та ту-дУх
і знОву усе це
І з нОву
як тОй тУман яром
І з тОго
Я ліпше полЕчу
Як бУду ся вЕзти
Залізнов дорОгов
В залізнім wаgЕni
КвадрАтних вікОнців
Ні
ДзУськи
у Boeing
Заліз
ФешенЕбленько
Як тОй розенкрЕйцер
Я вИгляну крУгло
і ілюмінАтор
СобОю запОвню
І лИк мій
ВкарбУється
Мов на монЕті
Профілем
царсько
В історії
цеї планЕти
над нЕю
Я
лЕчу
Зі мною
Летять
Всі валізи
Так тісно притиснені
Дружка до дрУжки
Як вівці
В кошарі
другИми вівцЯми
Із бірками
В смужечку з штрихо-кодАми
А
мОє сЕрце
кОвтає
в грУдях м’и
В небі
Блакитнішим
вОд окіЯну
І
вИщім богАто
Усіх залізниць отИх
Якими я
І
не збирАвся поїхать
Бо
лЕчу
І серце тріпОче моЄ
І не слУха
І з ним не домовишся ти
ні про щО
а щЕ би
пожИти
хоч трОхи
Ти чуєш?
Чи чуєш ти
сЕрце
менЕ ?
ти моЄ ?
давАй ми
домОвимось
Якось
таЄмно
ну чОго ти хОчеш ?
і що ж тобі дАть?
Ти тільки дотрИмайся
слОва
Не підведИ
РобИ свою роботу
А я
будУ робИть своЮ
ПрилЕчу в Львів
І в першу-ліпшу церкву
З свойОв валізов я зайдУ
І першим ділом засвічУ я
свічку
За тата й маму
й за війнУ
Тож
Друже-серце
Не підвЕдеш?
дасИ мені іщЕ пожИть?
босОніж по росі побігти
До тОго як…
шубОвснуть…
назавждИть…

тривожна знову ніч
і небо як трунА
у чорнім креп-сатині з
срібними гвіздками

життя – така неоковирна штука
в якій уже усе було

і те що бУде

намальоване напЕред

все відбувається відбувшись

відбившись від
передчуття всього

все просто є
биттям сердець

і неважливо що й навіщо
життя тече собі абИщо
і не кудись
а просто
звідси й
не сюди

здається хаосом
ця метушлива суєта
але поезія проникла в
глибину цих ран
і ти
від правди
від-
вертаєш очі

їх, свої і всі

містерія думОк
невпинна і нудна

матеріально по-
вторима втома

гукАє хтось

оглЯнешся – нема
нікого
поряд
чийсь погляд ви-
вертає душу

а кажуть що
її нема

чому тоді так
боляче любити
і
бачити любов
лише в думках
далеких

неминулих

в як леза
гострих небесах
навстіж все

навсібОки

ото й не втримав най-
дорожче

несила бУло полонИть
божественних пісень
яких булО всліпУ
складало мОє серце
у не-
повторні
складки тих часів
коли ме-
не торкалось
справжнє диво

і все булО не тУт

в-
се
бУло
тАм

прислУхайся до цеї тиші
вона не має краю й дна
її повільними губами
шепочуться пророчі ті слова
якими
послуговується
небо
темне

й я
скраю
запускаю
невід скромний свій
помалу в
це мовчання
надцілоземнЕ
за-
тамувавши подих

через
час
якийсь
бринить
в на-
тягнутих руках
не-
видимий метелик
чи може Я
тремчу
як злодій
залізши раптом
в не своЄ

я
витяґаю
пОтай
вИлов
браконьєрський свій
із глибинИ небес
нічних
і це
ґрабунок
що його
ніхто й
не
бачив

й тоді

перед очИма
постає
щось неземне
і
невимовне

і я
радію
що
я тУт
нікого не питАючи
упхАвся
нишком
просто тихо бУть

я
ніби тУт мене й немА

краса підслуханих мелодій
армаґеддон
відстрочує на рік
іще один

у місці людному
я був один
ніхто
на мене
не звертав уваги
і я забув
чому там був
аж ось
вона ввійшла
і просто говорила
говорила
говорила
а я
пропав
дивився
як на град
рясний
горохом білим що
відскакує
від підвіконня
не розрізняв
у сказаному нею
слів
як
у бджоли в польоті
не побачиш крил
лише її
чарівномедонОсне тіло
вона також
несла в собі
чудес
запаморочливі
обіцянки
а зараз
губи
в неї
щось живе
так згубливо
зі слів собі плели
що я аж
остовпів
й закляк
від грому цього чуда
що водоспадом
в вирій
понеслО
мене минулого
я все віддав б
щоби
хоч крок
наблизитись тоді
до неї
і вічно б
слухати мені цей спів
пташиний
і зустрічати погляд
її
милий
по-доброму здивований
моїм
від неї
переляком
бо цЕ ж
не може ж
бути наяву
я сплю т-ти Господи
неначе

оманлива лунА ж від чОго
луна й луна у мОїй голові?

все сниться сон
один і той же

замІ’нює реальність він
містерією
у якій
живу я ніби недаремно
й знахОджу
знову
посмішку твою
сумну
у
буґі-вуґі буднях
життя
земного
серед
земноводних
обставин
де
так даремно
наніщО
усі живуть
плазують
щоб
хоч Якось заробить
тяжку копійку
дІ’ток прокормить
і не здуріть при цьому
до кінця
до решти
викрОюючи
5 хвилин для сну
про небудЕнне
в цій сИзій муті
геть без кольорів
калейдоскопом
монотонним
про-
ходить всЕ
як у тіснім метро
бездумно
надаремно
ковзько
в раю рабів
з лічильником таксі
коли
усе захопливе й важнЕ
завжди
минає мимо тебе
й
красу
доводиться тобі
вигадувать
аби зустріть
й
бодай торкнутися
її туніки
із живого срібла

вона
це
пошук рідної душі
до кого можеш
притулицця
в цій м’ясорубці
на хвилинку
й полинути у світ
над світом сим
приреченим
сліпим
але уже почАтим
тобою
тож
з цього жолоба вузького
тобі
не вислизнуть
ніяк
усе ужЕ як в домовині
хоча до неї ще гай-гАй
але. .
але хто знА

між тим
з зими
приходить теплий вечір
червоно сонечко сідА
і дітлахів мамИ
з садОчка
закутано
розвозять
по домАм
післяробОча втОма
млОсно наливА
100 грам і
розгортА
нез’Їджені в обід
домашні бутерброди
сяк так
пройшов ще день
ніч насувається здалЯ
але я не віддам їй
вечір
мій
в якому
тИ
мене
чекаєш вдома
й
очима рідними
з порога зустрічАєш
спАлахом великого добрА
в якім я тАну
як сніжинка на лицІ
що
з вулиці
зі мнов
прийшлА
до тебе
щобИ
розтанути сльозов
перед тобОв
як я
в твоїх обіймах
де
так докірливо
ти
мружиш очі
бо
бензином
знОв пАхне шАлик
мій
що на заправці
все плУтався
мені
помЕжи рУк
ти притули
свої обі долоні
до мОїх скронь
і поцілуй мене
бо вмру
на
нашому порозі
не вспіючи
сказать тобі
люблю

я – тОй
хто
слово принесЕ
і
дасть
“убогому-на-слОво”

академічо нЕмічний
ступАк
який
ввесь час
руков сягає
до кишені

за
мало не
щокОждим словесОм

у тім і
полягає ґАс
яким
начИнена
його лампАда
що
світом світить
пОки ранок
сіро

не
перейдЕ у
ще
сіріший день

от тАк

на бЕрезі
протОки ЛаперУза
чи Соя кайкьо
бАчить-
ся мені
Хоккайдо
в кавАлку моря
чималім

мандруючим
вогкИм вітрИлом

понуро
нависаючим
над головОв
мойОв

в похмурому
чекАнні вітру

комар
вишУкує
кудИ встромИти спИс
і звук його турбін
Ієрихонських труб жалОбних
розлякує ті рештки снУ
що щЕ
мені
в цю ніч зостАлись